ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/215/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Федусика А.Г., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - заступника начальника-начальника Южненського відділення Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Легостаєва Владислава Юрійовича, Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги Державній фіскальній служби України та Головному управлінню Державної фіскальної служби України в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 541-ДФС від 30 листопада 2016 року, поновлення на рівнозначній посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як під час реорганізації ДПІ у м. Южному, посаду начальника яку обіймав позивач, останньому безпідставно не запропоновано посаду начальника Южненського відділення у новоутвореній Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, яка є рівнозначною раніше займаній посаді.

При цьому, під час попередження позивача про наступне звільнення йому не пропонувалися належні посади, що відповідають його кваліфікаційному рівню, а також протиправно не надавалось відомостей про всі вакантні посади у новоутвореній Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДФС України від 18 січня 2016 року № 57-0 «Про надання повноважень», Головне управління ГУ ДФС в Одеській області уповноважено здійснювати заходи щодо попередження та надання пропозицій керівним працівникам територіальних органів та особам начальницького складу податкової міліції, посади яких належать до номенклатури ДФС та працевлаштування працівників шляхом пропонування посад у підпорядкованих органах.

При цьому, 05 квітня 2016 року наказом Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 47 введено в дію штатний розпис на 2016 рік у кількості 97 одиниць, який затверджений в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області.

Того ж дня, 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 ознайомлений з попередженням, що у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області, згідно з вимогами Постанови КМ України від 21.10.2015 року № 840, від 04.11.2015 року № 892, наказів ДФС України від 11.12.2015 року № 978, від 25.12.2015 року № 996, від 24.02.2016 року № 169 та від 18.01.2016 року № 570о, позивач буде звільнений із займаної посади не раніше ніж через два місяці, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В свою чергу, позивач, вважаючи, що попередження про звільнення відбулось з порушенням вимог ст. 492 КЗпП, надіслав на адресу ГУ ДФС в Одеській області інформаційний запит від 25.05.2016, в якому просив надати перелік вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської ОПІ ГУ ДФС в Одеській області станом на 05 квітня 2016 року та станом на момент подачі інформаційного запиту від 25 травня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року позов задоволено та зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області надати ОСОБА_1 перелік вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської ОДШ ГУ ДФС в Одеській області станом на 05 квітня 2016 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, Наказом ДФС України від 30 листопада 2016 року № 541-ДФС ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області у зв'язку із зміною організаційної структури та скорочення штатної чисельності, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В свою чергу, позивач не погоджуючись зі своїм звільненням звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача з органів ДФС, а як наслідок необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої - третьої статті 49-2 цього ж Кодексу, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 містяться роз'яснення, відповідно до яких при розгляді спорів, пов'язаних зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача з органів ДФС у зв'язку з проведенням реорганізації ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області та скорочення чисельності (штату) працівників.

Так, з аналізу вказаних норм трудового законодавства вбачається, що обов'язковою умовою, яка покладаються на роботодавця при наступному вивільненні працівника є його попередження не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується, що позивача повідомлено за 2 місяці про можливе подальше звільнення із займаної посади.

При цьому, колегія суддів зазначає, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи щодо переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до норм чинного трудового законодавства відсутній обов'язок роботодавця щодо пропонування особі рівнозначної посади у новоствореному підприємстві після проведеної реорганізації, а наявний обов'язок щодо пропонування лише тієї посади, що відповідає кваліфікаційним вимогам працівника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для належного вирішення спірних правовідносин судом є дослідження умов проведеної реорганізації підприємства та встановлення факту скорочення чисельності або штату його працівників.

В даному випадку, відповідно до постанови КМУ від 04 листопада 2015 року № 892 «Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», Березовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС, Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС, Державна податкова інспекція у м. Южному Головного управління ДФС реорганізовані шляхом приєднання, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС - шляхом перейменування, у Комінтернівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС.

В свою чергу, в матеріалах справи судом зібрано штатні розписи вказаних податкових органів з яких вбачається, що до проведення відповідної реорганізація, загальна кількість штату складала 113 одиниць, тоді як після проведеної реорганізації - 97, що свідчить про скорочення відповідного штату працівників після проведення відповідної реорганізації

При цьому, 22 грудня 2016 року ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області ліквідовано, що підтверджується відповідним повідомленням державного реєстратора.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, що на виконання вимог КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення позивачу надані пропозиції щодо подальшого працевлаштування, а саме запропоновано у новоствореної установі посаду головного державного інспектора юридичного сектору Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, оскільки посада, яку займав позивач була скорочена та не передбачалась у новому штатному розписі.

Також, із зібраних матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС здійснювались пропозиції ОСОБА_1 щодо наявних вакантних посад у Комінтернівськії ОДПІ, що підтверджується актом від 16 травня 2016 року, актом від 12 липня 2016 року, а також актом від 08 листопада 2016 року (т. І а.с. 83-90).

При цьому, суб'єктивна незгода позивача із вказаними актами, які наявні в матеріалах справи та надані суб'єктом владних повноважень, як належний доказ у справі, не є підставою вважати відповідні акти фіктивними, за умови відсутності доказів, що підтверджують останнє.

В свою чергу, позивач не надав згоди на зайняття запропонованих вакантних посад, про що свідчить відсутність доказів надсилання відповідних заяв до Комінтернівської ОДПІ, а як наслідок свідчить про дотримання відповідачами обов'язкових умов, передбачених чинним трудовим законодавством, при звільнення працівника із займаної посади.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання рішення у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.Г. Федусик

Т.М. Танасогло