Справа № 11-а-447-2006 р. Головуюча суду 1 інстанції
Категорія: виховні заходи Корзун Г.О.
Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Пустовара М.Л., Салтовської І.Б.
за участю прокурора Данчука В.М.
неповнолітньої особи ОСОБА_1
її законного представника ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
її законного представника ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_5 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2006 р., якою до
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки м. Миколаєва, учениці ІНФОРМАЦІЯ_2,
застосовані примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - до Охтирського спеціалізованого ПТУ Сумської області, до її виправлення, на строк 3 роки.
Постановлено помістити ОСОБА_1 у приймальник-розподільник на строк ЗО діб з метою забезпечення виконання постанови.
Згідно з постановою неповнолітня ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні суспільно небезпечних діянь за таких обставин.
05.09.2005 р., приблизно о 18 год., біля двору будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, з погрозами застосування фізичного насильства, примусила неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, передати їй срібляне кільце, вартістю 100 грн. 07.10.2006 р., приблизно о 20 год., у дворі Будинку Культури «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_1 повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_3, вимагала передати їй сережки. Побоюючись застосування насильства, потерпіла передала ОСОБА_1 сережки, вартістю 30 грн., якими вона розпорядилася на власний розсуд.
В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 просить постанову суду змінити, передати ОСОБА_1 під нагляд її матері ОСОБА_2 замість направлення до спеціальної навчально-виховної установи та звільнити з приймальника-розподільника. Посилається, що на ОСОБА_1 здатна впливати позитивно її мати, через образи якої з боку ОСОБА_3 й виник конфлікт. Зазначає, що ОСОБА_1 була не в змозі контролювати її мати лише тимчасово, через хворобу, що поведінка ОСОБА_1 поліпшилася, як це вбачається з характеристики зі школи від 04.03.2006 р.
Заслухавши доповідь судді, пояснення неповнолітньої особи ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 на підтримку апеляції захисника ОСОБА_5, заперечення потерпілої ОСОБА_3 та її законного представника ОСОБА_4, які вважали про законність прийнятого судом рішення про направлення ОСОБА_1 до спеціального ПТУ, думку прокурора про необхідність скасування постанови суду через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши апеляцію, колегія суддів визнає апеляцію такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Справу, що надійшла до суду у порядку, передбаченому ст.7-3 КПК України, суд розглянув вкрай поверхово, допустивши низку помилок та залишивши поза увагою коло питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, у тому числі щодо виду примусового заходу виховного характеру, який оспорює апелянт.
Так, зазначивши в постанові про вчинення ОСОБА_1 двох суспільно-небезпечних діянь (в постанові слідчого від 16.01.2006 р. про закриття кримінальної справи таких діянь вказано чотири - а.с.93-98), суд допустив помилку щодо часу вчинення ОСОБА_1 одного з діянь, вказавши дату 07.10.2006 р., яка взагалі ще не настала, замість дати 07.09.2005 р. Водночас суд послався як на доказ вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння на висновки судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тоді як цей доказ не має безпосереднього відношення до тих двох діянь, які залишилися в постанові суду.
Діянням, у яких ОСОБА_1 визнана винною, суд правової оцінки не дав, тобто не зазначив, під ознаки якого діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, вони підпадають. Проте, кваліфікація суспільно небезпечних діянь має істотне значення для обрання виду примусових заходів виховного характеру.
Відповідно до ст.433 КПК України та роз'яснень, що містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 6 від 31.05.2002 р. однією з обставин, що підлягає встановленню в справах про злочини неповнолітніх є стан здоров'я. До спеціальних навчально-виховних установ не можуть направлятися особи, яким згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування в таких установах протипоказане за станом здоров'я. Порядок оформлення такого висновку та характер медичних довідок передбачений «Інструкцією про порядок оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до спеціальних загальноосвітніх шкіл та спеціальних професійних училищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання», затвердженою наказом Міністерства освіти України від 27.12.1994 р. № 362.
По справі не дотримані вимоги п.п.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.10, 2.2 цієї Інструкції щодо проведення лікарською комісією медичного огляду ОСОБА_1 для визначення можливості її утримання у такому закладі. Вказаний медичний огляд провадиться до розгляду справи у судовому органі, на підставі запиту суду, слідчого, прокурора або інших уповноважених осіб органів внутрішніх справ. Також відсутні відповідні передбачені цією Інструкцією медичні довідки ОСОБА_1
ОСОБА_1, яка народилася 07.07.1993 р. та на момент розгляду справи судом досягла повних лише 12 років, не можна було направляти до спеціального професійного училища та ще й з зазначенням конкретного училища, оскільки згідно з ст.8 Закону «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР до такого виду закладу направляються неповнолітні віком від 14 років. А питання про конкретний заклад вирішує відповідний орган освіти, а не суд, що роз'яснено у п.11 вище названої постанови Пленуму Верховного Суду України.
Обираючи ОСОБА_1 найбільш суворий вид примусового заходу виховного характеру, суд послався на негативні дані про особу неповнолітньої та вказав, що її виправлення можливе лише при постійному та належному нагляді. Проте, згідно з роз'ясненнями пункту 8 вище названої постанови Пленуму Верховного Суду України, до спеціальних навчально-виховних установ направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. Дослідження зазначених обставин залишилося поза увагою суду, оскільки у справі відсутні характеризуючи дані про особу матері неповнолітньої - ОСОБА_2 і суд не заслуховував взагалі її пояснень з приводу способу життя, характеру відносин з донькою, впливу на неї. Заслуховування пояснень законного представника неповнолітньої особи прямо передбачено ч.З ст.447 КПК України.
З огляду на наведене, через істотні порушення вимог кримінально -процесуального закону, постанова суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого також необхідно звернути увагу на положення ч.З ст.375 КПК України (зокрема, щодо обсягу та кваліфікації суспільно-небезпечних діянь), з огляду на те, що постанова суду скасовується не з мотивів погіршення становища неповнолітньої особи.
Колегія суддів приймає до уваги, що на даний час ОСОБА_1 в приймальнику-розподільнику не перебуває, оскільки закінчився 30 денній строк, на який вона була поміщена в цей заклад судом водночас с винесенням постанови.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.