Справа № 1841                                                              Головуючий в 1 інстанції Міщенко Г.А. Категорія 38                                                                  Доповідач Новодворської О. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого Новодворської О.І..

Суддів Рецебуринського Ю.Й., Троценко Л.Т.

                                     При секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини № АО 680   на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька  Донецької області від 28 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № АО 680 про стягнення заборгованості по надбавкам.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 до Військової частини № АО 680 задоволено, визнано неправомірною бездіяльність Військової частини № А0680, щодо не нарахуванні позивачу надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків за зазначені періоди 2003 - 2004 років та зобов'язано військову частину № А0680 зробити доплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за безперервну службу за періоди: з 01 травня 2003 року по 31 липня 2003 року доплатити 60%, з 01 серпня 2003 року по 31 жовтня 2003 року доплатити 50%, з 01 січня 2004 року по 31 серпня 2004 року доплатити 55%, на загальну суму 6541.86 грн.

Не погодившись з постановою суду, командир військової частини № АО 680, звернувся до суду апеляційною скаргою, в якій просить вказану постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що судом порушено вимоги матеріального та процесуального права і безпідставно не узято до уваги заперечень відповідача щодо позовних вимог позивач та не ураховано, що виплата надбавки за вислугу років проводилася з урахуванням фінансових можливостей.

Заслухавши доповідача, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини № АО680, в якому просив стягнути на його користь заборгованість по надбавкам у розмірі 6541 грн. 86 коп., посилаючись на те, що з 05 серпня 1983 року по 31 серпня 2004 року проходив дійсну військову службу у Військовій частини А0680 Міністерства Оборони України та находився на всіх видах грошового забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України й Управління Державної охорони України за безперервну службу" №389 від 5 травня 2003 року. Міністру оборони України було дане право установлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, що мають високі результати в службовій діяльності, при вислузі більш 5 років у розмірі до 10 відсотків, при вислузі більш 10 років у розмірі до 30 відсотків, при вислузі більш 15

років, у розмірі до 50 відсотків, при вислузі більш 20 років, у розмірі до 70 відсотків, при вислузі більш 25 років у розмірі до 90 відсотків починаючи з 1 травня 2003 року. Відповідно до п.1 Указу Президента України на Міністра оборони покладено визначити порядок і умови виплати надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.

Міністр  Оборони України своїм наказом від  12.05.2003  року за № 245/17 встановив інші розміри для виплати процентів при вислузі років: - більш 5 років.- до 3%;   - більш 15 років - до 5%; -більш 20 років - 10%;     - більш 25 років - 20%.

За листопад та грудень 2003 року Міністр оборони України проводить виплату надбавок за безперервну службу у максимальному розмірі.

18 січня 2004 року за № 122 Міністром оборони України були надані вказівки з 01.01.2004  року  виплачувати  щомісячну   надбавку  за безперервну  службу  до грошового забезпечення у залежності від стажу в слідуючи розмірах: - більш 5 років - до 3%;       - більш 15 років - до 5%; -більш 20 років - 10%;   - більш 25 років - 20%.

Грошове забезпечення йому виплачувалось в такому розмірі:

У 2003 роді:                                               У 2004 році:

Травень місяць - 10%:                             Січень місяць - 15%;

Червень місяць -10%;                              Лютий місяць - 15%;

Липень місяць -10%;                               Березень місяць - 15%;

Серпень місяць - 20%;                            Квітень місяць - 15%;

Вересень місяць - 20%:                           Травень місяць - 15%:

Жовтень місяць - 20%;                            Червень місяць -15%;

Листопад місяць - 70%;                          Липень місяць - 15%;

Грудень місяць - 70%.                             Серпень місяць - 15%.

Недоплата грошового забезпечення становить 6541 грн. 86 коп. Просив визнати неправомірною бездіяльність Військової частини № А0680, щодо не нарахування йому надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків за зазначені періоди 2003 - 2004 років та зобов'язати зробити доплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу за періоди: з 01 травня 2003 року до 31 липня 2003 року доплатити 60%, з 01 серпня 2003 року до 31 жовтня 2003 року доплатити 50%, з 01 січня 2004 року до 31 серпня 2004 року доплатити 55%, на загальну суму 6541.86 грн.

В  судовому засіданні позивач підтримав позов повністю.  Просив суд позов задовольнити.

Згідно ст., ст. 21, 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права й свободи та рівні перед законом, не може бути привілеїв і обмежень за місцем проживання, по мовним та іншим ознакам, ст. 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх родин" передбачено, що ніхто не може обмежувати у правах 

свободах, передбачених законодавством України, військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їхніх родин у правах і свободах.

Задовольняючи вимоги позивача, суд обгрунтовано виходив з того, що при нарахуванні надбавки позивачеві відповідач порушив його права передбачені Указом Президента  України   „Про   надбавки   військовослужбовцям   Збройних   Сил   України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України й Управління Державної охорони України за безперервну службу" №389 від 5 травня 2003 року, ст.24 Конституції України громадянам України, якою гарантуються рівні права перед законом. Рівність прав військовослужбовців перед Законом полягає в їхньому праві на соціальний захист, гарантований ст.   17,  46  Конституції України. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів   їхніх   сімей»   установлено,   що   грошове   забезпечення   військовослужбовців визначається  в  залежності  від  посади,  військового  звання,  кваліфікації,  науковому ступеню і вченого звання, тривалості й умов військової служби. Яких-небудь указівок на привілегію     в     одержанні    розміру    надбавки     за    безперервну     службу     одних військовослужбовців у порівнянні з іншими, у залежності від проходження служби в центральному апараті Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України  ні  Конституція  України,  ні  Закон,  ні  Указ  Президента не  містять.  Тому військовослужбовці,   що   займали   рівні   посади,   мали   однакові   військові   звання.

кваліфікацію, науковий ступінь і учене звання, вислугу років і умови проходження військової служби і не відрізняються по інших ознаках, одержуючи однакове по виду грошове забезпечення, повинні одержувати й однаковий розмір надбавки за безперервну службу відповідно до пункту 1 Указу Президента, що не може залежати від того, де військовослужбовець проходить військову службу - у центральному апараті Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України чи у військовій частині. Наявність цієї диспропорції у розмірах грошового забезпечення військовослужбовців є, по суті, обмеженням у правах одних військовослужбовців у порівнянні з інтими.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування немає.

Керуючись ст., ст. 200, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частин № АО 680 залишити без задоволення Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 серпня 2006 року

залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня

набрання законної сили.