Дело № 2- 458 -09рік
САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Рішення
Іменем України
19 листопада 2009 року Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: судді Ісламгулової ОВ, з секретарем – Дема НВ,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ромашкинської сільради Сакського району про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ромашкінської сільради Сакського району про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним. Позов мотивує тим, що його мати, ОСОБА_2, була власником житлового будинку № 51 по вулиці Шевченка у селі Ромашкіне Сакського району, а також присадибної земельної ділянки. Після її смерті позивач є спадкоємцем першої черги, спадщину, яка відкрилася після смерті матері він прийняв, отримав свідоцтво про право власності на жилий будинок. Право власності на присадибну земельну ділянку він не оформив, оскільки вважає, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 534520 на ім»я ОСОБА_2 є недійсним. Отримання іншого Державного акту для позивача має істотне значення, оскільки вказаний документ підтвердить його право власності на землю. Земельна ділянка ( присадибна) була надана матері на підставі рішення виконкому Ромашкінської сільради від 22 жовтня 1997 року площею 0,15 га. Сусідкою матері за життя була Рандицька КВ, її частка будинку мала адресу: с. Ромашкине, вул. Шевченка, 51-А, будинок у спільній частковій власності на той час не знаходився. Рандицькій КВ рішенням Ромашкинської сільради від 30 грудня 1998 року також надана для обслуговування житлового будинку, господарських будов земельна ділянка площею 0,15 га. Однак, у 2004 році з метою приватизації ОСОБА_2 звернулася до Ромашкінської сільради з заявою про безоплатну приватизацію присадибної земельної ділянки, яка своїм рішенням 11–ої сесії 4-го скликання № 76 від 23 червня 2004 року передала у сумісну власність земельну ділянку площею 0,25 га ОСОБА_2 та Рандицькій КВ на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 та Рандицька КВ є співвласниками земельної ділянки. Таким чином, до прийняття рішення про приватизацію, малося рішення, яким було виділене 0,25 га землі, а фактично прийняте друге рішенням, яким вже виділене менше землі – лише 0,15 га на двох сусідок. В судовому засіданні позивач та його представник Гришин АМ позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник Ромашкінської сільради позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 не має права оспорювати рішення сільради, оскільки не є власником землі.
Представник районного відділу земельних ресурсів позов не визнав, вказавши, що оспорювати акт про право власності на землю його матері та сусідки позивач не має права, оскільки не оформив належним чином свої права на землю. Вважають, що справу належить закрити.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що у порядку спадкоємства ОСОБА_1 є власником житлового будинку № 51 по вул. Шевченка у селі Ромашкіне Сакського району, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторії», підставою для реєстрації права власності було свідоцтво про право на спадщину від 15 травня 2008 року, реєстр № 1-460. Підставою реєстрації є свідоцтво про право на спадщину за заповітом, копія якого додана до справи.
Ст. 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Тобто суд вважає, що позивач , як власник будинку, що підтверджується державною реєстрацією, має право на частку землі, на який розташований будинок. Цей висновок виходе з норм матеріального права, на які посилається позивач у позові: 373, 393 ЦК України, тобто діє він, як власник землі, звертаючись до суду про захист своїх прав.
Однак, власником землі він не є за відсутністю правовстановлюючих документів та оспорює рішення про надання земельної ділянки у власність його матері, як спадкодавця та її сусідки.
Визначаючі у судовому засіданні, природу правовідношень, та визначаючи за захистом яких прав позивач звертається до суду, судом встановлене, що як власник будинку, він має право на частку землі на який розташований будинок.
Однак, присадибна земельна ділянка входе по спадкової маси. Позивач спадщину прийняв, зокрема, присадибну земельну ділянку. Від прийняття спадщини не відмовився. Прийняти спадщину, присадибну земельну ділянку, він міг лише у межах, визначених Державним актом, який він оспорює у судовому засіданні.
На питання суду у судовому засіданні позивач та його представник пояснювали, що з позовом звертаються на підставі норм спадкоємного права. Суд не оспорює права позивача на звернення до суду за захистом прав спадкоємця, однак, питання про відміну рішення, яке є підставою для видачі Державного акту на право власності на землю спадкодавцю, не є захистом прав спадкоємця, оскільки свої права спадкоємця, як власника майна, позивач не оформив, свідоцтво про право власності на спадкоємне майно у вигляді земельної ділянки не отримав, тобто заявляючи вказаний позов, позивач діє як припускаємий власник, що не передбачене законом, ані захищаючим право власника, ані спадкоємця.
Наведене випливає з роз»ясень Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», а саме п.10 вказує, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Правило ст. 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців право власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач на час розгляду справи, не має права на оспорювання рішення Ромашкінської ради и оспорювати Державний акт.
На підставі викладеного, ст.ст. 377,373,393,1225 ЦК України, керуючись ст..ст.215, 218 ЦПК України, суд
Вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Ромашкинської сільради Сакського району про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакский міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: