Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2009 р. справа № 2а-1877/09/0570
час прийняття постанови: 09 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Конівченко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу запозовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1451 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначив, що в період з 15.09.1994 року до 13.06.1997 року навчався у Донецькому ліцеї з посиленою військово – фізичною підготовкою, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490 та наказу Міністра оборони України від 1993 року № 133 знаходився у системі військової освіти Міністерства оборони України, тобто мав статус військово – навчального закладу, після закінчення якого був направлений для продовження навчання у Київський військовий інститут управління та зв’язку. У 2002 році після закінчення Київського військового інституту управління та зв’язку наказом Міністра оборони України позивачу було присвоєне військове звання «лейтенант», і до теперішнього часу позивач проходить військову службу у військовому званні «старший лейтенант». Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 25.02.1992 року початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово – навчального закладу (військового ліцею), вказаного в приписі, виданому військовим комісаром, - для допризовників, призовників і військовозобов’язаних. Така ж норма містилася у абз. 4 п. 4 розділу 1 «Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами», затвердженого Указом Президента України від 13.03.1993 року № 174/93, чинного в період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї. З огляду на зазначене, військова служба позивача з 15.09.1994 року є безперервною. Позивач зазначив, що у порушення ст. 58 Конституції України відповідачем застосована зворотна дія в часті ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яка викладена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 18.06.1999 року, що призвело до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, а саме до не зарахування позивачу до вислуги років строку навчання в Ліцеї – 2 роки 8 місяці 29 днів.
Позивач просить визнати дії командира військової частини А 1451 щодо відмовив зарахуванні строку навчання у Донецькому військовому ліцеї з посиленою військово – фізичною підготовкою до загальновійськового строку служби та строку безперервної служби та внести зміни у відповідні документи.
В судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та заперечення на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача вказує на те, що застосування до навчального закладу, в якому навчався позивач, визначення як військовий Ліцей, є безпідставним, оскільки п. 2 Постанови Кабінету міністрів України № 490 від 19.08.1992 року визначено, що з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей – сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей, учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київський військовий ліцей, львівський військовий ліцей, ліцеї з посиленою військово – фізичною підготовкою.
У відповідності з інструкцією про організацію та діяльність ліцею, затвердженою наказом Міністра освіти України від 20.07.1995 року № 217, ліцей – це середній загальноосвітній навчально – виховний заклад освіти. До ліцею з посиленою військово – фізичною підготовкою зараховуються учні, які закінчили 7 (9) класів загальноосвітньої шкоди і пройшли конкурсний відбір, тобто мають вік від 14 до 16 років. Таким чином, вік громадян, які приймаються на навчання до ліцею з посиленою військово – фізичною підготовкою, відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», неможливо у зв’язку з їх недостатнім віком. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.
Суд, перевіривши матеріали справи та надані заперечення, встановив наступне.
Позивач навчався в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 15 вересня 1994 року до по 13 червня 1997 рік, а відповідач в своїх запереченнях постійно посилається на нормативно-правові документи, які прийняті пізніше, а саме Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції закону від 04.04.2006 року, Постанову Кабінету Міністрів України № 1087 від 17.07.2003 року «Про затвердження Положення про військовий ліцей», Постанову Кабінету Міністрів України № 717 «Про затвердження Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою». На зазначені нормативно-правові акти не можна посилатися як на обґрунтування позиції, оскільки вони не діяли на момент навчання позивача і не регулювали відносини, які існували в 1994-1997 роках. Ця позиція суду ґрунтується на нормах ст. 58 Конституції України, яка прямо регламентує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням вищезазначеного необхідно керуватися нормативно-правовими документами, які регулювали відносини, що складають предмет спору, на момент навчання позивача у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Отже, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 19.11.1993 року одним із видів військової служби визначається військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів. Визначення поняття військово-навчального закладу в законодавстві відсутнє, однак із аналізу ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 19.11.1993 року вбачається тотожність понять військово-навчального закладу та військового ліцею.
Також ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлений момент початку перебування на військовій службі, а саме: початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).
Однак, відповідач зазначає, що позивач навчався не у військовому ліцеї, а у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, які є навчальними закладами з різним статусом, про що свідчать Положення про військовий ліцей, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1087 та Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1999 № 717.
Таке посилання відповідача не є обґрунтованим з тих підстав, що вказані Положення не діяли на момент існування спірних відносин, вони не мають зворотної сили.
На момент існування спірних відносин в законодавстві не визначалося різниці між поняттями зазначених ліцеїв. З 1994 по 1997 рік діяльність ліцеїв була врегульована тільки одним нормативно-правовим актом, а саме Наказом Міносвіти «Про затвердження Інструкції про організацію та діяльність ліцею» від 20.07.1995 року за № 217.
