Справа № 2-1348/10

РІШЕННЯ

іменем України

"20" липня 2010 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в

складі:

головуючої судді - ВОСТРІКОВОЇ Л.В. при секретарі -КОЗАЧЕНКО О.І.

з участю:

позивача--ОСОБА_1

відповідача-ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Вознесенськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати—ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну їй земельну ділянку площею 4,3654 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 04.03.2005 року. Земельна ділянка розташована на території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

За життя ОСОБА_5 заповіла належну їй земельну ділянку - позивачці.

З метою оформлення спадкових прав в порядку спадкування за заповітом позивачка звернулася до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори, але під час вивчення наданих документів нотаріусом було встановлено, що в заповіті вказано, що спадкодавця заповідала позивачці право на земельну частку (пай), а до держнотконтори пред'явлено Державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому позивачці рекомендовано звернутися до суду.

Позивачка просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, площею 4,3654 га, яка розташована в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_5, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації від 21 грудня 2004 року № 612-р за заповітом, вчиненим ОСОБА_5 20 серпня 2002 року і посвідченого секретарем Олександрівської селищної Ради Вознесенського району Миколаївської області.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, а також поновити пропущений строк для звернення до суду, та визнати причину пропущеного строку поважною.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про слухання справи у її відсутності, з позовом згодна, заперечень не має.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

Зі свідоцтва про смерть (а.с.10) видно, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1* в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області (актовий запис пре смерть № 37 від 27.03.2006 року).

Як вбачається із довідки № 192/2-18 від 15.03.2007 року виданої Другою Вознесенською держнотконторою у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5 позивачці відмовлено, оскільки померла заповідала право на земельну частку (пай), а з Державного акту видно, що земельна ділянка належить померлій на праві власності (а.с. 7).

З Державного акту на право приватної власності на землю від 04.03.2005 року видно, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,3654 га розташована на території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

В силу ст. 16 ЦК України, єдиним правовим способом захисту порушених прав чіГ визнання права власності' в порядку спадкування. ,

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізично'' особи на випадок своєї смерті.

Заповітом складеним 21.08.2002 року у смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) в КСП «Олександрівка», згідно сертифікату НОМЕР_2 виданого Вознесенською райдержадміністрацією від 10.07.1997 року (а.с.6), г державний акт на право власності на землю отримала 04.03.2005 року.

Згідно ст. 267 п. 5 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущенш строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. В судовому засіданн встановлено, що строк позовної давності позивачкою пропущено з поважних причш оскільки вона доглядала за людиною похилого віку в іншому місті, та не мала реальносі і можливості звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що на підставі ст. 1233 ЦК України є правові підстави для задоволення позовних вимог .

Керуючись ст. 267 ЦК України, ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,3654 га, яка розташована в межах території Олександрівської селищнсї ради Вознесенського району Миколаївської області передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя