УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів Хруняка Є.В., Флісака Р.Й.
з участю: прокурора КаспрукО.В.
засудженої ОСОБА_1,
розглянувши 18.07.2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1. та прокурора м. Калуша на вирок Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року,-
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1, жительку АДРЕСА_1, одружену на утриманні має 2 неповнолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, раніше не судима, -засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України на засуджену ОСОБА_1 покладено обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
· періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Да набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженій залишено-підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_2 1500 грн. моральної шкоди, в задоволенні відшкодування матеріальних збитків-відмовлено.
Згідно вироку, ОСОБА_1. визнано винуватою та засуджено за те, що 26.11.2005 р. приблизно об 1130 год. на речовому ринку, що по вул. Хіміків, в м. Калуш під час сварки із ОСОБА_2 з приводу продажу останній неякісних чобіт, ОСОБА_1 умисно спричинила потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В апеляції на вирок засуджена ОСОБА_1 вважає, що суд засудив її незаконно, оскільки не взяв до уваги ряд обставин які істотно могли вплинути на результат розгляду
Справа № 11-331/2006 р. Головуючий у І інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія: ст. 122 ч.1 КК України Доповідач: Томенчук Б.М.
справи. Зокрема, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а безпідставно взяв до уваги суперечливі покази ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5. Крім того, при призначенні покарання, суд не врахував її важке матеріальне становище, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, доходів немає, тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Прокурор в своїй апеляції, не заперечуючи доведеності вини засудженої, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про незаконність вироку, пояснення засудженої ОСОБА_1 яка підтримала подану апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у вчиненому відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на зібраних досудовим слідством та належно досліджених і правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Також правильним є висновок суду про кваліфікацію її неправомірних дій за ст. 122 ч.1 КК України.
Так, сама ОСОБА_1 не заперечує, що дійсно 26.11.2005 р. між нею та ОСОБА_2 відбулася сварка та конфлікт, про що також ствердили і потерпіла та свідки.
Суд обгрунтовано взяв до уваги такі свідчення і визнав їх достовірними, оскільки вони об"єктивно підтверджуються і матеріалами справи. Зокрема, довідкою лікаря травматолога (а.с. 22) і актом судмедогляду та висновком експерта (а.с. 15і 39) і протоколами очних ставок (а.с. 32-35), якими повністю доведена вина засудженої.
Таким чином, твердження засудженої про відсутність в її діях складу злочину, колегія судців вважає безпідставними з наведених вище мотивів та вказаних у вироку доказів, а також розцінює їх, як спосіб ухилення засудженої від відповідальності.
Цивільний позов судом вирішено відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок підлягає зміні з таких підстав.
Призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 61 ч.З КК України, згідно якої обмежання волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.
Як вбачається із матеріалів справи, у ОСОБА_1 на утриманні перебуває донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_7.
За таких обставин суд 1 інстанції не вправі був призначати засудженій покарання у вигляді обмеження волі з наступним звільненням від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Санкція ст. 122 ч.1 КК України передбачає також покарання у вигляді позбавлення волі, яке б могло бути призначено ОСОБА_1. Однак, враховуючи ступінь її вини, обставини, що пом"якшують покарання: до кримінальної відпповідальності притягається вперше, позитивно характеризується, колегія суддів вважає, що підстав для призначення такого покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, про що йдеться в апеляції прокурора, немає.
Також, зважаючи на те, що засудження винної особи до обмеження волі з наступним звільненням від покарання з випробуванням протягом певного строку за своєю природою є умовним засудженням, колегія суддів, виходячи із загального принципу, що будь-яке реальне покарання є тяжчим від умовного, в даній конкретній ситуації позбавлена можливості призначити ОСОБА_1. будь-яке інше реальне покарання.
Враховуючи вищенаведене та роз"яснення, що міститься в п.8 постанови МВС України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 №7, відповідно до якого суд не вправі перейти до більш м"якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, колегія суддів вважає можливим ОСОБА_1. від покарання звільнити.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції засудженої ОСОБА_1, та прокурора м. Калуша задовольнити частково.
Вирок Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2006 р. щодо ОСОБА_1 змінити.
ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді 2 років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнити.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий: Б.М. Томенчук
Судді: Є.В. Хруняк
Р.Й. Флісак