Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2009 р. Справа № 30847/08/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Галатіної О.О.
Суддів Могильницького Христофорова А.Б.
При секретарі Мичак О.С.
За участю позивача Плоскоголового А.І.
Представника відповідача Петриченко М.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання постанови недійсною, колегія суддів,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання постанови недійсною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.08.2007 р. Начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції в Донецькій області було винесено постанову № 018768 про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.
Підставою для прийняття такого рішення було начебто порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт від 26.07.2007 р. згідно акту № 026204.
Позивач вважає дії відповідача незаконними з наступних підстав.
В акті № 026204 від 26.07.2007 р. вказано, що під час перевірки у водія не була відсутня ліцензійна картка, квитково-касовий лист, розклад руху. Вказані факти на думку позивача не відповідають дійсності, оскільки на момент перевірки вказані документи були у наявності, але знаходились в окремій папці.
Крім того про складення акту № 026204 від 26.07.2007 р. та про винесену постанову № 018768 від 28.08.2007 р. позивачу стало відомо лише у вересні 2008 р. з позову Ясинуватського прокурора, що є порушенням п. 26 Постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 р. «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування» в частині обов’язку повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Також, в порушення п. 29 постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 р. «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування», відповідач не видав йому копію зазначеної постанови, що позбавило позивача права на її оскарження.
З огляду на це, позивач просить суд визнати постанову відповідача № 018768 від 28.08.2007 р. недійсною.
Позивач у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився, просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є фізичною особою – підприємцем, зареєстрований Виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради Донецької області 15.09.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В01 № 208133.
Позивач ОСОБА_1 здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії серії АВ № 350724, видану Міністерством транспорту та зв’язку України. Видом діяльності позивача є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), дозволеним видом робіт є внутрішні перевезення пасажирів, строк дії вказаної ліцензії становить з 20.06.2007 р. по 19.06.2012 р.
28.08.2007 р. відповідачем було винесено постанову за № 018768 зі змісту якої випливає, що позивачем було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв’язку з чим до позивача було застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
03.09.2007 р. на ім’я позивача відповідачем було надіслане повідомлення про необхідність сплати зазначених фінансових санкцій.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що у позивача наявна ліцензія, яка посвідчує дозволений йому вид діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів, строк дії вказаної ліцензії становить з 20.06.2007 р. по 19.06.2012 р., тобто включно з датою винесення відповідачем спірної постанови.
Крім того, вимогами п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. за № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідачем не надано суду підтверджуючих доказів про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи. Крім того, з пояснень представника відповідача було з’ясовано, що необхідні документи були загублені.
Також, п. 29 зазначеної постанови КМУ передбачає, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідач не надав суду підтверджуючих доказів про направлення копії постанови позивачу. В матеріалах справи наявне лише повідомлення Начальника відділу контролю Теріторіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області про необхідність сплати штрафних санкцій.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував фінансові санкції до позивача, вказавши, що позивачем були порушені вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не доведена правомірність свого рішення. У зв’язку з цим вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А:
Позов ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання постанови недійсною - задовольнити.
Визнати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 28.08.2007 р. за № 018768 – недійсною.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 січня 2009 року в присутності позивача.
Повний текст постанови складений 17 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Галатіна О.О.
Судді