Справа № 11 -а-469-2006 р.                                     Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: 125ч. 1 ,ч.2 КК України                           Розумовська О.Г.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 року колегія суддів судової палати апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Гребенюк В.І., Пісного І.М.

при секретарі Брянській Г.Є.

за участю прокурора Боєвої І.О.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної справи за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2006 р., яким засуджені

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1   народження, уродженка м. Горлівка, раніше не судима

за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 600 грн. в дохід держави, за

ст. 125 ч.2 КК України до громадських робіт строком 150 годин.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення

менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначені громадські

роботи строком 150 годин.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженка м. Миколаєва, раніше не судима за ст. 125 ч.2 КК України до громадських робіт строком 150 годин.

ОСОБА_3,     ІНФОРМАЦІЯ_3

народження,   уродженка   м.   Миколаєва,   раніше   не

судима за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 510 грн. в дохід держави.

Постановлено стягнути у відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином: на користь ОСОБА_3 1000 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку, на користь ОСОБА_2 300 грн. з ОСОБА_3

Згідно з вироком суду, 05.07.2005 р., приблизно о 19 год. 30 хв., у дворі будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 схопила ОСОБА_3 за шию та душила її, заподіявши легке тілесне ушкодження у виді припухлості м'яких тканин шиї.

06.07.2005 р., приблизно о 13 год., в той час, коли ОСОБА_3 підійшла до двері квартири № 1 вище зазначеного будинку та намагалася відчинити двері, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 схопили ОСОБА_3 за шию, почали душити, нанесли декілька ударів в область голови, шиї, грудної клітини, кінцівок, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, в цей же час, у ході обопільної сварки, у дворі зазначеного будинку, ОСОБА_3 залила очі ОСОБА_2 сльозогінним газом та вдарила по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

В апеляціях:

- засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу закрити:

за ст. 125 ч.2 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні злочину, за

ст. 125 ч.1 КК України за відсутністю події злочину. Посилається, що висновки суду за епізодом від 05.07.2005 р. ґрунтуються на показаннях заінтересованих осіб - ОСОБА_4 (матері ОСОБА_3), ОСОБА_5, ОСОБА_6 (їх друзів). Стверджує про відсутність очевидців подій 5 та 6.07.2005 р., що зазначено і в рапортах дільничного інспектора міліції та що в поясненнях працівникам міліції ОСОБА_3 не вказувала про її побиття 05.07.2005 р.

Вказує, що 05.07.2005 р. ОСОБА_3 залила їй обличчя сльозогінним газом та побила за допомогою своєї матері. На думку апелянта, суд не дав оцінки показанням свідків цієї події - ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, скаргу в цій частині не розглянув.

Стверджує, що 06.07.2005 р., о 13 год., знаходилася у квартирі, у двір не виходила, з ОСОБА_3 не сварилася, її не била.

·  засуджена ОСОБА_2 просить вирок скасувати, справу закрити. Стверджує, що під час сварки 06.07.2005 р. напала ОСОБА_3, від неї відбивалася та при захисті могла заподіяти їй ушкодження. Оспорює наявність струсу головного мозку у ОСОБА_3 через відсутність томографічного дослідження. Посилається, що перебувала в стані необхідної оборони та згідно з ст.36 КК України в її діях немає складу злочину.

·  засуджена ОСОБА_3 просить вирок скасувати у повному обсязі. У відношенні неї справу закрити через недоведеність вини в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 У відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановити новий вирок з погіршенням становища. Призначити кожній за ст. 125 с.2 КК України покарання у виді обмеження волі, на максимальний строк. Просить збільшити розмір стягнень з них у відшкодування моральної шкоди до меж заявленого цивільного позову, з урахуванням цькування з боку ОСОБА_11 з 2004 р., що вплинуло на її стан здоров'я. Стверджує, що газового балончику у неї не було, що 06.07.2005 р. його застосувала ОСОБА_2, якій самій й попав сльозогінний газ у очі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - кожної на підтримку своєї апеляції у повному обсязі, думку прокурора, який вважав апеляції необгрунтованими та просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Дослідивши докази у судовому засіданні, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини: ОСОБА_1 - в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 05.07.2005 р.; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_3 06.07.2005 р.; ОСОБА_3 - в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 06.07.2005 р., за обставин, викладених у вироку.

Як вбачається з висновків судово-медичного експерта, у ОСОБА_3 були виявлені: при обстеженні 06.07.2005 р. легкі тілесні ушкодження у виді забиття м'яких тканин шиї (а.с. 15); при обстеженні 07.07.2005 р. легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у виді струсу головного мозку, саден обличчя, шиї, кінцівок, грудної клітки (а.с. 16-17). Зазначені ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів, в строк та за обставин, на які вказала ОСОБА_3

Цими об'єктивними даними підтверджуються показання ОСОБА_3 про дії ОСОБА_1 05.07.2005 р. - охоплення за шию та удушення, про дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 06.07.2005 р. - охоплення за шию, удушення, нанесення ударів по тілу.

Показання ОСОБА_3 про характер протиправних дій ОСОБА_11 також підтверджуються показаннями у судовому засіданні свідків:

ОСОБА_4, яка пояснила, що 05.07.2005 р. ОСОБА_1 схопила її доньку ОСОБА_3 за шию та душила, що 06.07.2005 р. вона повідомила про її побиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2, мала ушкодження на тілі; ОСОБА_5, який пояснив, що 05.07.2005 р. ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_3, смикала за волосся, ображала, а 06.07.2005 р. ОСОБА_3 забігла до них в сусідній двір, була побитою, повідомила, що на неї напали мати та донька ОСОБА_12, за нею слідом забігла з погрозами ОСОБА_1

ОСОБА_6 , яка дала аналогічні пояснення, також вказала, що 05.07.2005 р. ОСОБА_1 тримала ОСОБА_3 за волосся та била. Надали допомогу ОСОБА_3 після її повторного побиття 06.07.2005 р. та викликали міліцію.

З урахуванням сукупності наведених доказів, яка є достатньою, суд зробив правильний висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 125 ч.1, ч.2 КК України, ОСОБА_2 за ст. 125 ч.2 КК України.

Є безпідставними твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заінтересованість вищезазначених свідків. Апелянти конкретних даних з цього приводу не навели. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мешкають у сусідньому дворі,   тому   з   ОСОБА_3   знайомі,   але   заінтересованість   у   справі спростовують. їх пояснення, а також пояснення ОСОБА_4 (матері ОСОБА_3) погоджуються між собою та з об'єктивними даними судово-медичних експертиз.

Твердження ОСОБА_1 про непричетність до події від 06.07.2005 р., крім зазначеного вище, також спростовуються показаннями ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що її мати ОСОБА_1 06.07.2005 р. виходила у двір розібратися з ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_13 суду дала в цій частині такі ж пояснення.

Наявність у ОСОБА_3 серед інших тілесних ушкоджень в області голови також струсу головного мозку, у висновках експерта ґрунтується, зокрема, на даних історії хвороби під час перебування на стаціонарному лікуванні з 7 по 19.07.2005 р. Про наслідки черепно-мозкової травми йдеться й в лиску непрацездатності за період з 06.09.2005 р. та з 23.10.2005 р. (а.с.35). Тому посилання апелянта ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними.

Немає підстав вважати дії ОСОБА_2 вчиненими в стані необхідної оборони, з урахуванням обопільного характеру дій 5-6.07.2005 р. з боку ОСОБА_11 і з боку ОСОБА_3 та наявності між ними тривалих неприязних відносин.

Як вбачається з висновків судово-медичного експерта, у ОСОБА_2 були виявлені при обстеженні 08.07.2005 р. легкі тілесні ушкодження у виді садна м'яких тканин волосяної частини голови від дії тупого твердого предмету, інгаляційного отруєння від дії хімічного агента, що могло виникнути в строк і за обставинах, на які вказала ОСОБА_2 (а.с.43)

Цими об'єктивними даними підтверджуються показання ОСОБА_2 про дії ОСОБА_3 06.07.2005 р. - нанесення удару по голові, бризкання з газового балончику в обличчя.

Показання ОСОБА_2 про характер протиправних дій ОСОБА_3 також підтверджуються показаннями у судовому засіданні свідків:

ОСОБА_14, яка пояснила, що в червні 2005 р. зустріла ОСОБА_3 біля магазину, та розповіла про купівлю газового балончику.

ОСОБА_13, яка пояснила, що 06.07.2005 р. , в обідній час, бачила у дворі матір та доньку ОСОБА_11. У доньки обличчя було припухле, почервоніле, вона прикладала мокрий рушник, повідомила, що їй бризнули в обличчя з газового балончику.

Про застосування ОСОБА_3 сльозогінного газу з балончику 06.07.2005 р. щодо ОСОБА_15 вбачається також з пояснень ОСОБА_1

Наведені докази в їх сукупності підтверджують обґрунтованість висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 в заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_3 за ст. 125 ч.1 КК України кваліфіковані правильно. Тому посилання апелянта ОСОБА_3 в цій частині є безпідставними.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке ОСОБА_3 вважає несправедливим, то на думку колегії суддів, це твердження апелянта є необгрунтованим, оскільки суд вимоги ст.ст.65, 66 КК України не порушив. ОСОБА_12 вчинили злочини невеликої тяжкості, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, характеризуються задовільно, ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину. Тому немає підстав для обрання покарання у виді обмеження волі, як просить ОСОБА_3

Розмір стягнення за цивільним позовом ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом визначений з додержанням вимог ст. 1167 ЦК України. З огляду на фактичні обставини справи, по якій сторони заподіяли тілесні ушкодження одна одній, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, колегія судів вважає цей розмір правильним, а твердження апелянта ОСОБА_3 в цій частині - безпідставними.

Щодо тверджень апелянта ОСОБА_1 в частині обвинувачення нею ОСОБА_3 за ст. 126 ч.1 КК України за події від 05.07.2005 р., то як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд за цим обвинуваченням справу не порушував і це обвинувачення не було предметом судового розгляду. В судовому засіданні сама ОСОБА_1 та її захисник з цього приводу будь-яких клопотань не заявляли. Проте, передбачені законом строки давності не закінчилися. Тому немає перешкод для окремого розгляду скарги ОСОБА_1 за цим епізодом в порядку ст.27 КПК України.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без задоволення.