Справа № 11-а-447-2006 р.                             Головуюча суду 1 інстанції

Категорія: виховні заходи                              Корзун Г.О.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

ОКРЕМА   УХВАЛА

13 червня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої         Погорєлової Г.М.

суддів: Пустовара М.Л., Салтовської І.Б.

за участю прокурора Данчука В.М.

неповнолітньої особи ОСОБА_1

її законного представника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

її законного представника ОСОБА_4 розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_5 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2006 р., якою до

ОСОБА_1,    ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженки м. Миколаєва, учениці ІНФОРМАЦІЯ_2, застосовані примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - до Охтирського спеціалізованого ПТУ Сумської області, до її виправлення, на строк 3 роки, з поміщенням на 30 діб у приймальник-розподільник.

Апеляційна інстанція ухвалою від 13.06.2006 р. скасувала зазначену постанову суду через слідуючи істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Справу, що надійшла до суду у порядку, передбаченому ст.7-3 КПК України, суд (головуюча Горзун Г.О.) розглянув вкрай поверхово, допустивши низку помилок та залишивши поза увагою коло питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, зазначивши у постанові про вчинення ОСОБА_1 двох суспільно-небезпечних діянь (в постанові слідчого від 16.01.2006 р. про закриття кримінальної справи таких діянь вказано чотири - а.с.93-98), суд допустив помилку щодо часу вчинення ОСОБА_1 одного з діянь, вказавши дату 07.10.2006 р., яка взагалі ще не настала, замість дати 07.09.2005 р. Водночас суд послався як на доказ вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння на висновки судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тоді як цей доказ не має безпосереднього відношення до тих двох діянь, які залишилися в постанові суду.

Діянням, у яких ОСОБА_1 визнана винною, суд правової оцінки не дав, тобто  не   зазначив,   під  ознаки  якого  діяння,   передбаченого  Особливою частиною Кримінального кодексу України, вони підпадають. Проте, кваліфікація суспільно небезпечних діянь має істотне значення для обрання виду примусового заходу виховного характеру.

Відповідно до ст.433 КПК України та роз'яснень, що містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № б від 31.05.2002 р. однією з обставин, що підлягає встановленню в справах про злочини неповнолітніх є стан здоров'я. До спеціальних навчально-виховних установ не можуть направлятися особи, яким згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування в таких установах протипоказане за станом здоров'я. Порядок оформлення такого висновку та характер медичних довідок передбачений «Інструкцією про порядок оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до спеціальних загальноосвітніх шкіл та спеціальних професійних училищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання», затвердженою наказом Міністерства освіти України від 27.12.1994 р. № 362.

По справі не дотримані вимоги п.п. 1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.10, 2.2 цієї Інструкції щодо проведення лікарською комісією медичного огляду ОСОБА_1 для визначення можливості її утримання у такому закладі. Вказаний медичний огляд провадиться до розгляду справи у судовому органі, на підставі запиту суду, слідчого, прокурора або інших уповноважених осіб органів внутрішніх справ. Також відсутні відповідні передбачені цією Інструкцією медичні довідки ОСОБА_1

ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент розгляду справи судом досягла повних лише 12 років, не можна було направляти до спеціального професійного училища та ще й з зазначенням конкретного училища, оскільки згідно з ст.8 Закону «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх « від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР до такого виду закладу направляються неповнолітні віком від 14 років. А питання про конкретний заклад вирішує відповідний орган освіти, а не суд, що роз'яснено у п.11 вище названої постанови Пленуму Верховного Суду України.

Обираючи ОСОБА_1 найбільш суворий вид примусового заходу виховного характеру, суд послався на негативні дані про особу неповнолітньої та вказав, що її виправлення можливе лише при постійному та належному нагляді. Проте, згідно з роз'ясненнями пункту 8 вище Названої постанови Пленуму Верховного Суду України до  спеціальних навчально-виховних установ направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. Дослідження зазначених обставин залишилося поза увагою суду, оскільки у справі відсутні характеризуючи дані про особу матері неповнолітньої - ОСОБА_2 і суд не заслуховував взагалі її пояснень з приводу способу життя, характеру відносин з донькою, впливу на неї. Заслуховування пояснень представника неповнолітнього прямо передбачено ч.3 ст.447 КПК України.

Є непродуманим рішення суду щодо поміщення ОСОБА_1 у приймальник-розподільник на строк 30 діб з метою забезпечення виконання постанови від 04.04.2006 р. ОСОБА_1 на той час була ученицею ІНФОРМАЦІЯ_2 і її поміщення у приймальник-розподільник наприкінці учбового року негативно вплинуло на процес навчання.

Час перебування у приймальнику-розподільнику зараховується до визначеного судом строку тримання неповнолітнього у спеціальній навчально-виховній установі (п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України).

В цьому провадженні слід вирішувати питання про стягнення плати з батьків за утримання дітей і підлітків в таких закладах відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1993 р. № 859. Ці питання судом по справі ОСОБА_1 також не вирішувалися.

Згідно з протоколом судового засідання участь у справі приймала прокурор Добрікова І.В., а в постанові суду зазначено про участь іншого прокурора - Кліманової І.В.

При призначені справи до судового розгляду не виносилася відповідна постанова з зазначенням його часу й місця та осіб, які підлягають виклику в судове засідання (п.12 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України)

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу голови апеляційного суду Миколаївської області на вказані вище факти недотримання закону суддею Корабельного районного суду м. Миколаєва Корзун Г.О.

Керуючись ст.ст.23-2,380 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Звернути увагу голови апеляційного суду Миколаївської області на факти недотримання закону суддею Корабельного районного суду м. Миколаєва Корзун Г.О. при розгляді нею кримінальної справи щодо застосування примусових заходів виховного характеру у відношенні неповнолітньої ОСОБА_1 - для реагування.