ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 912/1120/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого),

Погребняка В.Я.,

Полякова Б.М.

розглянувши касаційну скаргуПАТ "Державний ощадний банк України"

на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 (про розгляд кредиторських вимог Приватного підприємства Фірми "Техногруп")

у справі Господарського суду№ 912/1120/16 Кіровоградської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Російського Підприємства "Орма-Олімп"

доТовариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського Підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест"

про визнання банкрутом

розпорядник майнаЧерненченко Д.А.

у судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Державний ощадний банк України": Колісник О.В. (довіреність №19/3-02/192 від 14.11.2016),

Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського Підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест": Котенко В.О. (довіреність №44 від 20.10.2016).

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2016 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Російського Підприємства "Орма-Олімп" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №912/1120/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського Підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 000 000 грн. боргу та 15 000 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю., якого усунено від виконання повноважень розпорядника майна боржника ухвалою місцевого господарського суду від 07.02.2017 з призначенням розпорядником майна у справі арбітражного керуючого Черненченка Д.А. (том 1, а.с. 84 - 87, том 6, а.с. 192 - 194).

29.04.2016 шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцевого господарського суду Приватне підприємство Фірма "Техногруп" (далі - ПП Фірма "Техногруп") звернулося із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 19 750 410 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2 від 21.02.2012 та договором про надання поворотної фінансової допомоги №301214ФП від 30.12.2014 (вх. №1807/16 від 05.05.2016) (том 2, а.с. 132 - 157).

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 (суддя Деревінська Л.В.) в задоволенні клопотання ПАТ "Ощадний банк України" про відкладення розгляду справи та розгляду вимог інших кредиторів у справі відмовлено; заяву №16 від 29.04.2016 ПП Фірми "Техногруп" про визнання грошових вимог до боржника задоволено; визнано грошові вимоги ПП Фірми "Техногруп" на суму 19 750 410 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги (том 3, а.с. 208 - 210).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, конкурсний кредитор ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - скаржник), вимоги якого частково забезпечені заставою майна боржника-майнового поручителя, звернулось 14.03.2017 через місцевий господарський суд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07.09.2016 про затвердження кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" як таких, що не підтверджені належними та достатніми доказами (том 7, а.с. 3 - 24).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О., суддів: Чус О.В., Науменка І.М.) у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 щодо затвердження кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" у даній справі залишено без змін (том 7, а.с. 175 - 177).

Не погоджуючись з результатом розгляду судами кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп", скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 25.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 07.09.2016 про розгляд кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні грошових вимог ПП Фірми "Техногруп", обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 179 Господарського кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", розділу 3 Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 №1449 "Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 за №52/13319, статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить помилковість висновків судів про визнання кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" на суму 19 750 410 грн. з посиланням на їх непідтвердження належними доказами набуття боржником, як покупцем, права власності на простий вексель, придбаний у ПП Фірми "Техногруп" за договором купівлі-продажу цінних паперів, що свідчило б про наявність у спірного кредитора права вимоги до боржника на суму вартості цінного паперу за договором. Також, скаржник зазначив про укладення сторонами спірного договору додаткової угоди №1 від 15.10.2012 до договору купівлі-продажу цінних паперів, якою змінено кінцевий строк розрахунку боржника за придбаний цінний папір, без участі при вчинені спірного правочину торговця цінними паперами, що не узгоджується з вимогами статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 25.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 07.09.2016 про розгляд кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Державний ощадний банк України" - Колісника О.В. та представника боржника - Котенка В.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Положеннями статті 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до статей 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Отже, цінний папір може бути предметом продажу за договором купівлі-продажу як документ, що посвідчує майнове право держателя цінного паперу.

Положеннями статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до боргових цінних паперів віднесено вексель як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до частин 1, 8 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2 від 21.02.2012 та додаткової угоди №1 від 15.10.2012 до основного договору, професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами-господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. При цьому, не вважалося професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами проведення юридичними особами та фізичними особами-підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних.

Отже, при вчиненні правочинів щодо векселів, як боргових цінних паперів, законодавцем на момент укладення спірного договору 21.02.2012 існувала вимога щодо вчинення таких договорів за посередництва торговців цінними паперами.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики, який вважається вчиненими в момент здійснення позикодавцем дій щодо передання позичальнику грошових коштів в розмірі та у строки, визначені за умовами договору позики. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 24.02.2016 у справі №6-50цс16.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з частинами 1, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (розпорядником майна боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, провадження у справі про банкрутство боржника порушено ухвалою місцевого господарського суду від 05.04.2016 за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, про що в цей же день оприлюднено оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (том 1, а.с. 84 - 88).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини звернення 29.04.2016 з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами до місцевого господарського суду ПП Фірми "Техногруп" із заявою №16 від 29.04.2016 з грошовими вимогами до боржника на суму 19 750 410 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів та за договором про надання поворотної фінансової допомоги (том 2, а.с. 132 - 157).

Судами встановлено, що в обґрунтування спірних кредиторських вимог ПП Фірма "Техногруп" зазначило про укладення 21.02.2012 між спірним кредитором та боржником договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2, за умовами якого кредитор, як продавець, передав у власність боржника (покупця) вексель простий серії АА 1275066, емітент - ТОВ "Сі-Інвест", сума платежу - 20 000 000 грн.; сторони погодили, що договірна вартість цінного паперу складає 19 980 000 грн. зі строком оплати до 31.12.2012; зазначений договір укладено за участю ТОВ "Торговець цінними паперами "Бонус-Брок" (том 2, а.с. 136).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, кредитор-продавець передав, боржник-покупець прийняв обумовлений спірним договором цінний папір - вексель простий серії АА 1275066, про що 23.02.2012 складено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2 від 21.02.2012 між покупцем та продавцем (том 2, а.с. 137).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини укладення сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів 15.10.2012 додаткової угоди №1 до зазначеного договору, якою внесено зміни до пункту 2.1. основного договору та визначено строк сплати коштів за цінні папери - до 31.12.2013 (том 2, а.с. 138).

Судами встановлено, що боржник частково виконав зобов'язання з оплати за придбаний простий вексель та сплатив на користь спірного кредитора грошові кошти на загальну суму 2 259 000 грн. (том 2, а.с. 140 - 145). Відтак, заборгованість боржника за спірним договором купівлі-продажу цінних паперів на момент заявлення кредитором грошових вимог у дану справу про банкрутство складає 17 721 000 грн.

Суди встановили, що спірні грошові вимоги ПП Фірми "Техногруп" за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2 від 21.02.2012 визнано боржником при складанні акта звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2012 по березень 2016 з ПП Фірмою "Техногруп" станом на 31.03.2016 (том 2, а.с. 139).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.12.2014 між спірним кредитором та боржником укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №301214ФП, відповідно до якого кредитор надав у користування боржнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2 068 000 грн., починаючи з 30.12.2014 до 31.12.2015; боржник зобов'язався повернути надану кредитором фінансову допомогу не пізніше визначеного пунктом 1.1. договору строку - до 31.12.2015; факт перерахування коштів на загальну суму 2 068 000 грн. на розрахунковий рахунок боржника підтверджується платіжними документами, копії яких долучено до матеріалів справи (том 2, а.с. 146 - 149).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що боржник частково повернув кредитору кошти за спірним договором на суму 20 000 грн. (том 2, а.с. 151).

При цьому, суди встановили, що згідно акта взаємозаліку зустрічних однорідних вимог №3 від 25.01.2016 боржник та спірний кредитор дійшли згоди про зарахування однорідних вимог на суму 18 590 грн., у зв'язку з чим зменшилася заборгованість боржника за договором про надання поворотної фінансової допомоги №301214ФП від 30.12.2014 до 2 029 410 грн. (том 2, а.с. 152). Відтак, заборгованість боржника за спірним договором про надання поворотної фінансової допомоги на момент заявлення кредитором грошових вимог у дану справу про банкрутство складає 2 029 410 грн.

Суди встановили, що спірні грошові вимоги ПП Фірми "Техногруп" за договором про надання поворотної фінансової допомоги №301214ФП від 30.12.2014 визнано боржником при складанні акта звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2012 по березень 2016 з ПП Фірмою "Техногруп" станом на 31.03.2016 (том 2, а.с. 150).

Судами встановлено, що заявлені ПП Фірмою "Техногруп" кредиторські вимоги до боржника на загальну суму 19 750 410 грн. визнано розпорядником майна боржника обґрунтованими та віднесено їх до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши спірні кредиторські вимоги ПП Фірми "Техногруп", місцевий господарський суд визнав їх на суму 19 750 410 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, як конкурсні, у четверту чергу задоволення з огляду на їх підтвердження належними та достатніми доказами у справі.

Переглядаючи кредиторські вимоги ПП Фірми "Техногруп", апеляційний суд погодився із здійсненою місцевим господарським судом оцінкою доказів, наданих спірним кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, та не вбачав правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 07.09.2016, прийнятої за результатами розгляду грошових вимог ПП Фірми "Техногруп".

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено доводи ПАТ "Державний ощадний банк України" про неналежність, як доказу передачі кредитором-продавцем спірного векселя у власність боржника, акта прийому-передачі цінних паперів від 23.02.2012 з огляду на його підписання лише продавцем та покупцем, оскільки такі доводи скаржника не узгоджуються з пунктом 3.1. договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2 від 21.02.2012, яким сторони погодили перехід права власності на цінні папери від продавця до покупця в момент їх прийому-передачі, про що між продавцем та покупцем складається акт прийому-передачі.

Також, апеляційним судом оглянуто в судовому засіданні від 25.04.2017 оригінал спірного простого векселя та встановлено відповідність його форми вимогам статей 1, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Доводи забезпеченого кредитора про порушення боржником та спірним кредитором вимог законодавства, що регулює діяльність з проведення операцій з цінними паперами, з посиланням на обставини укладення ними додаткової угоди до спірного договору купівлі-продажу цінних паперів без участі торговця цінними паперами, апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані, виходячи з оцінки всіх доказів виникнення та існування зобов'язання за договором купівлі-продажу векселя в їх сукупності.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп", а доводи касаційної скарги про невірну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи на предмет відсутності правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів, як конкурсних, грошових вимог ПП Фірми "Техногруп" з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову апеляційного суду від 25.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 07.09.2016 про розгляд кредиторських вимог ПП Фірми "Техногруп" у даній справі такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 (про розгляд кредиторських вимог Приватного підприємства Фірми "Техногруп") у справі №912/1120/16 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков