Справа № 22-7703/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 26 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Ігнатовій Л.Є при секретарі Тимченко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 6 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про поновлення строку на прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та розподіл його в натурі,
установив:
До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2: суд встановив факт прийняття нею спадщини, яка лишилась після смерті її батька та розподілив спадкове майно, виділивши ОСОБА_2 у власність 1/3 частину жилого будинку, автомобіля та грошових внесків, а ОСОБА_1 - 2/3 частин цього майна, оскільки у ході судового розгляду дружина померлого - спадкоємиця ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_1.
Суд виходив з того, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, лишилось три спадкоємця: дружина ОСОБА_3 та дві доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, звернувшись у встановлений законом строк з відповідними заявами до нотаріальної контори, а ОСОБА_2 прийняла спадщину фактично, бо - на думку суду - виконала певні дії, передбачені законом, які свідчать про фактичне прийняття нею спадщини.
Оскільки у ході розгляду справи ОСОБА_3 надала до суду заяву про відмову від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_1, суд збільшив її частку та встановив, що частка ОСОБА_2 у спадковому майні становить 1/3, а ОСОБА_1 - 2/3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог, оскільки вважає, що та без поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини. Крім того, до нотаріальної контори вона мала особисто подати заяву про прийняття спадщини, чого
не зробила. До того ж, ОСОБА_2 своєчасно не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, бо не хотіла нести додаткові витрати, тому чекала, поки вона повністю оформить документи на спадкове майно.
Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення частково скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги сторін, з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, яка лишилась після смерті батька, про що свідчать такі її дії: вона матеріально приймала участь у похованні батька та поминах, одразу після поховання батька деякий час мешкала у його будинку, крім того, 18 жовтня 2003 року вона видала на ім"я своєї сестри ОСОБА_1 довіреність для нотаріального оформлення її права на спадкове майно.
Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції встановив факт прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_2 та визнав за нею право власності на 1/3 спадкового майна.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3, дружина померлого, у ході розгляду справи у суді письмово відмовилась від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_1, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки спадкового майна.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.25).
На час його смерті лишилось таке спадкове майно: жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 18), автомобіль „Москвич-2140" (а.с.7) та грошові внески на рахунку №НОМЕР_1 у філії ощадного банку (а.с.16).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є: його дружина ОСОБА_3 (а.с.8), донька ОСОБА_1 (а.с.23) та донька ОСОБА_2. (т.2 а.с.9).
З листа державного нотаріуса вбачається, що після смерті ОСОБА_4 29 жовтня 2003 року була відкрита спадкова справа за №946, у якій знаходяться дві заяви про прийняття спадщини: доньки ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_3 (а.с.95).
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4
Суд першої інстанції під час розгляду справи прийняв відмову ОСОБА_3 від спадщини на користь ОСОБА_1, яку вона виказала у своїй заяві від 9 лютого 2006 року (а.с. 113), та за рахунок спадкової частки ОСОБА_3 збільшив частину спадщини ОСОБА_1.
Однак законом не передбачена можливість прийняття відмови від спадщини за заявою спадкоємця після того, як спадщина вже була прийнята нотаріально у встановленому законом порядку та у встановлені законом строки. За таких обставин висновок суду про збільшення спадкової частини ОСОБА_1 за рахунок відмови ОСОБА_3 від своєї частини не є законним.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.25). Відповідно до вимог ст.549 ЦК України, який діяв на той час, строк на прийняття спадщини був встановлений у шість місяців, а спливав 14 квітня
2004 року, тобто вже під час дії нового ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004
року.
У відповідності до вимог п.5 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовується також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності новим ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємиця ОСОБА_2. у встановленому порядку не прийняла спадщину, не звернулась із відповідною заявою до нотаріальної контори. Оскільки новим цивільним кодексом не передбачена можливість
прийняття спадщини фактично, висновок суду про факт прийняття спадщини ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.
До того ж, ОСОБА_2 у своїй позовній заяві і не ставила питання про встановлення факту прийняття нею спадщини, вона просила продовжити їй строк для прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_2 вказала, що, оскільки вона постійно проживає у Москві, є інвалідом третьої групи, вона після смерті свого батька до спливу часу, встановленого законом для прийняття спадщини, за згодою своєї сестри ОСОБА_1 видала доручення на ім"я сестри для прийняття спадщини нею, ОСОБА_2. ОСОБА_1 прийняла це доручення, однак не виконала його.
Дійсно, 18 жовтня 2003 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 оформити її спадкові права на майно, яке лишилось після смерті батька. Доручення на виконання таких дій було посвідчене нотаріусом Донецького міського нотаріального округу (а.с.50).
ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що вона була уповноважена сестрою на такі дії. Однак у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що не звернулась до нотаріальної контори від імені сестри через те, що вважає, що ОСОБА_2 сама повинна була подати заяву про прийняття спадщини. Крім того, у неї не було документів на підтвердження родинних відносин між батьком та ОСОБА_2. До того ж, для належного оформлення спадщини спочатку слід було оформити документи на спадковий будинок. Це вимагало певних витрат, які вона понесла самостійно.
Разом з тим, ОСОБА_1 не відмовилась від виконання доручення сестри, не сповістила її про те, що вона не буде діяти за дорученням.
За таких обставин причину пропуску ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини слід визнати поважною та продовжити їй цей строк.
Оскільки померлий спадкодавець ОСОБА_4 за життя не склав заповіту на своє майно, спадщина, яка лишилась після його смерті, має бути розподілена між спадкоємцями за законом.
Згідно з ч.1 ст. 125 8 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавців ..., той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Як було вказано вище, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є: його дружина ОСОБА_3, донька ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 своєчасно прийняли спадщину, звернувшись у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку до нотаріальної контори з відповідними заявами. Спадкова справа за їхніми заявами була відкрита 29 жовтня 2003 року за №946 (а.с.95).
Визнавши поважною причину пропуску спадкоємицею ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини, яка лишилась після смерті батька, апеляційний суд вважає також можливим визнати за нею право власності на спадкове майно за законом нарівні з іншими спадкоємцями першої черги.
До спадкової майна належить: жилий будинок з надвірними спорудами, який ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу від 16 серпня 1967 року (а.с. 19-22); автомобіль АЗЛК 2140, 1891 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с.7) та грошовий внесок на рахунку НОМЕР_1 у Кіровському відділенні №5402/0108 Ощадного Банку України в м.Донецьку (а.с. 16).
За таких обставин кожна із спадкоємиць має право на 1/3 частину вказаного спадкового майна.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково та визнати за ними, а також за ОСОБА_3 право власності кожної із спадкоємиць на 1/3 частину вказаного спадкового майна. В іншій частині позову
ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки решту своїх позовних вимог вона не довела у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 6 липня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
ОСОБА_2 продовжити строк на прийняття спадщини, яка лишилась після смерті її батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності за законом на 1/3 частину спадкового майна - кожній, а саме: кожній на 1/3 частину жилого будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року; на 1/3 частину автомобіля АЗЛК 2140, 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_2, який належав померлому ОСОБА_4; на 1/3 частину грошового внеску на рахунку №НОМЕР_1 у Кіровському відділенні 5402/0108 Ощадного Банку України в м.Донецьку, відкритого на ім"я померлого ОСОБА_4.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.