АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-450/2006 року Головуючий по першій інстанції
Категорія.ст. 164 ч. 1 суддя: Дробинський О.Е.
КК України Доповідач апеляційного суду
суддя: Губа О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Карпія В.М., Губи О.О.
за участю прокурора: Багірової В.А.
розглянула у судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за
апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Вознесенського
міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2006 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 7 КПК України і справу провадженням закрито.
Із зазначеної постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 згідно рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 04.06.1998 року(виконавчий лист № АЕ-66 від 04.06.1998 року) зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 25.04.1998 року і до його повноліття.
Але ОСОБА_2 від сплати алементів злістно ухилявся, на обліку в Вознесенському центрі зайнятості населення не знаходився, матеріальної допомоги синові не надавав.
Станом на 01.02.2006 року заборгованність по сплаті аліментів складає 2359 гривень 67 копійок.
Суд першої інстанції, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 7 КПК України, з закриттям провадження по справі, послався на те, що ОСОБА_2 на початку квітня 2006 року працевлаштувався, став працювати ІНФОРМАЦІЯ_2 та розпочав сплату аліментів. В зв'язку з зазначеними обставинами він перестав бути суспільно небезпечним. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_2 вчинив злочин, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, визнав себе винним повністю, активно сприяв розкриттю злочину та його щире каяття.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суддів. Посилається на те, що в постанові суду не зазначено в чому конкретно виразилась зміна обстановки і чому вона потягла за собою втрату суспільної небезпечності вчиненного діяння. На думку апелянта, факт виправлення ОСОБА_2 в судовому засіданні не доведений, а тому не має вірогідності не вчинення ОСОБА_2 злочину в майбутньому. Крім того, апелянт вказує, що суд не з'ясував її думку при вирішенні питання про закриття кримінальної справи та її заперечення щодо цього. В апеляції також посилається на те, що заявлений нею цивільний позов залишений без розгляду.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення апеляції потерпілої без задоволення, а постанови суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковову задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно ст. 48 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Таким чином, суду необхідно було встановити, в чому конкретно виразилась зміна обстановки і чому вона потягла за собою втрату суспільної небезпечності вчиненого діяння.
Провадження по справі з зазначених підстав повинно вирішуватися з додержанням вимог ст. 7, частин 2 і 3 ст. 7-1 КПК України.
Наведені вимоги закону судом були порушені.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на досудовому слідстві не вирішувалося.
В постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки визнав себе винним повністю, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
В той же час, з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_2 клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку зі зміною обстановки не заявляв.
Таке клопотання в судовому засіданні було заявлено прокурором. З цього клопотання не вбачається, що діяння, вчинене ОСОБА_2,. втратило суспільну небезпечність або він перестав бути особою, що є суспільно небезпечною, тобто в ньому не має роз'яснень в цьому полягає зміна обстановки. Проти задоволення клопотання прокурора не заперечували підсудний та потерпіла (а.с. 38 та із звороту). Підсудному всупереч закону не було роз'яснено підстави звільнення його від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.
Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що суд першої інстанції, вислухавши думку учасників процесу щодо наведеного вище клопотання прокурора, 19.06.2006 року видалився до нарадчої кімната для постановлення рішення, яке повинен був оголосити 20.06.2006 року в 8-10 годин.
А з постанови суду вбачається, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки ОСОБА_2 було заявлено 20.04.2006 року під час судового розгляду справи, тобто в той час коли суд знаходився в нарадчій кімнаті.
Також з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_2 винним себе в несплаті аліментів на утримання дитини не визнав, а тому суд першої інстанції не мав підстав вважати, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому злочиному та сприяв розкриттю злочину.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону на підставі ст. 370 КПК України підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий судовий розгляд.
Що стосується тверджень апеляції щодо цивільного позову, то в матеріалах кримінаьної справи такий позов відсутній. Також з протоколу судового засідання вбачається, що при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_2 потерпіла дала свою згоду на закриття справи із зазначеної вище підстави. Обов'язковість з'ясування думки потерпілої при вирішенні цього питання, про що йдеться в апеляції, законом (ст.ст. 7, 7-1 КПК України) не передбачено, а тому доводи апеляції в цій частині є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляції потерпілої ОСОБА_1 задоволення частково.
Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.