Таким чином, при вирішенні питання, що складає предмет позовних вимог, потрібно керуватися визначенням «Ліцей», яке передбачено Наказом Міністра освіти «Про затвердження Інструкції про організацію та діяльність ліцею» від 20.07.1995 року за № 217. Зазначений Наказ надає визначення ліцею, а саме: ліцей – це середній загальноосвітній навчально – виховний заклад освіти, що забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді.
Поняття «військовий ліцей» та «ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» не визначалися в жодному нормативно-правовому акті.
Однак, із аналізу норм Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року за № 490 «Про реформу системи військової освіти» вбачається, що метою створення і військового ліцею, і ліцею із посиленою військово - фізичною підготовкою є підготовка кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Крім того, із п. 2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 490 вбачається, що військовий ліцей створюється на базі військового училища, а ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою створюється на базі військово-політичного училища. Різниця в назвах ліцеїв залежить лише від того, на базі якого училища вони створені, тобто на базі військового училища або на базі військово-політичного училища.
Таким чином, мета створення ліцеїв однакова, діяльність вказаних ліцеїв регулювалась на момент навчання позивача одним нормативно-правовим документом (Постановою Кабінету Міністрів України № 490), що є свідченням того, що військовий ліцей та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою мали однаковий правовий статус на момент навчання позивача у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Отже, позивач має такі ж самі права, що і курсанти (слухачі) військових ліцеїв, які навчалися з 1994 по 1997 роки.
Посилання позивача на ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакціях від 19.11.1993 р. по 1997 р. є абсолютно обґрунтованим, оскільки саме вказана стаття встановлює момент, з якого починається перебування на військовій службі.
У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакціях від 19.11.1993 по 1997 р. початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово - навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників і військовослужбовців. До того ж, в п. 4 Указу Президента України від 13.05.1993 року № 174/93 «Про Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами» в редакції від 29.04.1994 року, який прийнятий на виконання Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», також зазначено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі. Також в п. 1 зазначеного Типового положення вказано, що це положення визначає порядок проходження військової служби, а також права та обов’язки солдатів.
Право позивача на зарахування навчання у ліцеї до військової служби також надає і ст. 25 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», якою визначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
До того ж ч. 2 ст. 25 встановлює, що курсанти користуються правами, пільгами та перевагами і на них покладаються обов’язки згідно з діючим законодавством і статутами Збройних сил України.
Це спростовує посилання відповідача на те, що в Постанові Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» не передбачено зарахування до вислуги років періоду навчання у військовому ліцеї або ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Дійсно, вказана постанова не містить саме такого формулювання, але дуже чітко зазначає, що до вислуги років зараховується військова служба в Службі безпеки України та військова служба в Збройних силах України.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю, що встановлюється також ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року.
Посилання відповідача на роз’яснення заступника начальника Управління правового забезпечення Служби безпеки України від 15.08.2006 року щодо відсутності правових підстав для зарахування періоду навчання у військових ліцеях до вислуги військової служби, суд не бере до уваги, оскільки офіційне тлумачення законів України належить до повноважень Конституційного суду України у відповідності до ст.150 Конституції України.
Щодо того, що і позивач, і відповідач посилаються на судову практику, яка склалася в судах загальної юрисдикції України, по спорах за позовами колишніх ліцеїстів про зарахування терміну навчання в ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою (військових ліцеях) до строку військової служби, то суд зазначає, що в Україні джерелами права є закони України та інші нормативно-правові акти, та відсутнє офіційне визнання судового прецеденту як засобу визначення змісту конституційних прав та свобод громадянина. Тому, суд при винесенні рішення повинен керуватися тільки офіційно визнаними джерелами права та керуватися принципом законності та принципом верховенства права.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач дійсно має право на зарахування йому до загальновійськового строку служби та строку безперервної служби 2 роки 9 місяців та 27 днів, оскільки початком проходження ним військової служби є день зарахування позивача до Донецького ліцею з посиленою військово – фізичною підготовкою.
Керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Військової частини А 1451 в зарахуванні ОСОБА_1 до строку військової служби строк навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Зобов’язати командира Військової частини А 1451 зарахувати ОСОБА_1 до строку військової служби строк навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою управління, а саме: строк 2 роки 8 місяці 29 днів.
Зобов’язати Військову частину А 1451 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 15 вересня 1994 року з урахуванням терміну навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 07 квітня 2009 року.
Повний текст постанови складений та підписаний 10.04.2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тарасенко І.М.