ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2017 року № 826/15939/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до третя особауповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича про визнання нікчемними правочинів щодо переказу коштів (трансакції), здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 у сумі 87 729,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та в сумі 436,27 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів за договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою у розмірі 88 165,27 грн. на підставі договору №980-068-000000490 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 29.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього. При цьому, у позовній заяві наголошено, що оскаржуваний переказ грошових коштів здійснено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр», а не на користь банку чи між банком на користь іншої особи, а тому уповноважена особа не мала повноважень для визнання оскаржуваного переказу нікчемним.

Під час судового розгляду справи представником позивача заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останній просив суд задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19.05.2016, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином. Крім того, останнім наголошено на тому, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з огляду на що судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, від представника останнього через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що останнім у межах спірних правовідносин прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено, оскільки у сформованому уповноваженою особою переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, інформація про позивача відсутня.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 29.03.2016 №980-068-000000490, відповідно до умов якого банк за ініціативою клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

Надалі, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 11.05.2016 №980-068-000236860, згідно з яким позивач передає ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти у розмірі 87 729,00 грн. на строк не більше 191 днів, які ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» разом з процентами повертає позивачу на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

На виконання умов договору «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 11.05.2016 №980-068-000236860 на належний позивачу рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 перераховано грошові кошти у розмірі 87 729,00 грн. (оплата за договором) та у розмірі 436,27 грн. (проценти за договором).

У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.

Листом від 16.08.2016 №ЗГ-ЕП(К)/2097/1 уповноважена особа повідомила ОСОБА_1 про те, що перекази коштів (трансакція), здійснені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 у сумі 87 729,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та в сумі 436,27 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів за договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, є нікчемними, з огляду на положення п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи на підставі викладеного свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить за такого.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У силу ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Пунктами 2 та 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (надалі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

З наведеного у сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який, надалі, у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У свою чергу, уповноваженою особою позивача до вказаного Переліку включено не було, що підтверджено представником останньої під час судового розгляду справи.

Щодо підстав не включення уповноваженою особою позивача до Переліку, відповідачем у письмових запереченнях проти позову зазначено, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19.05.2016, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.

У силу ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

На підтвердження наявності ознак нікчемності операцій (трансакцій) з переказу коштів, здійснених 19.05.2016 ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», уповноваженою особою наголошено на такому.

Між ПАТ «Банк Михайлівський» (повірений) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (довіритель) укладено договір доручення від 01.04.2016 №1, умовами якого передбачено, що повірений від імені, в інтересах та за рахунок довірителя здійснює дії з оформлення, у тому числі підписання повіреним, пакету документів, необхідного для укладення договору (-ів), що передбачає (-ють) отримання довірителем від клієнтів грошових коштів у позику, а також укладення таких договорів.

Надалі, між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2, згідно з яким на користь ПАТ «Банк Михайлівський» відступлено права вимоги, належні ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами.

На підставі викладеного, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. винесено наказ від 01.06.2016 №42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».

Разом з тим, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 стосується відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Щодо тверджень уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Також, слід зазначити, що п. 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено погодження графіку погашення небанківськими установами (зокрема ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр») коштів, залучених від фізичних осіб.

Отже, фактично операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016, виконані на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а не на їх порушення.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, уповноваженою особою не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений з позивачем договір банківського вкладу (депозиту) був спрямований на завдання шкоди державі.

З урахуванням викладеного, суд вказує, що уповноваженою особою, як суб'єктом владних повноважень, не наведено дійсних обставин, за наявності яких можливо стверджувати про нікчемність досліджуваних операцій, відтак, відповідачем не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», оформлене наказом від 01.06.2016 №42/1, про визнання нікчемними правочинів щодо переказу коштів (трансакції), здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 у сумі 87 729,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та в сумі 436,27 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів за договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.

Приписами п. 5 розділу ІІ Положення № 14 (у редакції, яка діє станом на момент розгляду справи судом) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, зокрема щодо переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Як наслідок, обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про необхідність зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (надалі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Системний аналіз вище викладених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд вказує про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., суд зазначає про таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу та витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

У свою чергу, приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підтвердження вказаного розміру витрат на правову допомогу позивачем надано суду копії договору про надання юридичних послуг від 01.09.2016 №01/09-2016, акту приймання послуг правового характеру від 12.10.2016 та меморіальний ордер від 06.10.2016 №@2PL854957, згідно з якими заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу складається з 0,5 год. консультації, 1,5 год. вивчення та аналіз наданих матеріалів, 0,5 год. пошук нормативно-правової бази, 2,5 год. написання позовної заяви та підготовка документів для подання до суду; 0,2 год. подання та реєстрація документів у суді.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З огляду на викладене вбачається, що вказаним положенням передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, тому не підлягає компенсації згідно даного Закону.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», оформлене наказом від 01.06.2016 №42/1, про визнання нікчемними правочинів щодо переказу коштів (трансакції), здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 у сумі 87 729,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та в сумі 436,27 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів за договором №980-068-000236860 від 11.05.2016» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур