2-117/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

17 листопада 2009року                          м.Донецьк  

  Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі  

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О.  

за участю представника позивача ОСОБА_1,  

представника відповідача ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкому Будьоннівської районної у м.Донецьку ради, -  

Встановив:  

  У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява від ОСОБА_7 у якій вона просила суд визнати за нею право власності на будинок 8 по вул.Прокофьева у м.Донецьку в порядку спадкоємства після смерті ОСОБА_8 оскільки вона постійно проживала з ним сім’єю, та визнати договори купівлі-продажу вказаного будинку укладеними між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 08 червня 2007 року та між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 недійсними оскільки підставою для укладення цих договорів стало рішення суду яке було в скасоване.  

Під час розгляду справи після смерті ОСОБА_7 був залучений правонаступник ОСОБА_3 який у позовній заяві вказав, що він постійно мешкав з матір’ю ОСОБА_7 та її цивільним чоловіком ОСОБА_9 19 березня 2001 року помер ОСОБА_9 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку. Після його смерті належним чином прийняла спадщину ОСОБА_10 оскільки постійно проживала з ним однією сім’єю. Факт сумісного проживання був підтверджений рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецьку. Після смерті ОСОБА_10 яка померла 29 жовтня 2008 року. Він як єдиний спадкоємець прийняв спадкове майно у вигляді домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку.  

Крім того йому відомо про те, що відповідно договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 08 червня 2007 року та між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 власником спірного домоволодіння є остання. Вважає, що оскільки підставою для укладення договору купівлі-продажу від 08 червня 2007 року було рішення суду від 21 травня 2007 року яке було скасоване, просив суд скасувати вищевказані угоди.  

  У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.  

  Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_3, вказав, що ані ОСОБА_7 не є спадкоємицею майна оскільки правовідносини які виникли на час спірних правовідносин, а саме на день смерті ОСОБА_9 який помер 19 березня 2001 року діяв Цивільний кодекс редакції 1963 року, який не відносив осіб які проживали зі спадкодавцем однією до числа спадкоємців. При таких обставинах просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконком Будьоннівської районної у м.Донецьку ради, третя особа – відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,  у судове засідання не з’явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб які не з’явилися та прийняти рішення на підставі наданих доказів.  

  Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.  

  У судовому засіданні позивач вказав, що ОСОБА_7 є спадкоємицей після смерті ОСОБА_9, оскільки вони разом проживали понад 5 років.  

  Оскільки ОСОБА_9 помер 19 березня 2001 року суд вважає застосувати матеріальний Закон який діяв на час виникнення спірних спадкових правовідносин, а саме Цивільний кодекс редакції 1963 року та при таких обставинах суд вважає, що посилання позивача на положення Цивільного кодексу редакції 2003 року є безпідставними.    

Частиною 1 статті 524 ЦК України (редакції 1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.  

Розділ VII «Спадкове право» Цивільного Кодексу редакції 1963 року, не відносить осіб які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем спадкоємців.  

  Тому суд вважає, що ОСОБА_7 не є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_9, та ОСОБА_3 не має право на спадщину у вигляді домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку після смерті ОСОБА_7  

  Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання договірів купівлі- продажу недійсними, суд приходить до наступного.  

Згідно договору купівлі-продажу від 08 червня 2007 року ОСОБА_5 продав а ОСОБА_6 купив домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку.  

Відповідно договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року, ОСОБА_6 продав а ОСОБА_4 купила домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку.  

Частиною 3 статті 215 ЦК України (редакції 2003 року) встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

  ОСОБА_3 не є стороною за договорами які він оспорює, та суд вважає, що він не відноситься до числа спадкоємців на майно – будинок 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку, тому при таких обставинах суд вважає, що він не є й зацікавленою стороною по спору про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.  

Оцінюючи наведені позивачем у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_7 не є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_3 не має право на спадщину у вигляді домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку після смерті ОСОБА_7 та крім того ОСОБА_3 не є стороною по договорам купівлі-продажу домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку від 08 червня 2007 року та від 16 серпня 2007 року, та суд вважає що він не є й заінтересованою особою, при таких обставинах суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсними угод купівлі-продажу домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку необхідно відмовити.  

Оскільки вартість спірного майна відповідно договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року становить 267473грн., з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 51грн. з ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути 1649грн. (1700-51=1649грн).  

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, ст.215 ЦК України (редакції 2003року) ст.524 ЦК України (редакції 1963 року), суд, -  

Вирішив:  

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу домоволодіння 8 по вул.Прокофьєва у м.Донецьку укладених 08 червня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від 16 серпня 2007 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 1649грн.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів піля подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: