АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКО! ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-422/2006р. Головуючий 1-ї інстанції
Категорія:ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 189, суддя: Кузьменко В.В.
ч.З ст.364, ч.2 ст.355, ч.З ст.357 КК Доповідач апеляційної інстанції
України суддя: Губа О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Карпія В.М.
суддів: Пісного І.М., Губи О.О.,
з участю прокурора: Данчука В.М. захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2 засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 січня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Очакова Миколаївської області, громадянина України, жонатого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
· за ч. З ст. 364 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/16 частини майна;
· за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
· за ч. З ст. 357 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/16 частини майна.
За ст. 189 ч. 2 КК України ОСОБА_3 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця смт. Зеленогорськ Любашівського району Одеської області, громадянина України, жонатого, який має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
· за ч. 2 ст. 355 КК України до 3 років позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
· за ст. 353 КК України до 1 року обмеження волі;
· за ч. З ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим менш суворого покарання остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця АДРЕСА_3, громадянина України, жонатого, який має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_4, раніше судимого: 1) 19.06.1995 року Очаківським районним судом Миколаївської області за ч. З ст. 81 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі умовно, з застосуванням ст. 45 КК України; 2) 21.10.1998 року Очаківським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 81 КК України (1960 року) із закриттям провадження по справі на підставі п. 4 ст. 6 КК України (1960 року),
· за ч. 2 ст. 355 КК України до 4 років позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим менш суворого покарання остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Згідно вироку суду ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних підстав.
ОСОБА_4, небезпідставно підозрюючи ОСОБА_7 в скоєні нападу на свою оселю 20.01.2003 року в АДРЕСА_5 і вважаючи, що останній повинен йому відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду, в червні 2005 року вирішив повернути собі викрадене майно шляхом застосування насилля і примушення ОСОБА_7 повернути йому викрадене. З цією ціллю він повідомив про своє рішення ОСОБА_5 і домовився з ним про те, що останній доставить ОСОБА_7 в с. Благодатне, де ОСОБА_4 і повинен буде отримати від ОСОБА_7 відповідну компенсацію за викрадене майно.
ОСОБА_5 погодився з пропозицією ОСОБА_4 і в свою чергу, вирішив для доставки ОСОБА_7 залучити свого знайомого - співробітника міліції ОСОБА_3, якому повідомив, що за доставку ОСОБА_7 в село, вони отримають від ОСОБА_4 1000 доларів США.
ОСОБА_3, працюючи оперуповноваженим Очаківського МРВ міліції, являючись службовою особою, яка виконує обов'язки представника влади, всупереч інтересам служби, з корисних мотивів, зловживаючи службовим становищем, одягнувши форму працівника міліції та давши таку ж форму ОСОБА_5, 02 серпня 2005 року в м. Миколаєві під надуманою підставою затримали ОСОБА_7, одівши йому на голову поліетиленовий пакет, а на руки - наручники, посадили в машину, яка належала ОСОБА_5, і повезли в село Благодатне.
ОСОБА_5, незаконно вдівши на себе форму співробітника міліції, присвоїв владні повноваження, допомагав ОСОБА_3 затримувати ОСОБА_7 та доставляти до місця призначення.
Під час доставки ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відкрито, за попередньою домовленістю відібрали у нього мобільний телефон вартістю 500 грн., баретку вартістю 100 грн., гроші - 100 грн., очки вартістю 20 грн., ключі, дезодорант, блокнот, важливі особисті документи: паспорт громадянина України, посвідчення водія та електрика, службовий пропуск, заподіявши потерпілому значної шкоди на загальну суму 720 грн.
Доставивши ОСОБА_7 в лісопосадку біля села Благодатного, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали його ОСОБА_4, за що 03 серпня 2005 року отримали від останнього 4900 грн.
ОСОБА_4 в лісопосадці біля села Баловного, погрожуючи ОСОБА_7 застосуванням мисливської зброї, яка належала йому, та наносячи потерпілому чисельні удари ногами, став вияснювати причетність останнього до пограбування своєї оселі та вимагати компенсації за скоєне. Після того, як ОСОБА_7 втратив свідомість, ОСОБА_4 помістив його в багажник своєї автомашини та відвіз додому, де в автомашину сіла жінка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 Вони вивезли ОСОБА_7 на окраїну села, де ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_7 як одного з нападників на їх оселю. Після цього ОСОБА_4 знову став наносити потерпілому чисельні удари по тілу та погрожувати вбивством, вимагаючи від останнього передачі 4000 доларів США, що являється для потерпілого значним розміром.
