АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 -а-454/2006 року Головуючий по першій інстанції
Категорія: ст. 125 ч.1 КК України суддя: Горбенко С.А.
Доповідач апеляційного суду
суддя: Губа О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Погорєлової Г.М.
судців: Дзюби Ф.С., Губи О.О.
при секретарі: Брянській Г.Є.
за участю прокурора: Князевої Т.В.
виправданої: ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за
апеляцією ОСОБА_2 на вирок Первомайського міськрайонного суду
Миколаївської області від 14 квітня 2006 року, яким виправдано:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка м. Первомайська Миколаївської області, громадянка України, одружена, що має на утриманні неповнолітню дитину, яка працює ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючу по АДРЕСА_1, раніше не судима,
- за ст. 125 ч. 1 КК України.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженка м. Пензи, громадянка України, мати-одиначка, що має на утриманні неповнолітню дитину, яка працює ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючу по АДРЕСА_2, раніше не судима,
- за ст. 125 ч. 1 КК України.
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обвинувачуються у спричиненні одна одній на грунті особистих виниклих стосунків легких тілесних ушкоджень при слідуючих обставинах.
21 травня 2005 року біля будинку АДРЕСА_1, на березі річки, о 15 годині ОСОБА_2 стала забороняти ОСОБА_1 косити траву, мотивуючи тим, що на березі відпочивають підлітки, в тому числі і її син, при цьому виражалася брудною лайкою і вдарила ОСОБА_1 кулаком по лобі, а коли остання схопила її за кофту і потягнула на себе, то вони впали, при цьому ОСОБА_2 опинившись зверху, схопила ОСОБА_1 за волосся і стала бити головою об землю, а ОСОБА_3 - наносити їй удари коліном в область живота та грудей.
Дослідивши в судовому засіданні докази, представлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що в їх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не надали суду доказів про умисне спричинення тілесних ушкоджень одна одній.
Крім того, суд, зазначив у вироку, що в діях ОСОБА_1 вбачає необережну форму вини, за котру кримінальної відповідальності не наступає.
Виходячи з цього суд виправдав їх в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень одна одній.
В апеляції ОСОБА_2, посилаючись на однобічність, неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 скасувати, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити покарання згідно закону. На думку апелянта, однобічність та неповнота судового слідства виражається у тому, що суд не задовольнив її клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів на підтвердження умисних дій ОСОБА_4, оскільки вони не були належним чином не завірені, не дивлячись на те, що були представлени і орігинали цих документів, при винесенні вироку не були взяті до уваги свідчення свідка ОСОБА_5, які характеризують ОСОБА_1, її наміри сфальсифікувати обставини події, пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтверджують навмисни дії ОСОБА_1, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, в якій викладені всі обставини навмисних дій ОСОБА_1 Крім того, суд не прийняв до уваги висновки експертизи, де зазначено, що тілесні ушкодження у неї утворилися від дій тупих твердих предметів, а ніяк не від натяжіння одежи, як зазначено у вироку. Також просить задовольнити її позовні вимоги.
В запереченнях на апеляцію ОСОБА_1 просить апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він є законним і обгрунтованним.
Заслушавши доповідь судді, заперечення виправданої ОСОБА_1, яка просила апеляцію виправданої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, думку прокурора Князевої Т.В. про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію виправданої ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд, дослідивши надані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 докази, обгрунтовано визнав, що вони умисно одна одній не спричиняли тілесних ушкоджень.
Такий висновок суду грунтується на таких доказах.
Так, з пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що 21.05.2005 року між ними виник конфлікт.
Крім того, ОСОБА_2 поясняла, що ОСОБА_1, яка
21.05.2005 року на березі річки косила траву, в ході конфлікту схопила її за
кофту, потягнула на себе і почала падати, потягнувши її за собою. Після
падіння вона знаходилася над ОСОБА_1 і остання почала наносити їй
удари коліном в живіт та грудну клітку, чим спричинила їй тілесні
ушкодження.
Згідно акту судово - медичного обстеження № НОМЕР_1 (а.с. 56) та висновків судово - медичної експертизи № НОМЕР_2
22.03.2006 року (а.с. 61) у ОСОБА_2 були тілесні ушкодження у
вигляді садна шиї, крововиливи грудної клітки, які могли утворитися
21.05.2005 року від дії твердих предметів і відносяться до категорії легких
тілесних ушкоджень.
В той же час ОСОБА_1 поясняла, що 21.05.2005 року ОСОБА_2 в ході конфлікту ображали її нецензурною лайкою, проганяла її, а потім нанесла удар в область лобу, від чого вона начала падати. Щоб не впасти, вона схопилася за кофту, яка була на ОСОБА_2, але все-таки впала. Після чого ОСОБА_2 нанесла їй декілька ударів, в результаті чого знаходилася на стаціонарному лікуванні. Стведржує, що умислу на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень вона не мала і тілесних ушкоджень їй не наносила.
Пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з поясненнями експерта Смереки В.З. в судовому засіданні, з яких вбачається, що у ОСОБА_2 дійсно були виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна шиї, крововиливів грудної клітки. Експерт пояснив, що садно на шиї могло утворитися при натяжці за кофту при падінні, а синці на грудях - при падінні на ОСОБА_1
А тому підстав не довіряти поясненням ОСОБА_1 в тий частині, що вона не спричиняла ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у суду не було.
Що стосується тверджень апелянта, що ОСОБА_1 умисно спричинила їй тілесні ушкодження і це підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які пояснювали, що ОСОБА_1 наносила удари ногами ОСОБА_2, яка лежала зверху ОСОБА_1 після падіння, то вони є необгрунтованими, оскільки не узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та експерта відносно висновків експертизи щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а також не можуть підтверджувати, що ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_2 тілесні ушкодження умисно.
Інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 умисно спричинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження, суду не надано.
Таким чином, суд, проаналізувавши добуті в судовому засіданні докази, зробив обгрунтований висновок про відсутність в справі доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 умисно спричинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а тому обгрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 1 Кк України.
Суд правильно вказав і те, що ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження по необережності, тобто не умисно, а за спричинення легких тілесних ушкоджень по необережності кримінальна відповідальність не наступає.
Доводи апелянта на те, що суд допустив однобічність та неповноту при оцінці доказів є безпідставними, оскільки суд дав належну оцінку всім наданим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 доказам.
Згідно ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З урахуванням підстав виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України за відсутністю складу злочину відповідно до вимог ст. 328 КПК України суд повинен був залишити позов ОСОБА_2 без розгляду. Проте, оскільки судом цей позов не вирішенний, то немає перешкод для його роз'язання у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.