Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2009 р. Справа № 2а-3978/09/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Козаченко А.В.
суддів Кірієнко В.О., Папазової Г.П.
при секретарі Кондрашової О.С.
за участю :
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Петриченка М.М.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головної державної інспекції на автомобільному
транспорті
про визнання недійною постанови № 020244 від 12.08.2008р.
про застосування фінансових санкцій
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійною постанови № 020244 від 12.082.2008 р. про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування позову зазначив, що 12.08.2008 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області було винесено постанову про застосування до позивача фінансових санкцій № 020244 у розмірі 510 грн.
Вважає цю постанову такою, що не відповідає діючому законодавству.
Вказав, що зазначену постанову було прийняте за порушення законодавства про автомобільний транспорт при експлуатації 09.07.2008 року автомобіля ЗАЗ –DAEWOO «Lanos» д/н НОМЕР_1, а саме, абз.4 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - за експлуатацію легкового автомобіля, як таксі, без ліцензійної картки.
Зазначила, що зазначений автомобіль належить їй. На момент виявлення порушення – 09.07.2008 року зазначений автомобіль експлуатувався водієм ОСОБА_3 з яким у нею 24.12.2007 року було укладено договір оренди вказаного автомобіля.
Просила визнати недійсною та скасувати постанову про накладання фінансових санкцій.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеному у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти законності вимог позивача, вказав, що при перевірці було виявлено відсутність документів, необхідних для здійснення перевезень, у зв’язку із чим винесено постанову про застосування фінансових санкцій до позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.
ОСОБА_2 є фізичною особою – підприємцем, зареєстрованим рішенням Першотравневої районної Державної адміністрації Донецької області.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті згідно п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є суб’єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи та діє на підставі Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005р. № 888. Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.
Так, згідно п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.
Згідно із пунктом 36 Порядку посадові особи за умови пред’явлення службового посвідчення та завдання на перевірку мають право проводити перевірку, що належить до їх компетенції.
У судовому засіданні встановлено, що 09.07.2008 р. в ході перевірки транспортного засобу ЗАЗ –DAEWOO «Lanos» д/н НОМЕР_1, який належить позивачу, виявлено наступне порушення: експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
На підставі зазначеного акту було винесене постанову № 020244 від 12.08.2008 року про застосування фінансових санкцій, якою до позивача за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн.
Позивач із вказаним рішенням відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій з наступних підстав.
Пункт 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року передбачає під час проведення рейдової перевірки автотранспортних засобів перевіряється наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.
Стаття 48 Закону України „Про автомобільний транспорт” передбачає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, окрема, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені
законодавством України;
- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про
реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, діючим законодавством передбачене наявність, зокрема, ліцензії, у автомобільного перевесника та водія.
Згідно ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, діючим законодавством по автомобільний транспорт передбачене застосування фінансових санкцій саме до автомобільних перевізників.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником зазначеного автомобіля, а не автомобільним перевізником.
У відповідності до договору оренди від 24.12.2007 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаного автомобіля. Факт передачі автомобілю водію ОСОБА_3 підтверджується прийому – передачі автомобіль від 24.12.2007 року.
Тобто, позивач не керувала автомобілем, надаючи послуги таксі, та не є автомобільним перевізником. Таким чином, відповідачем неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції, оскільки діючим законодавством не передбачене за порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт» застосування фінансових санкцій до власників транспортних засобів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_2. щодо визнання недійсними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 99, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В
Позов ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, про визнання недійною постанови № 020244 від 12.08.2008 р. про застосування фінансових санкцій задовольнити.
Визнати недійсною та скасувати постанову № 020244 від 12.08.2008 року Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Донецькій області про застосування фінансових санкції до ОСОБА_2.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 01 червня 2009 року.
Складання постанови у повному обсязі відкладено, відповідно до ст.160 КАС України. Повний текст постанови складений 05 червня 2009 року, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Козаченко А.В.
Судді Кірієнко В.О.
Папазова Г.П.