АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/17552/16-ц Головуючий суддя І інстанції Попрас В. О.

Провадження № 22-ц/790/4141/17 Суддя доповідач Карімова Л. В.

Категорія: звільнення майна з-під арешту

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇ НИ

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

 головуючого – судді:     Карімової Л.В.,

 суддів колегії:                 ОСОБА_1,                                                     ОСОБА_2,

 за участю секретаря      Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Шірвані Амаєвича, ОСОБА_5, треті особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7, про звільнення іпотечного майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 про звільнення іпотечного майна з-під арешту.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 05 травня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким боржнику передано в позику 57 500 доларів США. В період з 05.05.2008 р. по 30.10.2009 р. ОСОБА_4 звертався до нього (ОСОБА_3В.) з проханнями додатково позичити кошти, в зв'язку з чим до Договору позики сторонами чотири рази укладалися додаткові договори.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_4 передав в іпотеку належний йому житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Безкрайня, 29, уклавши 05.05.2008 р. договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідного змісту зміни кожного разу вносилися і до іпотечного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 р., що набрало законної сили, з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість на загальну суму 3 164 509 грн.

04.04.2016 р. Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, що набрало законної сили, яким визнані недійсними договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором позики від 05.05.2008 р. на суму в розмірі 3 161 068 грн. 65 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями № 29 по вулиці Безкрайній в місті Харкові, загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 732 кв.м. - шляхом застосування визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі – покупцю.

Він (позивач) знайшов покупця, який погодився придбати іпотечне майно і звернувся до нотаріуса з проханням посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна. Однак, виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.04.2016 р. та реалізувати іпотечне майно для задоволення своїх вимог до ОСОБА_4 за договором позики, не зміг, оскільки на іпотечне майно державними виконавчими службами та судом були накладені обтяження, що перешкоджають укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

В зв’язку з чим позивач просив звільнити іпотечне майна з під арештів, оскільки на його думку чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, також просить вирішити питання про судові витрати.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що позивач як іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Вказує, що місцевим судом помилково, незаконно і передчасно відмовлено у задоволенні позову та не знято арешт, накладений у рамках досудового кримінального провадження, в якому ОСОБА_3 не має жодного процесуального статусу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 307 ЦПК України матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів порушення його прав, свобод чи інтересів при накладенні арештів на спірне нерухоме майно, враховуючи також, що виконавчі провадження, за якими накладався арешт на майно, відкриті за заявами стягувача ОСОБА_3

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 05 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав в позику 57 500 доларів США, а боржник прийняв їх і зобов'язався повертати частинами не пізніше 05 числа кожного місяця в період до 05 жовтня 2008 року по 1 250 доларів США і здійснити остаточне повернення позики в сумі 51 250 доларів США не пізніше 05 листопада 2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 05.05.2008 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 1568, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 в іпотеку належний йому житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв..м., який знаходиться на  ділянці площею 738 кв.м., на якій розташовані житловий будинок літ. С-2, огорожа № 1,2, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Безкрайня, будинок № 29.

В період з 05 травня 2008 року по 30 жовтня 2009 року до договору позики від 05 травня 2008 року сторонами чотири рази укладалися додаткові договори про збільшення суми позики.

Відповідного змісту зміни розміру договору позики кожного разу вносилися і зміни до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 05 травня 2008 року.

Зобов'язання за договором позики та додатковими договорами до нього ОСОБА_4 не виконав, позичені кошти у ОСОБА_3 не повернув.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2013 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 1 374 796 грн., проценти за користування позикою 551 959 грн., три проценти річних від простроченої суми боргу 125 313 грн., неустойку 1 109 000 грн., судові витрати в розмірі 3441 грн., а всього - 3 164 509 грн.

Після ухвалення рішення ОСОБА_3 стало відомо, що іпотечне майно було тричі відчужено та належить на праві власності ОСОБА_5.

В зв’язку з чим, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та звернення стягнення на предмет іпотеки.

04 квітня 2016 року Київський районний суд м. Харкова у справі № 640/8988/14-ц ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними договори купівлі-продажу спірного будинку, укладений 28.12.2012 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_10; укладений 01.06.2013 р. між ОСОБА_10, від імені якої діяв її представник ОСОБА_13, та ОСОБА_11; укладений 22.08.2013 р. між ОСОБА_11 та ОСОБА_5

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором позики від 05.05.2008 р. в редакції відповідно до додаткового договору №4 від 30.10.2009 р. на суму згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 р. в розмірі 3 161 068 грн. 65 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями №29 по вулиці Безкрайній в місті Харкові, загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 732 кв.м., на якій розташовані вказаний житловий будинок літ. С-2, огорожа № 1, 2 - шляхом застосування визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижче, ніж за визначеною згідно звіту ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» від 09.02.2016 р. за реєстраційним № 909697-09022016_32948605-002 ціною на рівні 2 000 200 грн. Передано предмет іпотеки в управління ОСОБА_3 на період до його реалізації за визначеною ст.38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 від 29.08.2014 р. накладено арешт на все майно ОСОБА_4 по виконавчому провадженню ВП №44551381 з виконання виконавчого листа №640/3913/13-ц, виданого 21.08.2014 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 3 161 068,65 грн. ОСОБА_11 нерухомого майна зареєстрований державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_14 номер запису про обтяження №6835065. 

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 від 02.02.2016 р. накладено арешт на все майно ОСОБА_4 по виконавчому провадженню ВП №46541449 з виконання виконавчого листа №2/640/1611/13/17, виданого 21.08.2014 Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 3 161 068,65 грн. ОСОБА_14 нерухомого майна зареєстрований державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_15 номер запису про обтяження №13092359. 

Крім того, згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна арешт на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями №29 по вулиці Безкрайній в місті Харкові, загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м. накладено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2015 р. по кримінальному провадженню №640/18667/15-к за клопотанням слідчого СВ київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_16

Таким чином, як вбачається зі змісту постанови від 29.08.2014 р. та постанови від 02.02.2016 року стягувачем є ОСОБА_3 та за його заявою державними виконавцями було накладено арешт на все майно ОСОБА_4 для можливості подальшого виконання виконавчих листів.

Тобто ці арешти накладені в інтересах ОСОБА_3 та він є стороною цих виконавчих проваджень. Клопотання сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна може бути розглянуто відповідним державним виконавцем, однак позивач такого клопотання (до ухвалення оскаржуваного рішення) не заявляв.

Між тим як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 – ОСОБА_17 та підтверджується наданою ним копією ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 року у справі № 640/8988/14-ц, за заявою ОСОБА_3 скасовано накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від14.08.2014 року арешт на житловий будинок з надвірними будівлями №29, що розташований за адресою: м. Харків, вул.. Безкрайня, загальною площею 180,4 кв.м, житловою площею 106,7 кв.м та знято заборону його відчуження та зміну власника.

Тобто ОСОБА_3 здійснена реалізація його прав щодо скасування заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст.. 154 ЦПК України.

Крім того, судова колегія приймає до уваги той факт, що згідно ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та звернення стягнення на предмет іпотеки та зупинено виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Щодо накладеного арешту на спірне нерухоме майно під час здійснення кримінального провадження №640/18667/15-к за клопотанням слідчого СВ київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_16, то суд в порядку цивільного провадження не має право знімати арешт, накладений в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,  п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: