Справа № 22-11694/2007 рік                             Головуючий у 1 інстанції Мінаєв І.М.

Категорія     36                                                     Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О. П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Тимченко Г. В. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів,

установив:

До апеляційного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з апеляційними скаргами на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: суд частково звільнив його від сплати заборгованості по аліментах у сумі 500грн. та встановив щомісячний розмір стягуваних аліментів у 150грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітню доньку ОСОБА_3, яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки донька не працює, навчається на денному відділенні у вищому навчальному закладі, рішенням суду від 29 квітня 2004 року з позивача на користь відповідачки було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частина його заробітку щомісячно.

Однак після ухвалення того рішення позивач втратив роботу, не має постійного заробітку, тому суд частково задовольнив його вимоги та встановив аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 150грн. щомісячно. Крім того, суд також частково зменшив суму боргу по аліментах та звільнив позивача від сплати боргу по у сумі 500грн.

Відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, оскільки згідно з законом позивач повинен утримувати їхню повнолітню доньку на період навчання у вищому навчальному закладі. Хоча донька і вийшла заміж, однак її чоловік також студент, перебуває на утриманні своїх батьків, тому не може утримувати свою дружину -їхню доньку.

Заборгованість по аліментах утворилась з вини позивача, який після стягнення з нього аліментів припинив працювати, аліменти пересилав поштою невеликими сумами.

В цей час він проживає у новому шлюбі, дітей не має.

Позивач ОСОБА_1 також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь відповідачки аліменти у твердій грошовій сумі по 50грн. щомісячно та зменшити суму боргу на 2000грн., оскільки суд не врахував, що він доглядає за батьками, надає їм допомогу. Крім того, він не має можливості сплачувати аліменти у встановленій судом сумі, бо не має достатнього для цього доходу. У той же час доходи відповідачки значно перевищують його доходи, тому утримувати доньку на період навчання повинна вона як матір. Суд також не врахував, що він часто хворіє, а також той факт, що його сім"я має невеликі доходи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 задовольнити частково, з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на цей час позивач не має постійного місця роботи та заробітку, часто хворіє, витрачає певні кошти на своє лікування, крім того, доглядає за хворою матір"ю, яка має похилий вік, тому суд частково звільнив ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, а також встановив йому аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 150грн. щомісячно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнився з останнього місця роботи 28 листопада 1997 року, ніде не працює. У центрі зайнятості з 23 лютого 1999 року також не перебуває.

В апеляційному суді він пояснив, що дійсно з листопада 1997 року він не має постійної роботи, а відтак не має і постійного заробітку. Цю обставину підтвердила і відповідачка.

Згідно з вимогами ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, ... суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір аліментів, які сплачує Білущенко, слід встановити у твердій грошовій сумі, оскільки він не працює, постійного доходу не має.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що позивач є працездатною людиною, має вік 47 років, інвалідом не визнаний, тому має змогу утримувати свою повнолітню доньку на час навчання.

Будь-яких доказів про те, що позивач постійно хворіє, витрачає значні кошти на своє лікування, він до суду не надав, тому апеляційний суд не може прийняти цей довід апеляції позивача.

Таким чином, на думку апеляційного суду визначений місцевим судом розмір аліментів є підставним та обґрунтованим, відповідає вимогам закону, тому в цій частині рішення суду слід залишити без змін.

Що стосується зменшення суми боргу по аліментах, то апеляційний суд вважає, що в цій частині рішення слід скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні таких вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв"язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Частково звільняючи позивача від сплати заборгованості по аліментах, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично знаходиться на утриманні своєї дружини, доглядав за батьком - інвалідом першої групи війни, який у жовтні 2006 року помер, крім того, сам має проблеми із здоров"ям.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за віком та станом здоровая є працездатною людиною, тому той факт, що він не працює і перебуває на утриманні своєї

дружини, є суб"єктивним, тобто позивач має фізичну можливість працювати, отримувати певний матеріальний дохід, а відтак - і сплачувати аліменти та погашати борг.

Ніяких доказів про тяжкий стан здоров"я ОСОБА_1, відсутність об"єктивної можливості працевлаштуватись тощо позивач до суду не надав.

Позивач також не надав до суду, а суд не дослідив ніяких доказів щодо факту догляду позивача за своїми батьками, про доходи батьків ОСОБА_1, про можливість позивача надавати батькам якусь реальну допомогу за відсутності будь-яких власних доходів тощо.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах не відповідає дійсності, тому в цій частині рішення суду слід скасувати та в цій частині відмовити позивачеві, оскільки такі свої вимоги Білущенко у ході судового розгляду не довів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити як безпідставну, а апеляцію відповідачки в частині незаконного часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості по аліментах задовольнити, оскільки в цій частині апеляційна скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов"янського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року в частині часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 500грн. скасувати та в цій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

В решті - рішення Слов'янського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.