Справа №336/3679/17

2/ 336/2033/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Наумова О.О., при секретарі Сергієнко С.О. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Запорізький абразивний комбінат», треті особи – Наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» в особі голови ОСОБА_3, голова правління Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Запоріжабразив», треті особи – Наглядова ради ПАТ «Запоріжабразив» в особі голови ради ОСОБА_3, голови правління ПрАТ «Запоріжабразив» ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В позові зазначає, що вона з 06 вересня 2013р. працювала начальником юридичного бюро відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення. На дану посаду була призначена на підставі наказу № 79 К.

25.01.2017р. на підставі наказу № 11 б її було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

В лютому місяці 2017р. вона звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом про оскарження даного наказу про її звільнення. 13.03.2017р. Ухвалою суду було відкрито провадження за її позовом – справа № 336\1155\17,пр.. 2\336\1084\2017. 13.06.2017р. її позовну заяву було залишено без розгляду, в зв’язку з повторною її неявкою у судове засідання. Вона не могла з’явитися до суду в зв’язку з хворобою. Вважає, що пропуск місячного строку звернення до суду є поважним та просить його поновити.

Звільнення її з посади начальника юридичного бюро відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення ПАТ «Запоріжабразив» вважає незаконними та безпідставним. В обґрунтування свого позову зазначає, що відповідно до п. 9.42 Статуту ПАТ «Запоріжабразив» до виключної компетенції наглядової ради належить узгодження кандидатур посадових осіб, а також головних спеціалістів з організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно- господарськими повноваженнями, вивільнення і розірвання з ними трудових договорів і угод. Керівник юридичного бюро наділений організаційно-розпорядчими функціями і належить до кола осіб укладення та розірвання трудових угод з якими мають бути погоджені з наглядовою радою товариства, але цього не було зроблено.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано без врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку та заподіяної ним шкоди.

13.01.2017р., з відома безпосереднього керівника, вона поїхала з робочою необхідністю до Головного управління держпраці у Запорізькій області. Метою поїздки були – отримання роз’яснень з приводу вступу в закону силу закону про підвищення мінімальної зарплати та проведення порядку оплати праці, а також інформування держінспектора ОСОБА_5 про сплату комбінатом штрафу за результатами перевірки. Її відсутність 13.01.2017р. на робочому місці була пов’язана з виконанням трудових обов’язків.

Посилання в наказі про звільнення про відсутність запису в журналі реєстрації робітників вважає нікчемним, оскільки працівники юридичного відділу на протязі останнього року не робили записів про свою відсутність, а лише ставили до відома і узгоджували свою відсутність з начальником управління економічної безпеки та правового забезпечення.

Наказ № 6 від 24.01.2017р., яким їй винесено догану, вважає незаконним, в зв’язку з тим, що запізнення на роботу на декілька хвилин було зумовлено поважними причинами, а саме погіршенням погодних умов, запізнення на роботу ніяким чином не завдало шкоди для комбінату.

Наказ № 31 від 24.02.2016р., яким їй винесено догану, вважає нікчемним, оскільки він оформлений в порушення вимог КЗпП, не містить конкретно вчиненого проступку саме нею, посилання в наказі на ряд пунктів її посадової інструкції, нібито нею порушених не відповідають дійсності.

Наказом № 58 від 01.04.2016р., яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, також не встановлено конкретного проступку з її сторони, та є нікчемним. Посилання в наказі на порушені пункти посадової інструкції є такими, що не відповідають дійсності. Посадова інструкція не містить посилання на те, що саме вона відповідальна особа за ведення довідки в справах, які перебувають на виконанні в державній виконавчій службі.

