ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

          

28 вересня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/31424/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 106441,07 грн. Позов обґрунтовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, в задоволенні позовних вимог  відмовлено.

У касаційній скарзі Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на  наступне.

Судами встановлено, що ТОВ "Тервікнопласт" з січня по грудень 2015 року подавало до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Державною службою зайнятості направлено на підприємство лише 5 осіб, жоден з яких не був працевлаштований з причин відмови та не бажання працювати, хоча підприємство подало про наявність на підприємстві 9 місць для інвалідів. З листів направлення на працевлаштування інвалідів випливає, що осіб, направлених на роботу, не влаштовують умови праці або вони не в змозі працювати за станом здоров’я на зазначених посадах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

За змістом статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов’язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі вчиненням правопорушення.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв’язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року № 21-81а13.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підприємством не було допущено порушення норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки на виконання вимог діючого законодавства ТОВ "Тервікнопласт" звітувала про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна  скарга  є необґрунтованою  і  викладені  в ній доводи не  викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за  скаргою  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Копію  ухвали  разом  з  доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.    

Суддя                                                                                                                  В.Ф. Мороз