Справа № 444/1060/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/4605/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3., представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Жовківської центральної районної лікарні про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та збитків завданих загибеллю дитини,-

встановила:

Позивач ОСОБА_2 в травні 2016 року звернулася в суд з позовом до Жовківської ЦРЛ про відшкодування моральної шкоди та збитків завданих загибеллю дитини (т. 1 а.с. 1-9).

В обґрунтування покликається на те, що стала на облік у ОСОБА_6 міську лікарню 11.09.2014 р. На облік її оформляла фельдшер цієї лікарні ОСОБА_7, яка оформила індивідуальну та обмінну карти. При взятті на облік позивач представила ультразвукову діагностику плоду, яку завчасно зробила з метою встановлення факту вагітності та строку.

Зазначає, що в індивідуальній картці вагітної породіллі № 57, в графі УЗД є відмітка про проведення такої діагностики, але сам протокол такої діагностики відсутній. Нагляд за нею з часу постановления на облік, а саме з 11.09.2014 р. і до 16.01.2015 р., провадився ОСОБА_6 міською лікарею в особі фельдшера цієї лікарні ОСОБА_7 Суттєвою обставиною, на думку позивачки, є і те, що в її індивідуальній картці зазначалась лікар-гінеколог ОСОБА_8, але жодного разу вона її не бачила, по причині її відсутності під час обстежень в лікарні.

02.02.2015р. на 34 місяці вагітності її прийняла та оглянула вперше лікар-гінеколог ОСОБА_9, яка повідомила, що сердцебиття дитини ясне, ритмічне чисте. Вона звернулася до лікаря ОСОБА_9 з тривогою на те, що дитинка занадто активна, довго не заспокоюється на що їй було повідомлено, що дитина має сама заспокоїтися.

В подальшому відчула, що плід перестав рухатись, але пам’ятаючи слова лікаря, що дитинка має сама заспокоїтись, не стривожилась таким фактом. Після відчуттів, що дитина не рухається, вона знову звернулася в лікарню, де була оглянута лікарем-гінекологом, відправлена на УЗД. В результаті огляду їй повідомили про те, що дитина завмерла та відсутнє її серцебиття. Позивачу повідомили, що слід негайно їхати у Львів в лікарню, що знаходиться на вул. Мечнікова для того, щоб зробити УЗД, однак жодного скерування в Львівську лікарню їй не надали.

Звертає увагу, що в порушення вимог Наказу № 417 МОЗ України ОСОБА_6 міською поліклінікою непроведено ряд аналізів, не скеровано її відповідно наказу до закладу охорони здоров’я вищого рівня для проведення таких, відтак пропущено можливість своєчасного виявлення загрози смерті дитинки.

Вказує, що її не було ознайомлено з необхідністю ведення «щоденника самопочуття вагітної» та проводити запис тесту рухів плоду.

Відповідно до Довідки № С15Д, від 09.02.2015р. про Клінічно-патологоанатомічний епікриз: смерть недоношеної дівчинки наступила на 35 тижні вагітності, пологи перші передчасні. Дівчинка народилась з обвиттям пуповиною навколо ніжок і живота. Причина смерті порушення фетоплацентарно кровоплину на грунті передчасного старіння плаценти та помірно виражених запальних змін в оболонках та хоріальній пластині. Після 22 тижня вагітності плід вже визначається як дитина, тому стверджує, що Довідкою № С15 Д від 09.02.2015 року встановлено смерть її дівчинки, яка сталась на 35 тижні вагітності.

Причини смерті дитинки встановлені Довідкою «Про проведення службової перевірки щодо надання медичної допомоги ОСОБА_2 в ОСОБА_6 міській лікарні», проведеної на підставі Наказу ДОЗ ЛОДА № 596 від 04.08.2015 р.

Позивач наголошує, що з часу загибелі дитини в неї нервові зриви та безсоння, її постійно переслідує плач донечки. Такий стан змушує вживати заспокійливі медичні препарати. В сім’ї почались розлади із-за нервового стану, чоловік наполягає на лікуванні від нервових зривів.

Вважає, що для виходу з такого стану потрібний довгий час та стороння допомога з метою реабілітації, значні фінансові втрати. Стверджує, що їй завдана діями чи бездіяльністю працівників ОСОБА_6 міської поліклініки значна моральна шкода, для ліквідації наслідків якої необхідні значні фінансові витрати для лікування нервової системи, відновлення імунної системи, вона часто простужується, почала боліти голова та серце, потребує подальшого санаторно-курортного лікування. Розмір відшкодування моральної шкоди визначила 50000,00 гривень.

Крім цього зазначає, що нею проведена оплата медичних послуг та купівля лікарських препаратів під час вагітності та після них з метою усунення наслідків таких пологів, а тому додавши до позовної заяви чеки щодо оплати медичних препаратів та медичних процедур, оцінює збитки на суму 6875, 69 грн. Просить позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року у позовній вимозі ОСОБА_2 про стягнення з Жовківської центральної районної лікарні 50000 грн. моральної шкоди та збитків в розмірі 6875 грн. 69 коп., що разом становить 56875 грн. 69 коп. – відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2

З оскаржуваним рішенням не погоджується, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Покликається на те, що по факту смерті дитинки вона зверталася із позовом до Жовківького районного суду про порушення її права на кваліфікований медичний догляд.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02.11.2015 року, яке набрало законної сили, визнано медичний нагляд за ОСОБА_2 – неналежним та некваліфікованим, тому такий нагляд, на думку апелянта, призвів до смерті ненародженої дівчинки.

Зазначає, що аналізи які б дали можливість передбачити ризики старіння плаценти, їй не призначались, першу ступінь старіння плаценти встановлено на 19 тижні вагітності, однак додаткова діагностика на спростування передчасного старіння плаценти не була призначена.

На наступному УЗД на 29 тижні підтвердилась перша ступінь старіння плаценти (тобто процеси патологічних змін), однак медперсонал жодних дій не вчинив.

Звертає увагу, що наголошувала акушеру про надмірну активність плоду, як наслідок кисневого голодування, однак її заспокоювали тимчасовістю цього явища, крім цього до 30 тижня вагітності її жодного разу не оглядала лікар акушер-гінеколог, що стверджується в розбіжностях щодо факту огляду ОСОБА_2

Також, лікар ОСОБА_8 не могла не знати про можливе медикаментозне втручання в умовах стаціонару, яке підтримує плід внутрішньоутробно на належному життєвому рівні, що компенсує недостатні функції плаценти, акушер ОСОБА_7 жодних дій щодо результатів УЗД не вчинила, хоча такі скерування надавала саме вона.

Вважає, що такі факти свідчать про абсолютну безконтрольність за діями медперсоналу ОСОБА_6 медзакладу з боку завідуючої жіночої консультації.

В апеляційній скарзі зазначає, що їй не призначались аналізи на ТОРЧ-інфекцію, не призначила таких і лікар ОСОБА_9, яка розпочала нагляд за нею на 34 тижні вагітності, додаткові дослідження за результатми вивчення попередніх УЗД також не призначались.

Стверджує, що Наказом МОЗ України № 417 та додатками до нього чітко розписано протоколи та схеми лікарського втручання з метою збереження дитинки (зміна тактики ведення вагітної) при передчасному старінні плаценти, що підтверджується і висновком комісійної судово-медичної експертизи.

Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнти позовні вимоги в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання доводів скарги, а також пояснення представників відповідача на заперечення таких, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ч.1 ст. 270 ЦК України фізична особа має право на охорону здоров'я.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 58 вказаного Закону заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і медичну допомогу матері та новонародженій дитині.

Надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги регламентується Методичними рекомендаціями щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ № 417 від 15.07.2011 року.

Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_2 покликалась на те, що причини смерті дитинки встановлені Довідкою «Про проведення службової перевірки щодо надання медичної допомоги ОСОБА_2 в ОСОБА_6», проведеної на підставі Наказу ДОЗ ЛОДА № 596 від 04.08.2015 р., стверджувала, що їй завдана працівниками ОСОБА_6 значна моральна шкода, яку оцінює в розмірі 50000,00 гривень.

Крім цього, нею проведена оплата медичних послуг та купівля лікарських препаратів під час вагітності та після них з метою усунення наслідків таких пологів, збитки оцінює на суму 6875,69 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що достовірне виявлення ознак передчасного старіння плаценти можливе виключно при проведення ультразвукових обстежень, яких працівники ОСОБА_6 міської поліклініки не проводили, оскільки в них відсутні для цього технічні засоби та спеціальності, тому працівники ОСОБА_6 міської поліклініки фактично не мали змоги виявити ознаки передчасного старіння плаценти у вагітної ОСОБА_2 і таким чином попередити загибель плоду.

Позивач ОСОБА_2 направлялася у спеціалізовані установи для проведення ультразвукових досліджень, однак такі направлення проігнорувала, а натомість проходила обстеження в установах на свій вибір.

Крім цього експерти, які входили в склад експертної комісії для проведення експертизи, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які працюють лікарями акушер-гінекологами, пояснили, що відсутній причинно-наслідковий зв’язок між допущеними працівниками Жовківської центральної районної лікарні Львівської області, а саме фельдшером ОСОБА_7 та лікарем-гінекологом ОСОБА_9, порушень вимог наказу № 417 МОЗ України «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» при організації медичного нагляду за вагітною ОСОБА_2 та загибеллю її плода.

Таким чином, не знайдено жодних доказів того, що моральну та матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_2 заподіяно внаслідок дій або бездіяльності працівників відповідача, не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і протиправними діями відповідача, тому позовні вимоги ОСОБА_2 не обгрунтовані.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була взята на облік у ОСОБА_6 міській поліклініці 11 вересня 2014 року з діагнозом: І вагітність 14-15 тижнів, що стверджується медичною документацією, наявною в матеріалах справи, а також довідкою про проведення службової перевірки щодо якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_2 в ОСОБА_6

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00015028541 від 10.02.2015 року вбачається, що дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася мертвонародженою, батько дитини – ОСОБА_12, матір дитини – ОСОБА_2.

Відповідно до висновку лікаря-паталогоанатома ОСОБА_13 від 09.02.2015 року смерть недоношеної дівчинки наступила антенатально в т.гест 35 тижнів. Дівчинка народилася з обвиттям пуповиною навколо ніжок і живота. Причина смерті: порушення фетоплацентарно кровоплину на грунті передчасного старіння плаценти та помірно виражених запальних змін в оболонках та хоріальній пластині (т. 1 а.с. 84).

Службовою перевіркою щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 в ОСОБА_6, проведеної на виконання наказу ДОЗ ЛОДА № 596 від 04.08.2015 року комісією в складі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, встановлено, що при постановці на облік вагітна мала бути ознайомлена з доцільністю ведення «щоденника самопочуття вагітної» до кінця вагітності, а також з «можливими загрозливими симптомами під час вагітності, у разі яких вагітна жінка має негайно звернутися за допомогою», проводити запис «тесту рухів плоду» з 28 тижнів, про що мав бути здійснений запис у ф. 111/0 та в. 113/о. та повторно при кожному візиті, при цьому такі записи у вказаних формах відсутні.

У разі відхилення у вищеперерахованих станах, які мали фіксуватися у зазначеній медичній документації, вагітна мала негайно звернутися за допомогою, проте звернулася на 4 добу відсутності почуття рухів.

У щоденнику відвідувань за 02.02.2015 року, як і у всіх попередніх, відсутній запис про частоту серцевих скорочень (наказ № 417 з 25 тижнів) та обговорення щоденника самопочуття вагітної (наказ № 417 всі візити), тесту рухів плоду (наказ № 67 від 13.02.2006 року з 28 тижнів), які є обов»язковими простими методами первинної діагностики внутрішньоутробного стану плода, і відповідно патологічних змін (відхилень від норми).

Передчасне старіння плаценти, очевидно, супроводжувалось хронічною фетоплацентарною недостатністю та зумовило порушення внутрішньоутробного стану полоду.

Обвиття пуповиною, найвірогідніше, є наслідком підвищення рухової активності плоду в умовах внутрішньоутробної гіпоксії, а не причиною антенатальної смерті плоду (згідно даних літератури) (т. 1 а.с. 16-25).

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02.11.2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до Жовківської ЦРЛ, визнано порушеним право ОСОБА_2 на кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, визнано неналежним медичний нагляд за вагітною ОСОБА_2 з боку ОСОБА_6 міської поліклініки, що знаходиться за адресою Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Загорода, 5.

Вказане рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

При цьому, у висновку клініко-експертної комісії від 09.11.2015 року Департаменту охорони здоров’я ЛОДА щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 в ОСОБА_6 зазначається, що ведення випадку не відповідало вимогам наказу МОЗ України № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні»: неточність у веденні медичної документації, неповний обсяг ряду клініко-лабораторних обстежень при спостереженні за вагітною, невідповідність протоколів УЗД вагітної стандартизованим формам, відсутність записів, якіб засвідчували факт ознайомлення вагітної щодо «ведення щоденника самопочуття вагітної» та «можливих загрозливих симптомів під час вагітності, у разі яких вагітна жінка має негайно звернутися за допомогою».

Виявлені недоліки ведення медичного огляду останньої не могли вплинути на кінцевий результат, оскільки показники, зазначені в протоколі УЗД вкладаються в межі норми, огляд вагітної лікарем акушер-гінекологом, який передував внутрішньоутробній загибелі плода, відхилень від норми не виявив, про що наявний відповідній запис в медичній документації із підписом ОСОБА_2 після даного огляду, а вагітна звернулася за акушерською допомогою на 4-ту добу після виникнення скарг на відсутність рухів плода, тому такий випадок слід вважати непопереджуваним.

У вказаному висновку комісії зазначено, що достовірне виявлення ознак передчасного старіння плаценти можливо виключно при проведенні УЗД обстежень, яких працівники ОСОБА_6 міської поліклініки не проводили, а лише брали до уваги показники протоколів обстежень, що вкладаються в межі норми.

Разом з цим, у цьому ж висновку зазначено про те, що ведення випадку не відповідало вимогам наказу МОЗ України № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні»: неточність у веденні медичної документації, неповний обсяг ряду клініко-лабораторних обстежень при спостереженні за вагітною, невідповідність прготоклоів УХД вагітної стандартним формам, відсутність записів які б засвідчували факт ознайомлення вагітної щодо «ведення щоденника самопочуття вагітної» та «можливих загрозливих симптомів під час вагітності, у разі яких вагітна жінка має негайно звернутися за допомогою» (а.с. 158-162).

В свою чергу, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 8 від 07.11.2016 р., при вивченні представленої медичної документації виявлено, що медичний нагляд за вагітною ОСОБА_2 здійснювався працівниками ОСОБА_6 жіночої консультації з порушенням вимог чинних нормативно-правових актів МОЗ України, які регулюють медичний нагляд за вагітними, а саме наказу № 417 МОЗ України «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні»: у дослідженнях крові не визначали кількість тромбоцитів; не взято мазок з піхви на цитологічне дослідження; не проведений посів сечі на безсимптомну бактеріурію; не проведений двогодинний тест толерантності до глюкози; відсутній протокол першого УЗ-обстеження; при відсутності будь-яких показів лікарем призначено дослідженні на трисомію 18, 21 та визначення ризику дефекту нервової трубки; необхідне обстеження на наявність TORCH-інфекції не проведені; відсутні записи щодо ведення «щоденника самопочуття вагітної» до кінця вагітності, а також про «можливі загрозливі симптоми під час вагітності, у разі яких вагітна жінка має негайно звернутись за допомогою»; відсутні записи про частоту серцебиття плоду та гравідограма, які мали проводитись після 25 тижнів вагітності; відповідно до результатів аналізу крові від 24.11.14р. рівень гемоглобіну у крові ОСОБА_2 становив 107г/л, що свідчить про анемію, проте діагноз «ОСОБА_17.» виставлений лікарями не був; відсутні записи про частоту пульсу та температуру тіла вагітної, протоколи ультразвукового обстеження, які призначалися лікарем у гестаційний центр, а були проведені у приватних кабінетах, не в повній мірі відповідають стандартизованим формам і є неінформативні відносно ступеня зрілості плаценти.

При дотриманні всіх положень наказу № 417 МОЗ України «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» ознаки передчасного старіння плаценти у вагітної ОСОБА_2 могло бути виявлено раніше. У зв’язку із цим тактика ведення вагітної могла би бути змінена, що могло попередити летальний наслідок для плоду.

Відповідно до записів у протоколі патолого-анатомічного дослідження смерть плода гр. ОСОБА_2 наступила внаслідок передчасного старіння плаценти, що супроводжувалось порушенням фетоплацентарного кровоплину.

Однак, перевірити достовірність вказаного заключення комісія не може через ненадання гістологічних препаратів від трупа дитини і плаценти (т. 2 а.с. 2-9).

Надаючи роз»яснення по суті вказаного висновку експерт ОСОБА_10, який входив у склад експертної комісії, повідомив, що всі вказані у висновку експертів порушення, які допустили працівники ОСОБА_6 міської поліклініки, не є у причиновому зв»язку із настанням смерті плоду ОСОБА_2, оскільки незважаючи на те, що у протоколі УЗД від 20.10.2014 року (19 тижнів вагітност) було зазначено ступінь зрілості плаценти – І, проте інші показники, зазначені у протоколі, вкладаються в межі норми, огляд вагітної лікарем акушер-гінекологом, який передував внутрішньоутробній загибелі плода, відхилень від норми не виявив. При цьому, у протоколі УЗД від 25.12.2014 року (29 тижнів вагітності) вказано ступінь зрілості плаценти – І, що як і ніші зазначені у протоколі показники, відповідає нормі. На переконання експерта, працівники ОСОБА_6 міської поліклініки фактично не мали змоги виявити ознаки передчасного старіння плаценти у вагітної ОСОБА_2 і таким чином попередити загибель плоду.

Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статей 22, 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить завдання шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

При аналізі вищенаведеного та беручи докази в їх сукупності колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано а судом не не здобуто доказів того, що моральну та матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_2 заподіяно внаслідок дій або бездіяльності працівників відповідача, не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і протиправними діями відповідача, тому позовні вимоги ОСОБА_2 не обгрунтовані.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_18