Справа № 680/1014/16-ц

№2/680/44/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2017 р. смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Польової В.Є.,

при секретарі  судового засідання  -   Максимчука С.М.

розглянувши у відкритому   судовому засіданні  справу за позовом   ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення іпотечного договору, 

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом в якому вказала, що 18 березня 2008 року між  нею та відповідачем був укладений кредитний  договір № НМU0GІ0000006044, згідно з яким банк надав їй грошові кошти в розмірі 125 000  гривень. На забезпечення його виконання 18 березня 2008 року укладено іпотечний договір № НМU0GІ0000006044 та накладено заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

22 серпня 2008 року укладена додаткова угода до договору кредиту - змінено основне зобов’язання, а саме здійснено конвертацію кредиту з гривні у долари США, змінено розмір відсотків за кредитом та додатково зобов’язано позичальника сплачувати винагороду за резервування ресурсів у розмірі 3% річних.

У договір іпотеки № НМU0GІ0000006044 від 18 березня 2008 року у встановленому законом порядку зміни та доповнення не вносились, тому договір діє в межах предмета іпотеки на день його нотаріального посвідчення та внесення обтяження у Державному реєстрі іпотек за № 6809565.

Вважає, що зобов’язання за кредитним договором № НМU0GІ0000006044 від 18 березня 2008 року виконано в повному обсязі ще у 2015 році, оскільки згідно виписок банку №2601391 та № 2601392 з березня 2008 року по червень 2016 року сума зарахованих коштів склала 347075,83 грн, тому іпотека, відповідно до ст. 599 ЦК України, є припиненою. Також зазначає, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобов’язання. Внесенням змін до кредитного договору від 18 березня 2008 року, розмір кредиту і розмір відсотків, визначені в іпотечному та кредитних договорах, перестали відповідати один одному. Таким чином, з моменту внесення змін до кредитного договору без внесення відповідних змін у договір іпотеки, правовідносини за договором іпотеки припиняються.

Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Будучи належним чином повідомленим, відповідач у судове засідання не з’явився. 10 жовтня 2017 року до суду електронним зв’язком  надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату через участь у судових засіданнях в Апеляційному суді Хмельницької області. Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Про дату судового засідання, призначеного на 10 жовтня 2017 року відповідач був повідомлений завчасно, а саме 28 серпня 2017 року. Представляти інтереси відповідача в даній цивільній справі може будь-яка особа наділена на це правом відповідною довіреністю. Докази неможливості направлення іншого представника суду не подано. Розгляд справи неодноразово відкладався, а тому суд дійшов висновку, що у сторін було достатньо часу для подання своїх доказів та заперечень.

Вказана позиція відповідача розцінюється судом, як така що спрямована на затягування розгляду справи, що є порушенням прав позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку та свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

 Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість завершення розгляду справи у відсутності осіб, що не з'явилися, на підставі наявних у справі доказів.

Із заперечення проти позову відповідача вбачається, що іпотечним договором забезпечується зобов’язання, передбачене Договором про іпотечний кредит № MU0GI0000006044 від 18 серпня 2008 року та всіма додатковими угодами до нього, змінами та доповненнями, які чинні на момент укладення іпотечного договору та можуть бути укладені після укладання іпотечного договору. Отже, виконання зобов’язання, що передбачені додатковою угодою до договору про іпотечний кредит від 18 вересня 2008 року забезпечуються іпотечним договором. Пунктом 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 18 вересня 2008 року вказано, що заборгованість за договором про іпотечний кредит становить 122 949,90 грн., що еквівалентно 26670,26 доларам США, таким чином сума кредиту зазначена в додатковій угоді є меншою, ніж в первинному договорі. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року з позивача стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит, рішення суду не виконане, тому підстав для визнання припиненим іпотечного договору та задоволення позову - немає.

Суд,  дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст.11 ЦПК України). Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого являється ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про іпотечний кредит № НМU0GІ0000006044, згідно з яким банк зобов’язався надати позичальникові грошові кошти в розмірі 125 000  гривень, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 125 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку та на умовах, в строки визначені договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту (п.1.1). Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін (п.10.2). Всі зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками сторін (п.10.3). Додаткові угоди до цього договору, які можуть бути укладені в майбутньому, є його невід’ємною частиною (п. 10.4).

18 березня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № НМU0GІ0000006044, у п. 1.1. якого передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язань, що випливають з договору про іпотечний кредит, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором нерухоме майно житлового призначення, а саме: 2-кімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 52,10 кв. м., житловою площею 29,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У пункті 3.4 зазначено, що іпотека припиняється: виконанням у повному обсязі зобов’язань та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

18 березня 2008 року державним нотаріусом посвідчено зазначений іпотечний договір № НМU0GІ0000006044, накладено заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з розміром основного зобов’язання 125 000 грн. із строком погашення до 18 березня 2018 року.

22 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № НМU0GІ0000006044 від 18 березня 2008 року, з якої вбачається, що банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок №29097050047725 на строк з 22 серпня 2008 року по 18 березня 2018 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 26 670,26 доларів США на наступні цілі: на поліпшення якості окремої квартири, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 договору. Станом на 22 серпня 2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит № НМU0GІ0000006044 від 18 березня 2008 року, складає 122 949,90 грн., що еквівалентно 26 670,26 доларів США. Погашення кредиту провадиться згідно графіка погашення кредиту (додаток №1). Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки. (п.8.1 Договору). Забезпеченням виконання позичальником за даним договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме: 2-кімнатна квартира, розташована в АДРЕСА_3(8.3 Договору). Даний договір у частині винагороди за надання фінансового інструменту набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах – з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором (п. 6.1 Договору).

У ст. 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зазначені положення також містяться у п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Посилання позивача як на підставу припинення договору іпотеки, зокрема, на повне виконання основного зобов’язання, а також на зміну основного зобов’язання шляхом укладення додаткової угоди, якою здійснено конвертацію кредиту з гривні у долари США та додатково зобов’язано позичальника сплачувати винагороду за резервування ресурсів у розмірі 3% річних у зв’язку із чим не внесено відповідні зміни до іпотечного договору та не посвідчено нотаріально, як і посилання на те, що іпотечний договір діє в межах предмета іпотеки на день його нотаріального посвідчення та внесення обтяження у Державному реєстрі іпотек за №6809565, а саме 18 березня 2008 року, є помилковим, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що строк дії договору про іпотечний кредит (в редакції додаткової угоди від 22 серпня 2008 року) визначений - до 18 березня 2018 року, тобто на час розгляду справи судом не сплинув.  

Посилання позивача на повне виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит від 18 березня 2008 року суд не бере до уваги, оскільки уклавши додаткову угоду до договору про іпотечний кредит за заявою самого позичальника, сторони передбачили зміну умов договору, зокрема, валюти кредитування, - гривню України переведено в іноземну валюту (долари США), тобто залишок заборгованості конвертували у валюту (долар США) за курсом НБУ на дату укладення додаткової угоди, що не суперечить умовам первинного договору, оскільки у п. 10.4 передбачено, що додаткові угоди до цього договору, які можуть бути укладені в майбутньому, є його невід’ємною частиною.

Крім того в п. 1 іпотечного договору зазначено, що терміни та скорочення, що вживаються в цьому договорі використовуються в наступному значенні: зобов’язання – зобов’язання Іпотекодавця, що випливають з Договору про іпотечний кредит, а договір про іпотечний кредит – це договір про іпотечний кредит від 18 березня 2008 року № НМU0GІ0000006044 укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його укладання.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № НМU0GІ0000006044 від 18 березня 2008 року та додаткової угоди від 22 серпня 2008 року, яка виникла станом на 25 травня 2015 року в розмірі 14828,24 доларів США , з яких : 13147,20 доларів США – заборгованість за кредитом, 805,67 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 169,26 доларів США – винагорода за резервування ресурсів, 706,11 доларів США – штраф (процентна складова) та 1619 грн. пені, 250 грн штрафу.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачу позивачем не надано.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:

1) припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного  договору; 2) реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; 6) з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Тобто державна реєстрація змін умов обтяження нерухомого майна, передбачена ст. 19 Закону України «Про іпотеку», є необхідною лише при збільшенні основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, а не при зміні зобов’язання, чого позивачем не доведено.

При цьому невнесення відповідних змін до іпотечного договору у зв’язку зі змінами, внесеними до кредитного договору, не означає припинення іпотеки. Законодавство не пов’язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов’язання. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» до припинення іпотеки призводить припинення основного зобов’язання, а не його зміна.

Виходячи з встановлених обставин справи, позивач не довела, що діями відповідача порушені її права та інтереси, а тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим  у зв'язку з належним виконанням основного зобов'язання, позивач посилається на невизнання банком зазначеного факту.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки (постанова ВСУ № 6-243цс14

від 4 лютого 2015 року).  Тобто позивачем також не вірно визначено спосіб захисту цивільних справ у даних правовідносинах.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212-213, 215 ЦПК України, ст. ст.16, 526, 593, 598 ЦК України, ст. ст. 3, 17, 19 Закону України «Про іпотеку», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення іпотечного договору – відмовити.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у  справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час  проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_3