В апеляції та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1, посилаючись на суттєві порушення кримінально-процесуального закону, на те, що заява ОСОБА_4 відносно розбійного нападу на його оселю 20.01.2003 року на досудовому слідстві належним чином не перевірена, просить вирок суду відносно ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувати дії підзахисного з ч. 2 ст. 189 на ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 146; ч. 1ст. 146; ч. 1 ст. 126; ст. 356 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі з врахуванням виключно позитивних характеристик, сімейного стану, мотиву вчинення злочинів.
Захисник ОСОБА_6 в своїй апеляції, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду відносно ОСОБА_5 скасувати та постановити свій вирок. На думку апелянта, ні досудовим слідством, ні в судовому засіданні не встановлена така кваліфікуюча ознака як попередня змова групою осіб в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4, направлених на примушення ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових відносин, а також по справі відсутні докази вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 КК України, тобто в його діях немає складу зазначеного злочину. Крім того, апелянт зазначає оспорює засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України. Просить з урахуванням, що ОСОБА_5 активно сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно відшкодував спричинену ОСОБА_7 матеріальну шкоду, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, його щирого каяття призначити з застосуванням ст. 69 КК України покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Апелянтом вирок суду в частині засудження за ст. 353 та ч. З ст. 357 КК України не оспорюється.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок стосовно нього в частині засудження за ч. 2 ст. 186 та ч. З ст. 357 КК України скасувати, оскільки цих злочинів він не вчиняв. На думку апелянта, матеріалами справи не доказана така кваліфікуюча ознака, як попередня змова групою осіб, також не доказана його вина у вчиненні злочину щодо викрадення документів ОСОБА_7, оскільки такого умислу у нього не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали апеляції своїх захисників, та ОСОБА_3 на підтримку своєї апеляції, захисників ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, та ОСОБА_2, підтримавшого апеляцію захисника ОСОБА_6, думку прокурора Данчука В.М. про законність і обгрунтованність вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції захисників ОСОБА_1, ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_3 - задоволенню.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_4 у вимаганні передачі чужого майна, з погрозою вбивства, що завдало значну шкоду потерпілому ОСОБА_7 і примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань із погрозою вбивства, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, за обставин, вказаних у вироку, базується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка.
Так, із пояснень потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні вбачається, що 2.08.2005 року на території підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_4", де він працював на той час, до нього підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які представилися працівниками міліції і запропонували пройти з ними. Вказані особи за територією підприємства одягли на його руки наручники, а на голову - поліетиленовий пакет, а потім посадили в автомашину, де забрали мобільний телефон, баретку, яку відкрили і все, що було в ній висипали на переднє сидіння автомашини. Його привезли в лісопосадку, де передали ОСОБА_4, а самі - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - поїхали. ОСОБА_4, виказуючи погрози із застосуванням рушниці, почав наносити удари до тих пір, поки він не втратив свідомість. Потім ОСОБА_4 закрив його в багажнику автомашини. На околиці с. Благодатне ОСОБА_4 дістав його з багажнику і показав своїй жінці, яка впізнала його як чоловіка, який приходив до їх селі в 2003 році. Обґрунтував свої вимоги, тим, що Віталій зі своїми друзями відібрав у них 3 банки канабісу і в зв'язку з цим вони втратили прибуток, погрожуючи фізичною розправою та вбивством, ОСОБА_4 почав требувати від нього 4000 доларів США. Він дав згоду, оскільки боявся погроз ОСОБА_4
Пояснення потерпілого ОСОБА_7 відносно спричинення тілесних ушкоджень узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, які підтверджують, що потерпілому були спричинені тілесні ушкодження в області грудної клітки, верхніх кінцівок, обличчя. Тілесні ушкодження могли утворитися в результаті неодноразової ударної дії тупим твердим предметом, в тому числі і при ударі об такі. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Приймаючи рішення щодо винуватості ОСОБА_4, суд обґрунтовано послався на пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3, в тому числі і самого ОСОБА_4, які стверджували, що ОСОБА_4 в червні 2005 року звернувся до ОСОБА_5 з проханням, щоб той знайшов і доставив до нього ОСОБА_7, оскільки вважав, що ОСОБА_7 приймав участь у розбійному нападі на його оселю 20.01.2003 року і хотів повернути викрадене.
Висновок суду про те, що ОСОБА_4 вчинив вимагання з погрозою вбивства, а також таке, що завдало значної шкоди свідчить розмір грошей, які ОСОБА_4 вимагав у ОСОБА_7, оскільки він перевищує вартість майна викраденого в 2003 році в результаті розбійного нападу, є правильним.
Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши всі докази, які були перевірені в судовому засіданні, обгрунтовано прийшов до висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.ст. 355 ч. 2, 189 ч. 2 КК України. В зв'язку з цим доводи апелянта про перекваліфікацію дій ОСОБА_4 з ч. 189 КК України на ст.ст. 27 ч. 4, 146 ч. 1, 146 ч. 1, 126 ч. 1, 356 КК України є безпідставними.
Що стосується правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст.ст.355 ч.2, 186 ч.2 КК України та ОСОБА_3 за ст.ст. 186 ч.2 та 357 ч.З КК України, колегія суддів вважає її неправильною.
Так, з пояснень самого ОСОБА_5 вбачається, що в його автомашині в село Благодатне за дорученням ОСОБА_4 був доставлений ОСОБА_7 і в ній залишилося випадково майно потерпілого - мобільний телефон та баретка, оскільки умислу на викрадення майна не мав. Під час затримання та доставки ОСОБА_7 до нього насильство не застосовувалось. Деякий час майно ОСОБА_7 знаходилося у нього. В подальшому він видав майно потерпілого працівникам міліції.
Із даних протоколу виїмки від 23.08.2005 року вбачається, що ОСОБА_5 видав: мобільний телефон, баретку чорного кольору, брелок для ключів, ювілейні монети, квітанцію (а.с. 36).
З пояснень потерпілого ОСОБА_7 також вбачається, що при заволодінні його майном ніякого насильства до нього ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_3 не застосовувалося. Йому дійсно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 одягли на руки наручники, на голову - поліетиленовий пакет, роз'яснивши свої дії тим, що його необхідно доставити в райвідділ міліції. В дійсності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 привезли його в лісопосадку, висадили з машини, передав його через деякий час ОСОБА_4, поїхали. Його мобільний телефон і барсетка залишилися в автомашині. Ніяких дій по утриманню даного майна ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчинювали.
Твердження ОСОБА_5, що у нього не було умислу на викрадення майна у ОСОБА_7 є необгрунтовані. Майно ОСОБА_7 залишилося в автомашині ОСОБА_5, знаходилося у нього деякий час, на протязі якого ОСОБА_5 ніяких заходів по поверненню майна ОСОБА_7 не приймав, не дивлячись на те, що знав де той проживає та працює. Видав майно ОСОБА_7 працівникам міліції після порушення кримінальної справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб вчинив грабіж відносно потерпілого ОСОБА_7 з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, оскільки з пояснень засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та потерпілого відносно викрадення майно останнього застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_7, не входило в межи домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і не охоплювалась їх єдиним умислом. В зв'язку з цим необхідно виключити з зазначеного обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України.
Що стосується обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 355 ч. 2 КК України, то колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що розповів ОСОБА_5. про розбійний напад на його домоволодіння в 2003 році, в якому на його думку приймав участь ОСОБА_7 і він хоче переговорити з ним, щоб той повернув йому викрадене, за його проханням ОСОБА_5 та ОСОБА_3 привезли ОСОБА_7 При його розмові з ОСОБА_7 вони не були присутні.
ОСОБА_5 також суду пояснив, що зі слів ОСОБА_4 йому було відомо про напад на його домоволодіння в 2003 році і той просив доставити до нього ОСОБА_7, який, на його думку, приймав участь цьому розбійному нападі. Хотів з ОСОБА_7 поговорити і повернути викрадене. Щодо інших планів ОСОБА_4 відносно ОСОБА_7 йому відомо не було, тобто йому не було відомо яким чином ОСОБА_4 буде витребувати повернення свого майна.
Ці пояснення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_7, з яких вбачається, що ОСОБА_5 щодо обставин викрадення майна ОСОБА_4 в 2003 році з ним не розмовляв. Ніяких вимог про повернення майна ОСОБА_4 йому не виказував, а також не вимагав ніяких грошей. ОСОБА_5, передав його ОСОБА_4, сразу поїхав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 355 ч.2 КК України в судовому засідання не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх доказів в судовому засіданні щодо даного обвинувачення не здобуто, а тому вирок суду в частині засудження ОСОБА_5 за ст. 355 ч. 2 КК України підлягає скасуванню за відсутністю складу злочину, з закриттям в цій частині провадження по справі.
В той же час дії ОСОБА_5 в частині самовільного присвоєння владних полноважень працівника міліції та незаконне заволодіння офіційними документами судом кваліфіковані правильно за ч. З ст. 357, 353 КК України і апелянтом вирок в цій частині не оспорюється.
Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_4 ніяких стосунків щодо доставки ОСОБА_7 до нього з ОСОБА_3 не мав.
ОСОБА_5 в судовому засіданні також стверджував, що він тільки запропонував працівнику міліції ОСОБА_3 допомогти знайти ОСОБА_7 і доставити до ОСОБА_4, пообіцявши за це матеріальне нагородження, на що той погодився. ОСОБА_5 не роз'яснював ОСОБА_3 з якою метою необхідно було доставити потерпілого до ОСОБА_4
Сам ОСОБА_3 не заперечував, що доставити ОСОБА_7 до ОСОБА_4 йому запропонував ОСОБА_5, пообіцявши за це 500 доларів США, які він в подальшому отримав. Майном ОСОБА_7, яке залишилося в автомашині ОСОБА_5, не розпоряджався.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пояснювали, що коли доставляли ОСОБА_7 в обумовлене місце вони обидва були одягнені в формену одежу працівників міліції, яку для ОСОБА_5 дав ОСОБА_3
Пояснення ОСОБА_5 і ОСОБА_3 узгоджуються даними протоколу обшуку за місцем роботи та проживання ОСОБА_3 в ході якого був вилучений формений одяг працівника міліції (а.с. 30, 33).
З пояснень потерпілого ОСОБА_7 також вбачається, що ОСОБА_3 ніякого насильства по заволодінню його майном та документами відносно нього не застосував. ОСОБА_3 в той час, коли у нього зазвонив мобільний телефон, витягнув телефон з його кишені і передав ОСОБА_5 разом з бареткою. Потім ОСОБА_5 відкрив баретку і все з неї висипав на переднє сидіння автомашини. Він був доставлений в лісопосадку ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які були одягнуті в формену одежу працівників міліції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 186 ч. 2. 357 ч. З КК України, оскільки не доведений умисел ОСОБА_3 на відкрите заволодіння майном ОСОБА_7 та на викрадання документів останнього.
На підставі наведеного, необхідно вирок відносно ОСОБА_3 в цій частині скасувати, а справу - закрити.
Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. З ст. 364 КК України, то суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 вчинив дії, пов'язані з незаконним затриманням ОСОБА_7 та його протиправної доставки в село Благодатне всупереч службовому положенню, тобто умисно із корисних мотивів, в інтересах третіх осіб використання службовою особою всупереч інтересам служби, яке спричинило істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, яке було вчинено працівником правоохоронних органів.
Що стосується призначеного судом покарання ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_3, то колегія суддів вважає, що суд з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, позитивних характеристик, а також того, що вони раніше не судимі, правильно призначив покарання засудженим у виді позбавлення волі.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне всім засудженим пом'якшити покарання, враховуючи наряду з позитивними даними про особи засуджених про які зазначив суд у вироку, а також того, що у них на утриманні знаходяться неповнолітні діти, обставин справи.
Крім того, колегія суддів враховує зменшення обсягу обвинувачення відносно ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 а саме:
· ОСОБА_5. - виключення з його дій кваліфікуючої ознаки -вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України;
· ОСОБА_3 - повне визнання вини за ст. 364 ч. З КК України і каяття у вчиненому, скасування вироку в частині його засудження за ст.ст. 186 ч. 2, 357 КК України. З урахуванням обставин справи, його ролі у вчиненні вище зазначеного злочину колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ст. 364 ч. З КК України, тобто з застосуванням ст. 69 КК України до основного покарання;
· ОСОБА_4 - виключення з його дій кваліфікуючої ознаки -вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вступної частини вироку відносно ОСОБА_4 посилання суду на попередні судимості, оскільки вони в силу ст. 89 КК України погашені в законному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити, а апеляції захисників ОСОБА_1, ОСОБА_6 - частково.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 січня 2006 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 змінити.
Зазначений вирок у відношенні ОСОБА_3 в частині засудження за ст.ст. 186 ч. 2, 357 ч. З КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочинів, а справу в цій частині закрити.
За ч. З ст. 364 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на З роки.
Вказаний вирок у відношенні ОСОБА_5 в частині засудження за ч. 2 ст. 355 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочину, а справу в цій частині закрити.
Дії ОСОБА_5 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання 2 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. З ст. 357, 353 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Пом'якшити ОСОБА_4 призначене покарання: за ч. 2 ст. 355 КК України - до 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 189 КК України - до 3 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення.
З вказаного вироку у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виключити як одну з кваліфікуючих ознак - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також виключити із вступної частини даного вироку посилання суду на попередні судимості ОСОБА_4
В решті вищевказаний вирок відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни.