Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/609/17

Провадження №2/377/274/17

04 жовтня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., при секретарі – Щуковській А.М.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

                                                        У С Т А Н О В И В: 

02 серпня 2017 року до суду надійшла позовна заява, у якій представник позивача за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 52100,51 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що на умовах  вказаного договору № б/н від 11 серпня 2011 року надав відповідачу  кредит,  у вигляді встановленого ліміту у розмірі 16500 гривень на платіжну картку. Відповідач підписала заяву, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені  на офіційному  сайті банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.  При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦПК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на офіційному сайті банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції(акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку, відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку. Пунктом 1.1.3.2.3 договору для ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни ОСОБА_3 та інших невід’ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов’язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснення операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 договору). Відповідно до п. 1.1.5.2 договору неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов’язань за цим договором. Відповідно до п. п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, серед яких: офіційний сайт банку, смс-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.  У порушення ст. ст.  525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та  умов Договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала, у зв’язку з чим утворилась  заборгованість станом на 03.07.2017 року в загальній сумі 52100,51 гривень,  яка складається з наступного:  11271,68 гривень – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 6332,91 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 31538,75 гривень – заборгованість за пенею; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина), 2457,17 гривень – штраф (процентна складова).

Представником відповідача до суду були подані письмові пояснення, з яких вбачається, що 11 серпня 2011 року відповідач звернулась до позивача з анкетою-заявою, відповідно до змісту якої начебто вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем. Будь-яка інформація у анкеті-заяві щодо отримання бажаних нею банківських послуг, або кредитного ліміту відсутні. Відповідач лише підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на офіційному сайті банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. З матеріалів справи вбачається, що заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код. Наданий банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано ці умови та правила надання кредиту. Крім того, наданий розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.08.2011 року не містить даних про те, за якою карткою зроблено цей розрахунок. Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів, що між сторонами було належним чином укладено договір банківських послуг від 11.08.2011 року, та що ОСОБА_2, звернувшись до позивача із анкетою-заявою отримала платіжну картку та ПІН-код за кредитним договором, на який посилається позивач. Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір – умовами кредитування. При цьому зазначені Правила надання банківських послуг та вказані умови кредитування позичальником підписані не були. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при подачі заяви про видачу кредитної карти. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування відповідачу заборгованості за штрафами в розмірі 2957,17 гривень, оскільки в позовній заяві і в наявних у матеріалах справи не зазначено, за що саме вони нараховані, за які порушення та коли вони сталися. Враховуючи зазначене, вбачається, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачем 11.08.2011 року договору про надання банківських послуг, що складається з заяви, пам’ятки клієнта, ОСОБА_3 банку, Умов та правил надання банківських послуг, на тих умовах, які містяться у ОСОБА_3 банку, Умовах та правилах надання банківських послуг ОСОБА_3, витяги з яких надані суду. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував суму комісії та пені у розмірі 31538,75 гривень та штраф у розмірі 2957,17 гривень. Враховуючи, що відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Позивач обґрунтовуючи заборгованість відповідача за договором надав два розрахунку заборгованості з різними періодами, а саме з 10.04.2013 року по 31.05.2015 року та з 01.06.2015 року по 03.07.2015 року. Вищевказані розрахунки здійснені за різними формулами нарахування відсотків, тобто позивач в односторонньому порядку здійснив зміни. Крім того, позивачем була змінена формула нарахування відсотків безпідставно. В п. 2.1.1.12.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено «у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування». Пунктом 2.1.1.12.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує. Проте, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, за період з 01.06.2015 року по 03.07.2017 року, позивач нарахував як подвійні відсотки, так і пеню. Відповідач вважає, що межах заявлених позовних вимог, визначена процентна ставка 27,60 % річних є фіксованою та не може змінюватись в сторону збільшення протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до тарифів банку, оскільки без дотримання вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною. З розрахунку заборгованості наданого банком вбачається, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом розрахована за період з 01.01.2016 року, в той час як з матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з даною позовною заявою у серпні 2017 року, а тому є підстави для застосування строків позовної давності. На підставі викладеного просив застосувати строк позовної давності в один рік до неустойки, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, подав клопотання, в якому просив проводити судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог, пославшись на обставини, зазначені в письмових поясненнях. Крім того, просив застосувати строк позовної давності до пені в один рік, пославшись на підстави, викладені в письмових поясненнях. Також просив зменшити розмір пені до розміру збитків, пославшись на ст.551 ЦК України.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2011 року ОСОБА_2 подала до відділення  публічного акціонерного товариства комерційний банк  «ПРИВАТБАНК   анкету-заяву   про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ОСОБА_3, у якій просила надати їй послуги у виді встановленого  кредитного ліміту  на  платіжну   картку   кредитка «Універсальна».

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських  послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 11.08.2011 року банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Як зазначено у довідці ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК», за кредитним договором б/н від 11.08.2011 року ОСОБА_2 було надано наступні кредитні картки( а.с. 70):

-номер картки 4149437710514942, дата відкриття 11.08.2011 року, термін дії 06/15;

-номер картки 4149437716554934, дата відкриття 24.04.2012 року, термін дії 10/15;

-номер картки 4149437716717481, дата відкриття 31.05.2012 року, термін дії 10/15;

-номер картки 5457092302812791, дата відкриття 10.04.2013 року, термін дії 02/17;

-номер картки 5168742204320075, дата відкриття 08.08.2017 року, термін дії 05/21;

ОСОБА_4 з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору – 2,5 % на місяць, строк внесення платежів – до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір щомісячних платежів становить  7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості – пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше). Штраф за порушення строків платежів по кожному із грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів становить 500 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії(а.с 11).

ОСОБА_4 п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за  перевищення  платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Як зазначено в п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов’язаний у разі невиконання  зобов’язань за  договором, на вимогу  банку  виконати  зобов’язання  по поверненню  Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

За змістом п. 2.1.1.12.1 Умов та правил надання банківських послуг сторонами погоджено, що зобов’язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов’язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01 % від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.

ОСОБА_4 п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в ОСОБА_3, що діють на дату нарахування.

За правилом п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Відповідно до п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписавши заяву від 11.08.2011 року відповідач засвідчила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських  послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору, який складається не лише з заяви позичальника, а також з ОСОБА_3 банку, Умов та правил надання банківських послуг.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачем 11.08.2011 року договору про надання банківських послуг, що складається з заяви, Пам’ятки клієнта, ОСОБА_3 банку, Умов та правил надання банківських послуг у ОСОБА_3, суд до уваги не приймає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений  лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач, підписавши заяву від 11.08.2011 року, приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в ОСОБА_3, ОСОБА_3, зобов’язалася їх виконувати, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриваБанку( а.с. 76-77). При цьому відповідач активно користувалася кредитними картками ОСОБА_3, отримували нові після закінчення строку дії попередніх, періодично вносила платежі за наданим кредитом, останні платежі були внесені в липні та серпні 2017 року, що підтверджено довідкою позивача та випискою по картковому рахунку( а.с. 70, 86-96 ).

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг у ОСОБА_3, а також Тарифами банку.

Укладений між сторонами кредитний договір є дійсним, а тому підлягає виконанню.

ОСОБА_4  ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

        ОСОБА_4 ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання своїх зобов`язань позивачем щодо укладення кредитного договору від 11.08.2011 року та видачу кредитної  картки підтверджується дослідженими доказами і представником відповідача не заперечувалося.  Натомість відповідачем ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення суми  кредиту по укладеному  договору не виконано.

Це свідчить про те, що відповідач скористалася кредитними ресурсами та свої зобов’язання за кредитним договором перед банком належним чином не виконує.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

ОСОБА_4  ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний  сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 цієї статті  передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.08.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, видно, що зобов'язання за кредитним договором відповідач виконувала не належним чином, тому станом на 03.07.2017 року виникла заборгованість в загальній сумі 52100,51 гривень,  яка складається з наступного:  11271,68 гривень – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 6332,91 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 31538,75 гривень – заборгованість за пенею; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина), 2457,17 гривень – штраф (процентна складова).

Представником позивача суду надано повну виписку по картковому рахунку ОСОБА_2 за періоди з 11.08.2011 року по 21.08.2017 року, з якого з’ясовано всі операції по рахунку і судом проведено порівняння даних виписки по рахунку з даними по розрахунку заборгованості (а. с. 63-69).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 та розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.08.2011 року, проценти за використання кредитного ліміту становлять по кредитним операціям до 01.09.2014 року - 2,5 %, по кредитним операціям з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 2,7 %, по кредитним операціям з 01.04.2015 року - 3,5 %.

Відповідно до наказу № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року змінені процентні ставки за використання кредитних коштів на картах «Універсальна», «Універсальна GOLD», карті Юніора, відповідно до якого з 01.09.2014 року збільшена базова відсоткова ставка в місяць – 2,9 % (а. с.72-73).

