АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 -а- 451 /2006 року Головуючий по першій інстанції
Категорія: ст. 125 ч.2 КК України суддя: Мельничук А.В..
Доповідач апеляційного суду
суддя: Губа О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Погорєлової Г.М.
суддів: Дзюби Ф.С., Губи О.О.
за участю прокурора: Князевої Т.В.
потерпілої: ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за
апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Первомайського міськрайонного
суду Миколаївської області від 28 березня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку АДРЕСА_1, громадянку України, не заміжню, яка має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючу, проживаючу по АДРЕСА_2, раніше не судиму,
- за ст. 125 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування
покарання з випробуванням, з встановленням однорічного іспитового
строку та покладенням, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України,
обов'язків.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256,98
грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. на
відшкодування моральної шкоди, а всього - 456,98 грн.
Зазначеним вироком виправдана
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженка м. Первомайська
Миколаївської області, громадянка України, заміжня, яка має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, проживаюча по АДРЕСА_3, раніше не судима,
- за ст. 125 ч. 2 КК України на підставі ст. 213 п. 2 КК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за вчинення злочину за наступних обставин.
30 травня 2005 року близько 14 години на вул. Лісовій в селі Кумари Первомайського району Миколаївської області між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка через неприязні відносини. В ході сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ображали ОСОБА_1 нецензурною лайкою, а також ОСОБА_2 вдарила рукою по обличчю потерпілу, спричинивши струс головного мозку та забій носу, тобто легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я .
В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить скасувати вирок. На думку апелянта, суд при постановленні вироку допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, оскільки з пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вбачається, що в процесі сварки ніхто нікого не бив. Пояснення цих свідків суд у вироці не навів і не дав ніякої оцінки. Крім того, апелянт зазначає в апеляції, що потерпіла отримала тілесні ушкодження з необережності, в результаті падіння від поштовхів. Тому вважає невірною кваліфікацію дій за ст. 125 ч. 2 КК України, складу злочину якого не вбачає.
В запереченнях потерпіла ОСОБА_1 просить апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни. Стверджує, що ОСОБА_2 умисно нанесла їй удари, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. Вважає, що свідки, на пояснення яких в апеляції посилається ОСОБА_2, дали неправдиві свідчення відносно обставин події через дружні стосунки, а також стверджує, що вони не бачили конфлікту.
Заслушавши доповідь судді, заперечення потерпілої ОСОБА_1, яка просила вирок суду залишити без зміни, думку прокурора Князєвої Т.В. про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію засудженої такою, що не підлягає задоволенню.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що висновок суду про доведенність винності ОСОБА_2 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, є обгрунтованим і підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протязі останніх 4-5 років склалися неприязнені відносини. 30.05.2005 року ОСОБА_2 умисно
спричинила їй тілесні ушкодження, в зв'язку з чим знаходилася на стаціонарному лікуванні.
Наведені пояснення потерпілої ОСОБА_1 узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 (а.с. 58), з яких вбачається, що у потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забія носу. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що 30.05.2005 року він приїхав до АДРЕСА_4 та бачив бійку між трьома жінками, під час якої одна із жінок вдарила іншу. У ОСОБА_1 потім обличчя було в крові.
Пояснення потерпілої ОСОБА_1 щодо обставин отримання нею тілесних ушкоджень підтвердила в судовому засіданні також і свідок ОСОБА_9 (а.с. 68).
Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.06.2005 року, пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які містяться в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи, також вбачається, що ОСОБА_2 визнавала нанесення удару рукою по обличчю ОСОБА_1
Підстав не довіряти поясненням потерпілої, свідків у суду першої інстанції не було, оскільки в них відсутні суперечності і вони згоджуються з висновками судово-медичної експертизи.
Сама ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала, що 30.05.2005 року між нею, її сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувся конфлікт, в ході якого вона випадково вдарила ОСОБА_1 по щоці.
Наведеним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_2 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 при обставинах, викладених у вироку, а тому підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.
Дія ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст. 125 ч. ч. 2 КК України.
Твердження ОСОБА_2 в апеляції, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження в результаті падіння в ході сварки між ними, тобто по необережності, є необгрунтованими. Так, із пояснень потерпілої вбачається, що саме ОСОБА_2 їй був нанесен удар в обличчя, від чого вона впала на землю. В результаті удару з носу пішла кров. Факт нанесення удару ОСОБА_1 підтвердили і свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Із висновків судово-медичної експертизи вбасається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворилися не менш від одного удару і маловірогідно, що могли утворитись при падінні з положення стоячи (а.с. 58).
З поясненнь свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 видно, що очевидцями всієї події вони не були, розповіли
про частину дій, що відбувалася в їх присутності та підтверджували лише факт сварки. Тому іх свідчення у судовому засіданні не спростовують висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_2. Доводи апелянта і в цій частині є безпідставними.
Покарання ОСОБА_2 призначено з додержанням вимог ст.65 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 березня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.