Вважає, що звільнення відбулося з порушенням діючого трудового законодавства, а тому є незаконним. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, визнати незаконним та скасувати наказ голови правління ПАТ «Запоріжабразив» № 11б від 25.01.2017р. про звільнення її з посади начальника бюро юридичного відділу УЕБтаПЗ ПАТ «Запоріжабразив», поновити її на посаді начальника бюро юридичного відділу УЕБтаПЗ ПрАТ «Запоріжабразив», стягнути з ПрАТ «Запоріжабразив» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У ході судового розгляду справи від позивача неодноразово надходили оновлені розрахунки стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу( а.с.39,45,148,155). Відповідно до наданої заяви від 28 вересня 2017 р., просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.01.2017р. по 02.10.2017р. у розмірі 73836,42 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві , просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав письмові заперечення на позов ( а.с.47-54). В судовому засіданні пояснив, що відповідно до п. 9.42 Статуту комбінату, наглядова рада комбінату погоджує кандидатури головних спеціалістів з організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно-господарськими повноваженнями. Відповідно до посадової інструкції позивача вбачається, що начальник бюро юридичного відділу УЕБтаПЗ підпорядковується начальнику відділу, не є спеціалістом з організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно-господарськими повноваженнями, не виконує функцій по керуванню трудовим колективом, у нього відсутні підлеглі. А тому звільнення з посади не потребує погодження з наглядовою радою.

Представник відповідача зазначив, що позивач вранці 13.01.2017р. без поважної причини не була присутня на робочому місці більше трьох годин поспіль та самовільно, без-будь-якої виробничої необхідності відвідувала територіальний орган охорони праці в м. Запоріжжя. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, Стандарту підприємства «підбір,підготовка, переведення(звільнення), робота з кадрами і надання відпусток», позивач повинна була замовити транспортний засіб, поставити до відома свого безпосереднього керівника, зробити запис в журналі тимчасово відсутніх з зазначенням часу відсутності та місця перебування і тільки потім поїхати по виробничим питанням комбінату. Позивачем порушено трудову дисципліну. Під час звільнення враховано вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки станом на 25.01.2017р. позивач тричі, протягом року притягувалась до дисциплінарних стягнень з винесенням доган. Жодне дисциплінарне стягнення позивачем не оскаржене, а отже є чинними. Наказами № 31 від 24.02.2016р. та № 58 від 01.04.2016р. позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх посадових обов’язків, а наказом № 6 від 24.01.2017р. її притягнуто до дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме запізнення на роботу.

Представник відповідача також вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причин. Просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Третя особа - наглядова рада ПАТ « Запорізький абразивний комбінат» в особі голови ОСОБА_3, у судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, документів та доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав. Причини неявки до суду не повідомив.

Третя особа- голова правління ПАТ « Запорізький абразивний комбінат» ОСОБА_4, у судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, документів та доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав. Причини неявки до суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи, найменування товариства «Публічне акціонерне товариство « Запорізький абразивний комбінат» ( Статут в редакції від 17 травня 2013р.) 03 травня 2017р. змінено на « Приватне акціонерне товариство « Запорізький абразивний комбінат» ( а.с.121-136).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта юридичного відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення ПАТ «Запоріжабразив» 01.08.2013 р., на підставі наказу № 66-к від 26.07.2013р.(а.с. 8 ).

Наказом № 79-к від 06.09.2013р. позивача призначено на посаду начальника бюро юридичного відділу УЕБтаПЗ ПАТ «Запоріжабразив»( а.с.8,16).

Наказом № 11б від 25.01.2017 р. позивача було звільнено з посади начальника бюро юридичного відділу УЕБтаПЗ в зв’язку з систематичним не виконанням без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пленум ВСУ в Постанові № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» надав роз’яснення щодо застосування встановлених ст.233 КЗпПУ строків звернення до суду. В п. 4 даної Постанови зазначив, що у кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи та справи № 336\1155\17, пр. 2\336\1084\2017, яку суд оглянув у судовому засіданні, позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 20 лютого 2017р.( кореспонденція здана на пошту ) та отримана канцелярією Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 24.02.2017р., тобто в строк встановлений діючим законодавством. 13.03.2017р. Ухвалою суду було відкрито провадження по справі № 336\1155\17. 13 червня 2017р. позовну заяву позивача по цій справі було залишено без розгляду. Копію Ухвали про залишення справи без розгляду направлено позивачу 16.06.2017р., яка була повернута поштовим відділенням до суду в зв’язку з закінченням строку зберігання.

05 липня 2017р. позивач звернулася повторно з позовом до суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що пропустила судові засідання, призначені по справі № 336\1155\17, з поважних причин, а саме в зв’язку із хворобою. В обґрунтування поважності пропуску судових засідань, призначених на 16.05.2017р. та 13.06.2017р. зазначає хворобу, та надала довідки КУ «Міська лікарня № 7» від 12.06.2017р. та 16.06.2017р.( а.с.22,23).

Позивач звернулася до суду з первинним позовом в строки передбачені законом, після винесення Ухвали суду про залишення позову без розгляду, звернулася до суду з повторним позовом також в розумні строки.

Суд вважає, що хвороба позивача є поважною причиною пропуску строку та вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтями 139,140,142 КЗпП України встановлено, що порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника, покладених на нього трудових обовязків.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на недотримання вимог відповідачем п. 9.42 Статуту комбіната щодо погодження з наглядовою радою її звільнення Відповідно до п. 1.1.5 Посадової інструкції позивача № 35\30-06, наданної до матеріалів справи, начальник бюро юридичного відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови правління по представленню начальника управління економічної безпеки та правового забезпечення ( а.с. 17,63).

Згідно п. 9.42 Статуту ПрАТ «Запоріжабразив» наглядова рада узгоджує кандидатури посадових осіб, а також головних спеціалістів з організаційно-розпорядчими функціями ( функції щодо здіснення керівництва трудовим колективом, дільницею роботи, виробничою діяльністю окремих працівників) і адміністративно-господарськими повноваженями ( повноваження по управлінню або розпорядженню майном АТ ( встановлення поядку його збереження, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями), а також працівників, трудові обовязки яких повязані з рухом товарно-матеріальних цінностей АТ, дочірніх підприємств, філій і представництв, вивільнення і розірвання з ними трудових договорів.( а.с.123).

Посадовою інструкцією позивача, функції перелічені в п. 9.42 Статуту комбіната не передбачені. Крім того, відповідно до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців управління економічної безпеки та правового забезпечення № 35\30, у відповідача відсутні підлеглі (а.с.85) відповідно відсутні функції щодо здійснення керівництва трудовим колективом.

Враховуючи зазначене суд вважає, що проведення вивільнення позивача не потребувало узгодження з наглядовою радою комбінату.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Підставою для звільнення позивача, як зазначено у наказі № 11б від 25.01.2017р., є відсутність позивача на робочому місці 13 січня 2017р. з 8-00год. до 11-10 год., та порушення вимог п.п. 5.3, 5.4, 5.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку та п. 10.6 Стандарту СТП 00222226-246-2016.

Відповідно до п.п.5.3,5.4,5.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлюється порядок початку та закінчення робочого часу. При цьому в разі відсутності на робочому місці, працівник повинен погодити свою відсутність з безпосереднім керівником.

Відповідно до пояснень позивача, не заперечується представником відповідача, позивач зранку 13.01.2017р. поїхала до головного управління держпраці у Запорізькій області з метою вирішення виробничих питань. При цьому вона повідомила та погодила відсутність на робочому місці зі своїм безпосереднім керівником – начальником УЕБтаПЗ ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_5 – головний державний інспектор ГУ держпраці в Запорізькій області, в своїх поясненнях підтвердила той факт, що позивач 13.01.2017р. знаходилась територіальному управлінні держпраці і обговорювала з нею та начальником відділу питання, що стосувалися порядку оплати заробітної плати працівникам комбінату, а також щодо оплати штрафних санкцій по результатам перевірки комбінату у грудні 2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, начальник УЕБтаПЗ ОСОБА_6, факт того, що позивач погодила з ним свою відсутність на робочому місці 13.01.2017р. в зв'язку з відвідуванням територіального управління охорони праці в м. Запоріжжя для вирішення питань, повязаних з роботою, не заперечував.( а.с. 97).

Отже, вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку, зазначені в наказі № 11б від 25.01.2017р., позивачем були виконанні.

Знаходження позивача в територіальному управлінні держпраці в Запорізькій області пов’язане з її трудовими обов’язками, а саме надання висновків по правовим питанням, виникающих в діяльності комбіната ( п.5 інструкції). Як вбачається з записки начальника ООТіЗ ОСОБА_7 від 24.01.2017р., він 12.01.2017р. звертався до позивача з питання про порядок нарахування заробітної плати працівникам, відповідно до вимог законодавства щодо підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн. ( а.с.103). Ці обставини підтверджують необхідність позивача в звернені до держустанови з вирішенням виникших правових питань.

Посилання в наказі № 11б від 25.01.2017р. на невиконання позивачем п. 10.6 Стандарту комбінату, а саме не реєстрацію в журналі ПДО відсутності на робочому місці, суд вважає не обгрунтованим. Відповідно до матеріалів справи, пояснень сторін, позивач зранку 13.01.2017р. на робоче місце не з’являлася, а одразу поїхала до територального управління, а тому можливості щодо внесення записів в журнал реєстрації працівників комбінату, що відсутні по виробничим питанням, не мала. Крім того, як вбачається з наданної представником відповідача копії зазначеного журналу ( а.с.100-102), за період з 24.11.2016р. по 20.01.2017р. записів працівників юридичного відділу УЕБтаПЗ не було. Запис про відсутність на робочому місці начальником УЕБтаПЗ зроблено тільки 16.01.2017р., та юрисконсультом - 20.01.2017р. Отже, порушення п. 10.6 Стандарту комбінату, з боку працівників УЕБтаПЗ мало місце на протязі тривалого часу, але відповідні рішення з цього приводу керівництвом комбінату не приймалися.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що « При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові».

Звільняючи позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідач в наказі зазначає, що позивач притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

Так, наказом № 31 від 24.02.2016р. позивачу винесена догана за неналежне виконання посадової інструкції та посадових обов’язків. В наказі зазначено, що при проведені перевірок довідок, наданих керівнику в якості інформації за 29.01.2016р., 05.02.2016р. встановлено, що працівниками юридичного відділу своєчасно не надані відповіді на питання п.п. 2,4,5,6 по довідці від 29.01.2016р. і п.п. 2,3,5,6,7 по довідці від 05.02.2016р. Самі довідки з переліком питань до наказу не долучені, а тому висновки щодо об’єктивності та законності притягнення до відповідальності зробити не можливо. В зазначеному наказі відповідальними за ведення роботи по питаням, відображених в довідках визначено всіх працівників юридичного відділу та в.о.начальника УЕБтаПЗ. При цьому визначено, що позивач неналежним образом організувала роботу юридичного відділу. Відповідно до посадової інструкції, наказу про призначення, позивач займає посаду не начальника юридичного відділу, а начальника бюро. Посилання в наказі на невиконання позивачем п.п. 1.1.3, 2.9,2.11,3.1,4.1 посадової інструкції носять формальний характер. Відповідно до п. 1.1.3 посадової інструкції позивача, вона в своїй діяльності керується вказівками голови правління та начальника УЕБтаПЗ. Відповідно до п. 2.9 посадової інструкції в обов’язки позивача входить прийняття участі при розгляді питань дебіторської та кредиторської заборгованості та прийняття разом з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації такої заборгованості. Пунктом 2.11 інструкції передбачено проводити аналіз та узагальнувати результати розгляду судових справ по питанням трудового законодавства для поліпшення умов та організації безпеки праці. Пунктами 3.1 інструкції передбачено право позивача щодо перевірки виконання вимог законодавства, отримання від підрозділів, посадових осіб інформацію, інш. П. 4.1. передбачена відповідальність за невиконання та неналежне виконання посадових обов’язків. В чому саме полягало невиконання позивачем посадових обов’язків, з тексту наказу не вбачається. При таких обставинах наказ не може вважатися законним та обгрунтованим.

Наказом № 58 від 01.04.2016р. позивачу за неналежне виконання посадої інструкції та посадових обов’язків винесена догана. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало, як зазначено в наказі, несвоєчасна підготовка та надання відповіді на питання по п.п. 5,6,7 довідки руху справ, що знаходяться на виконанні в ВДВС. Відповідальним за ведення роботи по питанням відображеним в щонедільній довідці, як зазначено в наказі, є позивач. При цьому в наказі не визначено, яким саме документом відповідальність за ведення роботи по питанням відображеним щонедільній довідці покладено на позивача. Позивача також визнано винною в неналежній організації роботи юридичного відділу, при тому що вона займає посаду начальника бюро юридичного відділу, і посадовою інструкцією не передбачено що вона повина організовувати роботу юридичного відділу. Пункти посадової інструкції, а саме п.п. 1.1.3,2.9,2.11,3.1,4., які начебто нею були порушені, не містять обов’язків, за невиконання яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальности. Тому наказ № 58 від 01.04.2016р. не може вважатися таким що відповідає вимогам законодавства.

Наказом № 6 від 24.01.2017р. позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, а саме спізнення на роботу : 11.01.2017р. на 6 хв., 12.01.2017р. – 8 хв., 16.01.2017р. -14 хв., 17.01.2017р. – 10 хв.

Ст.149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення повино витребувавати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, при обранні виду стягнення повино враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку

Порядок та строки накладення дисциплінарного стягнення на працівника, передбачених законодавством, відповідачем було дотримано.

При цьому, на думку суду, у відповідача упереджене відношення до позивача, що підтверджується наступним. Відповідно до наказу № 6 від 24.01.2017р., 23 січня 2017р. на комбінаті проводилась перевірка виконання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками комбінату. Акт перевірки до наказу не долучено, а лише зазначено, що в ході перевірки виявлено порушення трудової дисципліна, а саме спізнення на роботу начальника юридичного бюро ОСОБА_1 Щодо виявлення порушень з боку інших працівників комбінату в наказі не зазначається.

Крім того, наказ № 6 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності датовано 24 січня 2017р., а 25 січня 2017р. видано наказ № 11б про звільнення позивача за систематичне не виконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором та порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. При цьому в поданні в.о. заступника голови правління по виробництву від 24.01.2017р. до профсоюзного комітету про дачу згоди на звільнення позивача зазначено, що на день звернення ще проводиться розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 13.01.2017р. з 8-00 до 11-10.( а.с. 93). Відповідно до витягу з протоколу засідання профсоюзного комітету первинної профсоюзної організації № 18 від 25.01.2017р. п. 3.4 , члени профкому даючи згоду на звільнення позивача за п. 3 ст.40 КЗпП України, не мали доказів того, що 13.01.2017 р. позивач порушила трудову дисципліну, була відсутня на робочому місці без поважних причин, бо на час засідання профкому, як зазначено у протоколі, ще проводилося розслідування ( а.с.106-108). В поданні безпосереднього керівника позивача – в.о. начальника УЄБтаПЗ до голови правління про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 25.01.2015р., також зазначено про те, що розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 ще триває, хоча згода профкому вже отримана.

Враховуючи вищевикладене, наказ № 11б від 25.01.2017р. про звільнення позивача за п.3 ст. 40 КЗпП України, не може вважатися законним.

Згідно ст.ст.10,60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до наданої довідки про доходи ( а.с.21), середньомісячна зарплата позивача становить 10215,91грн.(листопад 2016р.- 10342,80грн.,+ грудень 2016р. – 10089,01 грн.\ 2). Середньоденна зарплата становить 486,47 грн.(10215,91\21рд.). З 26.01.2017р. по 02.10.2017р., складає 170 робочих днів вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 82699,90 грн. ( 243,24 х 170).

При цьому, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до позовних вимог складає 73836,42 грн.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи з’ясовані у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.21,24,40,147-149,231-235, КЗпП України, ст.ст. 6,8,88,208,209,212-215,367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», треті особи – наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» в особі голови ОСОБА_3, голови правління Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» ОСОБА_4 - задовольнити в повному обсязі.

Наказ голови правління Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» № 11б від 25.01.2017р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника бюро юридичного відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення - скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника бюро юридичного відділу управління економічної безпеки та правового забезпечення Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (ЄДРПОУ 00222226)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (ЄДРПОУ 00222226) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73836,42 грн. без урахування податків і обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (ЄДРПОУ 00222226) судовий збір в прибуток держави у розмірі 1600 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах розміру заробітної плати за один місяць.

Допустити негайне виконання рішення поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Наумов