ОСОБА_4 наказу № СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року «Про актуалізацію тарифів по картам «Універсальна», «Універсальна GOLD», карті Юніора та елітним картам» з 01.04.2015 року затверджені нові тарифи по картам, відповідно до яких збільшена базова відсоткова ставка в місяць – 3,6 %, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів по картам (а. с. 57-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

За змістом п. 1.1.3.2.4. Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту(кредитного ліміту), зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком згідно з п. 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту(кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

ОСОБА_4 п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції СМС-повідомлень.

Пунктом 1.1.2.1.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов’язаний отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснені операції за картрахунками.

За змістом п. 1.1.5.2 Умов та правил надання банківських послуг неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов’язань за даним договором.

ОСОБА_4 п. п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Умов та правил надання банківських послуг зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, серед яких: офіційний сайт банку, смс-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

Пунктом 2.1.1.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов’язаний отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Як зазначено у п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг, при незгоді із змінами Правил та/або тарифів Банку позичальник зобов’язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і виплатити заборгованість, яка виникла перед банком, в тому числі і заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю та його довіреним особам.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з доводами представника відповідача про збільшення процентної ставки позивачем в односторонньому порядку, оскільки відповідно до Умов та правил надання банківських послугрозмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень.

Як вбачається з інформаційних витягів програми, наданих позивачем, відповідно до п. 1.1.3.2.4 Умов та правил банківських послуг відповідача було повідомлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року про зміну процентної ставки шляхом надсилання смс-повідомлень на її мобільний номер телефону +380990631301( а.с. 86, 96 зв.ст.).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не повідомила позивача про незгоду із зміною процентної ставки, а також не подала заяву про розірвання кредитного договору відповідно до п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг, що свідчить про її згоду на зміну тарифів, а продовжила користуватися кредитною карткою та вносити платежі на погашення заборгованості за наданим кредитом.

Таким чином, заперечення представника відповідача про збільшення позивачем процентної ставки в односторонньому порядку не ґрунтуються на положеннях закону та досліджених доказах.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про порушення позивачем п. 2.1.1.12.2.2 Умов та правил надання банківських послуг та нарахування одночасно процентів в подвійному розмірі і пені.

Так, відповідно до п.2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від розміру зазначених в ОСОБА_3, що діють на дату нарахування.

Пунктом 2.1.1.12.2.2. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, зазначених в ОСОБА_3, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 квітня 2016 року припинено нарахування відсотків в подвійному розмірі і розпочато нарахування пені( а.с 8-9).

Суд не погоджується також з доводами представника відповідача про нарахування процентів позивачем в порушення Умов та правил надання банківських послуг, оскільки розрахунки процентів здійснено за різними формулами, виходячи з такого.

Судом установлено з письмових пояснень представника позивача( а.с. 55-56), що до 1 квітня 2014 року діяла наступна формула нарахування відсотків на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z; N - поточне тіло кредиту; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; Y - кількість днів; Z - сума нарахованих відсотків. Нарахування відсотків на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z; N - прострочене тіло кредиту; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; Y - кількість днів; Z - сума нарахованих відсотків.

З 1 квітня 2017 року банком були внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3 в частині розрахунку процентів, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Отже, з 1 квітня 2014 року діяла наступна формула нарахування відсотків на поточну заборгованість: (N+A)*M/365*(2 або 1)*Y=Z; N - поточне тіло кредиту, використане клієнтом до підвищення відсоткової ставки; А - нараховані відсотки       (в попередньому місяці); М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; 2 або 1 - коефіцієнт відсоткової ставки; 1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язання; 2 - підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y - кількість днів. Нарахування відсотків на прострочену заборгованість: (N+A)*M/365*2*Y=Z; N - прострочене тіло кредиту; А - виставлені до сплати та не погашені відсотки станом на перше число попереднього місяця; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; 2 - коефіцієнт підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y - кількість днів.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ураховуючи викладене, до ОСОБА_3, Умов та правил надання банківських послуг були закладені умови щодо порядку внесення змін, з чим була ознайомлена та погодилася відповідач, що підтверджується її підписом у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ОСОБА_3 та виконанням нею умов цього договору (ст. 642 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд погоджується з доведеністю тих обставин, які свідчать про виникнення у відповідача зобов’язання за укладеним договором про надання банківських послуг б/н від 11.08.2011 р. та їх неналежне виконання, наслідком чого є наявність заборгованості за кредитом, процентами, обґрунтованими у наданому розрахунку заборгованості.

Відповідачем та його представником вказана сума заборгованості за кредитним договором належними та допустимими доказами не спростована.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, суд виходить з наступного.

ОСОБА_4 розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 11.08.2011 року станом на 03.07.2017 року сума нарахованої пені становить 31538,75 гривень, яка складається з пені, що нарахована за прострочене зобов’язання( графа 11 розрахунку), та з пені, що нарахована за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень( графа 17 розрахунку). При цьому з даного розрахунку заборгованості вбачається, що пеня за прострочене зобов’язання нарахована у процентному відношенні від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення кредиту. Пеня, що нарахована за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, зазначена в розрахунку заборгованості в твердій грошовій сумі 100 гривень, що суперечить змісту ч.3 ст.549 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що нарахування позивачем пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень в твердій грошовій сумі не відповідає вимогам закону, тому до уваги судом не приймається.

Вирішуючи заяву представника відповідача про застосування строку давності в частині стягнення пені, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1  ст. 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_4 ч. 1  ст. 257 цього Кодексу  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2  ст. 258 ЦК України   позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилом ч. 1  ст. 261 ЦК України  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1  ст. 264 цього Кодексу  перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як зазначено у ч. 3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви та виписки по картковому рахунку, заборгованість по пені за прострочене зобов’язання виникла у відповідача з 1 квітня 2016 року, позовна заява направлена до суду 30 липня 2017 року, про що свідчить реєстраційна відмітка на конверті, а надійшла в суд 02 серпня 2017 року, що підтверджено печаткою вхідної кореспонденції канцелярії суду.

Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає п. 1 ч. 2  ст. 258 ЦК України, якою визначено   позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що представником відповідача заявлено про застосування позовної давності в частині стягнення пені, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 31.07.2016 року ( за рік перед зверненням до суду) по 03.07.2017 року (дата визначення заборгованості за кредитним договором), що становить 24597,91 гривень.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Поняття збитків наведено у частині 2 статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з цього, збитками позивача, яких він зазнав внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, є неповернута сума кредиту та не сплачені проценти за користування сумою кредиту, що згідно розрахунку позивача становить 17604,59 гривень.

Разом з тим, у цивільному законодавстві відсутні критерії оцінки ступеня значності і тому його слід відносити до оціночних понять, так само як і істотність обставин, які можуть бути підставою для зменшення судом розміру неустойки за порушення зобов’язання.

При порівнянні розміру збитків та розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах за період з 31.07.2016 року по 03.07.2017 року, зазначену в розрахунку заборгованості на суму 24597,91 гривень слід визнати, що він значно, в 1, 4 рази, перевищує розмір збитків.

Крім того, слід визнати істотними і взяти до уваги такі обставини, як ступінь виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, що випливає з виписки по картковому рахунку, в якій зазначено про здійснення відповідачем періодично платежів на погашення заборгованості. Зменшуючи розмір пені до розміру збитків, суд виходить з принципу справедливості, оскільки перевищення пені над розміром збитків в 1,4 рази є явно несправедливим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до 17604,59 гривень ( 11271,68 гривень – заборгованість за кредитом + 6332,91 гривень- заборгованість по відсоткам за користування кредитом).

Разом з тим, суд вважає, що нарахування штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (частина 1).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина 2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

ОСОБА_4 абзацу першого частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату штрафу за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, тоді як за змістом ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання .

За правилом п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Виходячи з викладеного, Умови та правила надання банківських послуг передбачають відповідальність за порушення позичальником строків погашення кредиту як у вигляді штрафу, так і у вигляді пені, що суперечить закону.

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

     За таких обставин позов необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість по кредиту № б/н від 11.08.2011 року на загальну суму 35209,18 гривень, яка складається з наступного: 11271,68 гривень – заборгованість за кредитом; 6332,91 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 17604,59 гривень – пеня.

За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України позивачеві, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600 гривень,  то з відповідача   на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених  вимог, виходячи з наступного розрахунку:

35209,18 грн. х 100: 52100,51 грн. = 68% (відсоток розміру задоволеного позову);

1600х68:100=1088 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, -

                                                      В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.08.2011  року, яка складається з: 11271,68 гривень – заборгованість за кредитом; 6332,91 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; пеня – 17604,59 гривень, всього на загальну суму 35209 гривень 18 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судові витрати по оплаті судового збору в сумі  1088 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 09 жовтня 2017 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька