Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 р. справа № 2а-4860/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі
при секретарі Гумуржи Т.В.
за участю
представника позивача Войтюка В.В., Василевич В.Ю.
представника відповідача Лобова Д.В.
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Первинна профспілкова організація Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області звернулась з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішення, позовні вимоги мотивуючи наступним.
Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області 04.08.2004 проведено конкурс по відбору осіб на заміщення вакантних посад державних службовців для роботи у контрольно-ревізійному управлінні в Донецькій області.
Кандидат на заміщення вакантної посади ОСОБА_4 при заповненні своєї особової картки форми П-2 ДС особисто зазначив, що судимості він не мав. Даний факт також підтверджується автобіографією, яка згідно з Інструкцією №343 є додатком до особової картки форми П-2 ДС.
Однак, з інформації від Головного управління МВС України в Донецькій області відомо, що що ОСОБА_4 12.02.1997 був осуджений Совєтським районним судом м. Макіївки за статтями Кримінального кодексу України від 1960 року 165 (Зловживання владою або посадовим становищем), 172 (посадовий підлог). Тобто, ОСОБА_4 надав до конкурсної комісії свідомо неправдиві відомості стосовно того факту, чи перебував він під судом, а також чи був він засуджений взагалі.
В результаті неправомірних дій кандидата на заміщення вакантної посади КРУ в Донецькій області, наказом від 12.08.2004 №489-О ОСОБА_4 призначено на вказану посаду.
В судовому засіданні представники позивача вимоги уточнили та просили визнати протиправними дії КРУ в Донецькій області по прийняттю на посаду державного службовця ОСОБА_4, скасувати наказ Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.2004 року №489-О про призначення на посаду начальника відділу контролю в сфері матеріального виробництва управління ОСОБА_4, визнати протиправними дії ОСОБА_4 щодо внесення недостовірних данних до особової картки форми П-2 ДС №1885, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представники відповідача Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в судовому засіданні позов визнали в повному обсязі, про що надали письмову заяву.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.112 КАС України, суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Так, суд не приймає відмови від адміністративного позову, оскільки визнання Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області адміністративного позову порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_4, представник відповідача проти позову заперечували, наполягали на відмові в задоволені позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вироком Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 12.02.1997 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було засуджено за ч. 1 ст. 165 КК України ( у редакції 1960 року), за ч. 1 ст. 172 КК України (у редакції 1960 року), до трьої років позбавленні волі із відстроченням відповідно до ст. 46 КК України ( у редакції 1960 року) на 1 рік; вирок набрав законної всили 19.02.1997 року.
Вказана обставина визнається сторонами і згідно ст.72 КАС України доказуванню не підлягають.
Відповідач ОСОБА_4 вирішив взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад в КРУ в Донецькій області, та з цією метою ним було підготовлено необхідний пакет документів з кадрових питань, серед іншого, власноруч заповнено особову картку та написано автобіографію.
У розділі особової картки «Додаткові відомості» відповідно до ст.ст. 12,16 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_4 зазначено, що він не мав судимості, у автобіографії зазначено, що він не перебував під судом.
Згідно до протоколу № 8 від 04.08.2004 року засідання конкурсної комісії по відбору осіб на заміщення вакантних посад державних службовців для роботи у контрольно-ревізійному управлінні в Донецькій області ОСОБА_4 допущено до участі у конкурсі, та за його результатами рекомендовано призначити на вакантну посаду.
Наказом КРУ в Донецькій області № 489-0 від 12.08.2004 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу контролю в сфері матеріального виробництва управління.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Як вбачається зі Статуту професійної спілки працівників державних установ України, що зареєстрований Міністерством юстиції України 20 січня 2000 року, професійна спілка працівників державних установ України (далі Профспілка) є всеукраїнською добровільною неприбутковою громадською організацією, члени якої пов'язані спільними інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (служби, навчання), створеною з метою представництва та здійснення захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Профспілка діє згідно з Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», КЗпПУ, іншими законами України та нормативно-правовими і трудовими актами, загальноприйнятими нормами і принципами міжнародного права, конвенціями МОП та даним Статутом.
Основними завданнями Профспілки є:
1) представництво і захист індивідуальних і колективних прав та інтересів членів Профспілки в органах державної влади та місцевого самоврядування, у взаємовідносинах з роботодавцями, їх об'єднаннями з метою забезпечення здійснення права членів Профспілки на працю, підвищення життєвого рівня, прожиткового мінімуму, заробітної плати, пенсій та соціальних виплат працівникам галузей, стипендій студентам та учням відомчих навчальних закладів, забезпечення членам Профспілки інших соціально-економічних прав, інтересів та вдосконалення умов оплати праці;
2) участь у розробці соціально-економічних програм, спрямованих на реальний захист членів Профспілки, проведення колективних переговорів та укладання галузевих і регіональних угод, здійснення контролю за їх виконанням, інформування членів Профспілки інших працюючих про результати їх діяльності: надання членам Профспілки безоплатної правової допомоги, проведення методичної роботи, спрямованої на забезпечення кваліфікованого захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів, участь у вирішенні колективних трудових спорів; організація та проведення культурно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів;
3) здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю, аналіз причин його порушень та направлення до органів державної влади вимог і пропозицій щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, які б забезпечували реалізацію конституційних прав громадян, або скасування тих норм законодавства, які обмежують права членів Профспілки;
4) участь у формуванні державної політики зайнятості населення шляхом розробки державних, територіальних та галузевих програм зайнятості, внесення пропозицій щодо заходів соціального захисту членів профспілки, які звільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємства, установи, організації; контроль за виконанням законодавства про зайнятість;
5) участь в управлінні державним соціальним страхуванням на тристоронній основі, як представника застрахованих осіб, Здійснення заходів по оздоровленню членів профспілки та членів їхніх сімей;
6) організація та здійснення благодійницької, просвітницької, пропагандистської, видавничої та іншої діяльності;
7) здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального та колективного захисту; проведення належної експертизи умов праці; участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та подання відповідних висновків;
8) взаємодія з органами державної влади і органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями спілками, асоціаціями, спортивними товариствами в питаннях розвитку санаторно-курортного лікування , туризму, дитячого та студентського оздоровчого відпочинку, масової фізичної культури та спорту; організація і здійснення громадського контролю за реалізацією прав членів профспілки у сфері охорони здоров'я, медико-соціальної допомоги;
9) сприяння соціальному захисту жінок, реалізації їх права на працю, освіту, охорону здоров’я та материнства, духовний, культурний, фізичний і творчий розвиток, участь у впровадженні тендерної рівності;
10) визначення пріоритетних напрямків роботи з молоддю, залучення її до роботи в керівних профспілкових органах. Взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування в питаннях реалізації молодіжної політики, здійснення заходів щодо соціального захисту молоді;
11) проведення роботи, спрямованої на організаційне та фінансове зміцнення профспілки, посилення мотивації профчленства; утворення різних фондів (солідарності, страхових, пенсійних, культурно просвітницьких, з питань підготовки профкадрів та організації навчання профактиву тощо), які б забезпечували стабільність діяльності профспілки;
12) інформування членів профспілки про свою діяльність через профорганізації, друковані видання, засоби масової інформації;
13) співпраця з іншими профспілками та їх об'єднаннями, об’єднаннями громадян, укладання з ними передбачених чинним законодавством України договорів і угод.
Член Профспілки має право:
1) обирати і бути обраним (делегованим) до складу профспілкових органів, на конференції і з'їзди;
вільно обговорювати на засіданнях комітетів Профспілки, профспілкових зборах, конференціях, з'їздах, у пресі всі питання діяльності Профспілки, вносити пропозиції, відкрито висловлювати та відстоювати свою думку, брати участь у підготовці рішень;
2) брати участь у профспілкових зборах (конференціях), бути присутнім на засіданнях органів при розгляді питань, що стосуються його прав та інтересів;
3) брати участь в акціях, організованих Профспілкою;
4) одержувати безкоштовні юридичні консультації та іншу допомогу у вирішенні соціально-трудових питань, включаючи офіційне представництво і захист у суді, органах виконавчої влади, у взаємовідносинах з роботодавцями;
5) звертатися до органів Профспілки із заявами та пропозиціями і вимагати на них відповіді;
6) отримувати путівки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення, матеріальну допомогу, безповоротну фінансову допомогу, заохочувальні виплати, виплати на оздоровлення, придбання ліків,
виплати чи подарунки з нагоди дня народження, ювілейної дати, професійного свята та інші виплати з коштів Профспілки. Користуватись послугами фізкультурно-спортивних та культурних закладів Профспілки на пільгових умовах, каси взаємодопомоги при профкомі, іншими додатковими правами і пільгами, що встановлені в Профспілці;
7) одержувати інформацію про роботу профспілкової організації використання профспілкових коштів.
Вищим органом первинної профспілкової організації є збори (конференція) членів Профспілки. Профспілкові збори (конференція) проводяться у разі необхідності, але не рідше ніж двічі на рік.
До компетенції зборів (конференції) належить вирішення таких питань:
1) визначення основних напрямів роботи профспілкової організації;
2) вирішення питань про створення профспілкових організацій у структурних підрозділах;
3) обрання комітету Профспілки, голови комітету, його заступників та скарбника (обрання голови, заступника та скарбника може проводитись також на засіданні комітету з числа його членів);
4) обрання ревізійної комісії;
5) заслуховування звітів профкому та його голови про виконану роботу, а також звітів ревізійної комісії, щорічно та за підсумками звітного періоду;
6) надання оцінки діяльності профоргану в звітному періоді (задовільна, незадовільна);
7) затвердження напрямів і порядку використання коштів профспілкової організації, вирішення питань про введення штатних (платних) посад;
8) прийняття в члени Профспілки та виключення з неї;
9) вирішення питань, пов'язаних з управлінням майном профспілкової організації.
Збори (конференція) можуть також розглядати і вирішувати інші питання, що відносяться до компетенції первинної профспілкової організації.
Профспілковий, об'єднаний комітет:
1) організовує виконання завдань Профспілки, рішень зборів та вищих органів Профспілки; проводить засідання комітету не рідше одного разу на 2 місяці, яке правомочне при участі в ньому більше половини
членів комітету;
2) укладає та контролює виконання колективного договору /угоди/,звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору; спільно з роботодавцем вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;
3) разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників установи, організації, підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних ставок, схем посадових окладів, умов запровадження
та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;
4) спільно з роботодавцем вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;
5) разом з роботодавцем вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;
6) бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг;
7) бере участь у розробці Правил внутрішнього трудового розпорядку установи, організації, підприємства, а також вносить до них зміни та доповнення;
8) представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів та в колективному трудовому спорі, сприяє їх вирішенню;
9) приймає рішення про вимогу розірвати трудовий договір і (контракт) з керівником установи, організації або підприємства, якщо він 1 порушує законодавство про працю, про охорону пралі, ухиляється від] участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором;
10) дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації Профспілки у випадках, передбачених законом;
11) бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, роботі комісії з питань охорони праці, здійснює контроль за відшкодуванням установою, організацією, підприємством шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виробництвом або виконанням ним трудових обов'язків;
12) здійснює громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням в установі, організації на підприємстві безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків;
13) здійснює контроль за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей;
14) здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали в установі, організації, на підприємстві, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно зі Статутом установи, організації, підприємства та колективним договором;
15) спільно з роботодавцем, на умовах передбачених колективним договором, направляє працівників за рахунок коштів установи, організації, підприємства до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів, здійснює контроль за організацією медичного обслуговування працівників та членів їхніх сімей;
16) разом з роботодавцем у відповідності з колективним договором визначає розміри коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, здійснює облік працівників, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляє у встановленому законодавством порядку житлову площу в будинках, збудованих за кошти, або за участю підприємства, установи, організації, а також ту житлову площу, яка надається власникові у розпорядження в інших будинках, контролює житлово-побутове обслуговування працівників;
17) профспілковий комітет контролює надходження членських профспілкових внесків, забезпечує своєчасне і в повному розмірі відрахування внесків до вищих профспілкових органів в установленому розмірі, здійснює прийняття в члени профспілки та виключення з неї, веде їх облік, профспілкову документацію, статистичну звітність, яку подає вищим профспілковим органам та згідно з законодавством – іншим органам, забезпечує належне збереження протоколів, рішень, інших документів профспілкової організації та формування архіву, проводить навчання профспілкового активу;
18) щороку затверджує кошторис та штатний розклад профспілкового органу, контролює їх виконання. Вирішує питання про введення штатних посад, встановлення умов та розмірів оплати праці профспілкових працівників;
19) профком, об’єднаний комітет представляє інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства, має також інші права, передбачені чинним законодавством України.
Крім того, статус органів Контрольно-ревізійної служби, їх функції та правові основи діяльності визначені спеціальним Законом – «Про контрольно-ревізійну службу в Україні».
Відповідно до статті 2 цього Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Статтею 10 зазначеного Закону визначено лише два випадки, коли державна контрольно-ревізійна служба як суб’єкт владних повноважень має право звернення до суду на захист прав держави, а саме: у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти,одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства( пункт 8 статті 10); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів ( Пункт 10 статті 10); інші випадки ані цим Законом, ані Законом України «Про державну службу в Україні», або іншими законами, не встановлені.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги спростовуються положеннями Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», Статутом професійної спілки працівників державних установ України, оскільки право звернення до суду за такими вимогами не встановлене.
Крім того, питання судимості врегульовуються Кримінальним кодексом України (розділ 13). Зокрема, стаття 89 встановлює строки, протягом яких судимість погашається, в залежності від вчиненого особою злочину та виду покарання. Згідно з вимогами цієї статті, такими, що не мають судимості (такими, в яких погашено судимість), визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 Кримінального кодексу України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;
4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформації, що надана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, 16.04.2007 року ОСОБА_4 знятий з обліку за строком давності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право звернення до суду із даним позовом, тому у позові необхідно відмовити як у безпідставному.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 69-71, 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову Первинної профспілкової організації Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішення – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кошкош О.О.