Номер провадження: 22-ц/785/6904/17

Номер справи місцевого суду: 522/18589/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Лопотанові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року, -

встановила:

03 жовтня 2016 рокуОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 21 серпня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис № 146.

Посилаючись на те, що 21 серпня 1999 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.  Сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім’ю. На даний момент ведення спільного господарства та сумісне проживання неможливе. Шлюбні відносини вони не підтримують на протязі  останніх восьми років.

В свою чергу 15 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; проведення поділу майна в натурі, визначення порядку проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому посилається на те, що з ОСОБА_2 вона перебуває в шлюбі з 21 серпня 1999 року. Приблизно на початку 2001 року йому була подарована однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2, в якій вони зареєструвалися і стали спільно проживати. За час проживання вона зробила в квартирі капітальний ремонт, з заміною конструктивних елементів (були поставлені металопластикові вікна, заміна стелі на кухні) і добудовою однієї кімнати, регулярно проводилися поточні та косметичні ремонти. Участі в проведенні ремонтів її чоловік не приймав, так як зловживав спиртними напоями, що було причиною сімейних сварок, які останнім часом переросли в рукоприкладство з його боку. В зв’язку з чим вона звернулася до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.

   Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Носкова) ОСОБА_4, що був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради 21 серпня 1999 року, актовий запис № 146.

Після розірвання шлюбу відповідачці відновити дошлюбне прізвище «Носкова».  

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права. У частині розірвання шлюбу рішення суду не оскаржується.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, районний суд виходив з того, що сім’я фактично розпалась, та існує формально, наданий для примирення строк результатів не дав, тому шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 слід розірвати.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 104, ст.110, ч. 1 ст. 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що відповідно до договору дарування квартири від 15.04.2002 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3418 ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар квартиру під № 15 у будинку під № 22 по вулиці Манежній у місті Одесі, яка складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 36,6 кв.м. в тому числі, жилою площею 16,2 кв.м.

Договір зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН” 16.04.2002 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення, при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена ринкова вартість квартири не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкту.

Будь-яких доказів того, що відповідачкою було затрачено значні кошти на проведення ремонту квартири № 15 у будинку під № 22 по вулиці Манежній у місті Одесі, внаслідок чого істотно збільшилася вартість квартири, суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України  право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України  до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

       Як вбачається, з копії технічного паспорту від 27.09.2007 року на  квартиру № 15 у будинку під № 22 по вулиці Манежній у місті Одесі, до квартири добудовано приміщення загальною площею 15,2 кв.м., яке є самочинно збудованим.

Оскільки прибудова у встановленому порядку в експлуатацію не прийнята, то право власності на неї не виникло.                        

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: ст. 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.А. Кононенко

ОСОБА_7

ОСОБА_8