Справа № 2-86/2007

РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ-   УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Шитченко Н.В., при секретарях - Марченко О.О., Борисенко О.І., за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Свиридова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до будинкоуправління № 2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить винести рішення про поновлення її на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 680 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 1350 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., вважаючи, що звільнення проведено з численними порушеннями трудового законодавства. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що при звільненні не було враховано, що вона має переважне право на залишення на посаді з урахуванням того, вона є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має двох утриманців, в її родині немає інших працівників з самостійним заробітком. Вважає, що їй незаконно не запропонували вакантні на час звільнення чоловічі посади та 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1і безпідставно звільнили з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вона приймалась на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_2, по якому скорочення не проводилось.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини позову. Вважала, що суд повинен поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки вона мала поважні причини його пропуску -хворіли її діти.

Відповідач позов не визнав, пояснивши, що звільнення відбувалось з дотриманням норм трудового законодавства. Позивачка була внесена до списків осіб, що мають переважне право залишення на роботі, проте жодна з вакантних на час скорочення чисельності працівників посад їй не підходила за кваліфікацією. Вакантної посади ІНФОРМАЦІЯ_1на 0,5 ставки на час скорочення не було. ОСОБА_1 обґрунтовано звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки саме на цю посаду наказом начальника будинкоуправління НОМЕР_3 вона приймалась на роботу. Вихідна допомога при звільненні їй була виплачена в розмірі середньомісячного заробітку, оскільки в розмірі трьох таких заробітків вихідна допомога виплачується лише особам, що мають статус постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 та 2 категорії, а ОСОБА_1 має 3 категорію.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 15 травня 2006 року наказом НОМЕР_1 начальника будинкоуправління № 2 проведено скорочення чисельності працівників будинкоуправління, в тому числі по ІНФОРМАЦІЯ_2 3-х одиниць ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с. 2-22) Іншим наказомНОМЕР_2 створено комісію для проведення скорочення чисельності працівників, в обов'язки якої покладено створення списків осіб, що мають переважне право на залишенні при вивільненні, та розгляд питань про можливість їх переведення на вакантні посади. (а.с. 20)

Відомість про осіб, що мають переважне право на залишення на роботі вищезазначеною комісією була складена, позивачка до числа вказаних осіб включена, як така, що має двох утриманців та безперервний стаж роботи в установі, (а.с. 30-31) Дійсно, у відомості напроти її прізвища не поставлено відмітку про те, що вона є єдиною особою з самостійним заробітком в родині, оскільки як вбачається з представленої ОСОБА_1 копії трудової книжки її чоловіка, ОСОБА_2, на час складання зазначеного списку, останній працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3 і звільнився за власним бажанням лише 22 червня 2006 року. (а.с. 9-Ю) Позивачка не представила суду доказів того, що вона письмово або в інший спосіб повідомила власника про звільнення чоловіка. Твердження позову про те, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення як особа, що віднесена до 3 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно до ст.ст. 20, 21, 22 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП таке право мають особи, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих від катастрофи.

Протоколом НОМЕР_3 засідання комісії, що визначала осіб, що мають переважне право на залишення при звільненні через скорочення штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва, встановлено, що з восьми осіб, до складу яких входила і ОСОБА_1, які мали переважне право на залишення, за результатами розгляду особових облікових документів, жоден не може зайняти вакантні на той час по будинкоуправлінню посади : покрівельника, слюсара-сантехніка (0,5 ставки) та юриста, (а.с. 25-26) Відмова ОСОБА_1 від вказаних посад засвідчена підписами начальника будинкоуправління, зав. гуртожитками, інженера будинкоуправління, в.о. кадровика, голови профкому (а.с. 32), а тому є безпідставними посилання позивачки про те, що інша робота вивільнюваним особам не пропонувалась. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що не має кваліфікації для роботи на зазначених посадах. Крім того, посади покрівельника і слюсара-сантехніка є чоловічими. Не знайшло підтвердження при розгляді справи пояснення позивачки про те, що на час її звільнення в будинкоуправлінні була вакантна посада ІНФОРМАЦІЯ_1на 0,5 ставки, яку їй не запропонували. Вивільнення працівників проведено 16 серпня 2006 року. Як вбачається з дослідженої заявиОСОБА_3 вона 30 серпня 2006 року, тобто після проведеного скорочення, звернулась до начальника будинкоуправління з заявою про переведення на 0,5 ставки у зв'язку з сімейними обставинами. Інша особа, ОСОБА_4, 28 серпня 2006 року звернулась з заявою про працевлаштування. Наказом начальника будинкоуправління НОМЕР_4, ОСОБА_3 переведено на 0,5 ставки прибиральниці, а ОСОБА_4 прийнято на роботу на 0,5 ставки прибиральниці. Оскільки остання була з числа звільнених за скороченням осіб, вимоги ст. 42-1 КЗпП України відповідачем не порушені.

Як встановлено, при звільненні ОСОБА_1 була виплачена за вимогами ст. 44 КЗпП України вихідна допомога в розмірі середнього заробітку. Твердження позивачки про те, що така допомога мала бути їй виплачена в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати не грунтується на законі, оскільки такою пільгою відповідно до ст.ст. 20, 21,

2

22 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ1 користуються лише особи, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих від катастрофи, вона ж має посвідчення особи, віднесеної до 3 категорії.

Безпідставними є посилання позивачки про те, що вона приймалась на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, а неІНФОРМАЦІЯ_2, а тому не мала бути звільненою, оскільки з наданого представником відповідача витягу з наказу НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 прийнята по переводу з в/ч 67682 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 57-58) Крім цього, п. 4 наказу начальника будинкоуправління від З травня 2002 року (а.с. 61-64) позивачку для виконання службових обов'язків закріплено за ІНФОРМАЦІЯ_2. Сама ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала, що працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 лише вІНФОРМАЦІЯ_2. Згода профспілкового органу за звільнення прибиральниць ІНФОРМАЦІЯ_2 надавалась, питання скорочення працівників неодноразово обговорювалось на засіданні профспілкового комітету будинкоуправління. (а.с. 5, 27, 67)

Крім цього, суд вважає, що ОСОБА_1 пропущений місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав. Позивачка просила його поновити, посилаючись на хворобу дітей, як поважну причину його пропуску. Проте, з медичних довідок, що нею суду надані, вбачається, що вказана хвороба мала місце в грудні 2006 року, тобто вже після спливу більше ніж трьох місяців з дня її звільнення з роботи. Суду не надані належні докази, які б свідчили, що місячний строк звернення позивачки за захистом свого права пропущений з поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 42-1, 44, 233 КЗпП України, ст.ст. 20, 21, 22 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до будинкоуправління № 2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь територіального управління ДСА в Чернігівській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду_може бути подана до апеляційного суду

Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви

на апеляційне оскарження.