Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

20 листопада 2009 року                            м.Донецьк  

Будьоннівський районний суд м.Донецька  

у складі: головуючого судді Шишова О.О.  

при секретарі               Авраменко О.О.  

позивача                    ОСОБА_1  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -  

Встановив:  

У Будьоннівський районний суд м.Донецька надійшла позовна заява від ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у якій він вказав, що 28 липня 2001 року був зареєстрований шлюб з відповідачкою. Під час сумісного шлюбу народилася дитина яка у теперішній час є неповнолітньою. Почуття кохання втрачено вважає що зберегти сім’ю не можливо. Просив суд розірвати шлюб.  

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.  

Відповідачка належним чином оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю. При таких обставинах суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі даних та доказів.  

Перевірив матеріали справи у межах заявлених позовних вимог суд приходить до наступного.  

  Згідно зі ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.  

  Статтею 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що брак припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.  

Відповідно із свідоцтва про одруження, ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 28 липня 2001 року у відділі запису актів цивільного стану Будьоннівського району м.Донецька, актовий запис № 187.  

  Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

  Позивачка у судовому засіданні наполягала на розірвання шлюбу.  

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства  

при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначає, що проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.  

Оцінюючи наведені позивачем у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності суд вважає, що між подружжям, внаслідок розладу виникли неприязні відносини. При таких обставинах суд приходить до висновку о неможливості подальшого сумісного проживання подружжя, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.  

При прийнятті рішення про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступень відповідальності кожного із подружжя і вважає за необхідне стягнути судові витрати з позивача, звільнив від сплати відповідачку.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 208, 209, 215 ЦПК України  ст.ст.  105, 110, 112 СК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.  

Шлюб укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2, який зареєстрований  28 липня 2001 року у відділі запису актів цивільного стану Будьоннівського району м.Донецька, актовий запис № 187 - розірвати.  

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судові витрати у розмірі 17грн., звільнив від сплати ОСОБА_2  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: