ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017р.                                                              Справа № 914/1521/17

За позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний – Люкс», м.Львів

                    Державного підприємства «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», м.Львів

До відповідача: Львівська міська рада, м.Львів

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс», м.Київ

Про скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з’явились:

від позивача-1: ОСОБА_1 – голова правління, ОСОБА_2 – представник за довіреністю

від позивача-2: ОСОБА_3 – представник за довіреністю, ОСОБА_4- адвокат

від відповідача : ОСОБА_5 – представник за довіреністю

від третьої особи : ОСОБА_6 – представник за довіреністю

Суть спору: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний – Люкс» та Державне підприємство «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулося з позовом до Львівської міської ради про скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 року про затвердження ТзОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,4804 га на вул. Лемківській,9 ( кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ухвалою суду від 26.07.2017 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс».

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.09.2017 року представником ОСББ «Елітний Люкс» подано заяву про відвід судді.

Розглянувши подану заяву суд відмовив в її задоволенні з підстав і мотивів, викладених в ухвалі суду від 28.09.2017 року.

В судовому засіданні 28.09.2017 року ОСББ «Елітний Люкс» подано клопотання про призначення комплексної експертизи . Розглянувши в судовому засіданні подане клопотання суд відмовив в його задоволенні з огляду на ті обставини, що запропоновані позивачем питання для проведення експертизи носять суто правовий характер і жодним чином не стосується підстав та предмету поданого позову про скасування ухвали Львівської міської ради.

В ході розгляду справи представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях. В обґрунтування позовних вимог посилаються на ті обставини, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а саме, змінено цільове призначення земельної ділянки без плану зонування та за відсутності детального плану території, що призведе до порушення прав позивачів, які полягають у позбавленні їх можливості заїзду до будинку по вул. Лемківській, 9А.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов, наданих пояснень та долучених до матеріалів справи документів. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що оскаржувана ухвала не суперечить положенням чинного законодавства та прийнята з дотриманням встановленого порядку в межах наданої компетенції.

Представник третьої особи проти позову заперечила, з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та наданих пояснень. В обґрунтування своїх заперечень посилається на відсутність порушених прав мешканців будинку по вул.. Лемківській 9А, оскільки оскаржуваною ухвалою дано розпорядження передбачити при розробленні містобудівної документації можливості заїзду до будинку №9 А по вул. Лемківській.

В судовому завданні 28.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1449 «Про надання ТОВ «Резерв плюс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови) за функцією використання – землі комерції).

Пунктом 2 вищезазначеної ухвали зобов’язано ТОВ «Резерв плюс» подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17.03.2017 ТОВ «Резерв плюс» звернулось до Львівської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Лемківській, 9.

29 червня 2017 року Львівською міською радою на підставі звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» від 17.03.2017 №17/03/17 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.03.2017 за №2-6698/АП-2403) було прийнято ухвалу №2182 «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою міська рада ухвалила затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення (код КВЦПЗ 03.15 – для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що ухвала Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 не відповідає вимогам ч.ч. 3-4 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки передача земельної ділянки в користування ТОВ «Резерв плюс» без затвердження детального плану територій призвела до порушення прав власників житлових квартир та нежитлових приміщень в будинку по вул. Лемківській, 9А, оскільки власники не матимуть заїзду до власних житлових та нежитлових приміщень, що унеможливить належне користування власністю.

З огляду на викладене, позивачі просять скасувати зазначену вище ухвалу Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 року про затвердження ТзОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.. Лемківській,9.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ст.58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тому при з’ясуванні законності прийняття відповідачами спірних рішень, потрібно керуватися законодавством, яке діяло на дату їх прийняття.

Відповідно до п.п. а, в ч. ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Резерв плюс» є власником об’єктів нерухомості, - нежитлові будівлі, позначені на плані земельної ділянки літ. Д-1, И-1, Е-5,Є-5, В-1, Б-1, придбаних у ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми», розміщених на земельній ділянці за адресою :м.Львів, вул. Лемківська ,9. Право користування (оренди) земельною ділянкою площею 1,4804 га, кадастровий номер 4610137500:03:001:0036 у м. Львові на вул. Лемківській, 9 було визнано у встановленому порядку за ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» (попередній власник будівель) рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/558-57/241-2012 від 29.10.2013 року, яке набрало законної сили.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля, споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього користувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Площа та межі земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9 були визначені ще до набуття ТОВ «Резерв плюс» права власності на об'єкти нерухомості в установленому законом порядку, земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер 4610137500:03:001:0036. Оскільки, ТОВ «Резерв-Плюс» набуло у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці площею 1,4804 га, кадастровий номер 4610137500:03:001:0036 у м.Львові на вул. Лемківська, 9, до нього перейшло право користування (оренди) цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а саме у ТОВ «Торговий дім «Геосистеми».

Таким чином, судом встановлено, що у ТОВ «Резерв плюс» виникло право користування на земельну ділянку площею 1,4804 га на вулиці Лемківській, 9.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 1Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналіз зазначених вище положень земельного законодавства підтверджує, що право користування земельної ділянки повинно бути посвідчене у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Резерв плюс» як власник об’єктів нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці у м.Львові по вул. Лемківській ,9 , з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою , 22.03.2016 року звернувся до Львівської міської ради із заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4804 га, (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення .

Частиною 2 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно положень ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Отже, чинне земельне законодавство передбачає єдиний правовий механізм відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення - через виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вже зазначалося раніше, 26.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1449 «Про надання ТОВ «Резерв плюс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою надано товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови) за функцією використання – землі комерції).

В подальшому, 29 червня 2017 року Львівською міською радою на підставі звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» від 17.03.2017 року №17/03/17 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.03.2017 за №2-6698/АП-2403) було прийнято ухвалу №2182 «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою міська рада ухвалила затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення (код КВЦПЗ 03.15 – для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Львівської міської ради прийнята з дотриманням порядку встановленого ст.123 ЗК України.

Що стосується доводів позивачів про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то вони не обґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, позивачі посилаються на передачу відповідачем земельної ділянки в користування третій особі в порушення ст. 24 зазначеного Закону при відсутності плану зонування та детального плану території.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.25 вказаного Закону, режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб повинна відповідати плану зонування або детальному плану території, а у разі відсутності плану зонування або детального плану території така передача (надання) земельних ділянок забороняється.

Згідно з ч.5 ст.20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як встановлено в судовому засіданні, детальний план території у межах вул. Під Дубом, просп. В. Чорновола, вул. Хімічної, вул. Лемківської, вул. Замарстинівської Львівською міською радою не затверджений, проте, Ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м.Львова (зонінг). Том 1 ч. 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони», затверджений План зонування Шевченківського району м. Львова (який є складовою частиною Плану зонування території міста Львова розроблений на основі рішень генплану міста). Згідно вказаного Плану, земельна ділянка на вул. Лемківській, 9 у м. Львові знаходиться в межах зони Г-2 (зона центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення).

При цьому, зони центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення Г-2 виділені для забезпечення правових умов формування місцевих (локальних) центрів з широким спектром комерційних і обслуговуючих функцій, орієнтованих на задоволення повсякденних і періодичних потреб населення (п.2.2. Розділу 2 Плану зонування території м. Львова - Перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні).

Судом встановлено, що згідно Переліку переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні, допустимими (тобто сумісними з переважними, види забудови та іншого використання земельних ділянок, які можуть бути дозволені за умови виконання визначених вимог і отримання спеціальних погоджень) видами забудови в зоні Г-2 є, зокрема, будівлі змішаного використання: з житловими одиницями у верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об’єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові поверхового розділення різноманітних видів використання.

Таким чином, надання Львівською міською радою земельної ділянки по вул. Лемківська, 9 ТОВ «Резерв плюс» в оренду та зміна її цільового призначення відповідає Плану зонування, який затверджений Ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м.Львова (зонінг). Том 1 ч. 4, 5», що узгоджується з ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (до матеріалів справи долучено план зонування території м.Львова).

Необґрунтованими є доводи позивачів стосовно відсутності їхнього погодження меж земельної ділянки при виготовленні проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 1861 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями ст.. 186 1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

На підставі вищевказаних норм суд приходить до висновку, що проект відведення земельної ділянки підлягав погодженню із землекористувачем, за замовленням якого він виготовляється, а не із суміжними землекористувачами чи власниками сусідніх будівель і споруд.

До матеріалів справи долучені матеріали відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення у м.Львові по вул. Лемківській,9, які містять необхідні висновки та погодження органів державної влади та місцевого самоврядування, що передбачені ст. 186 1 ЗК України.

Також в матеріалах справи є висновок державної експертизи землевпорядної документації від 14.03.2017 року №205/82-17, в якій зазначено, що проект відведення вищевказаної земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим вимогам і правилам та оцінюється позитивно.

Що стосується доводів позивачів, що надання земельної ділянки в оренду ТзОВ «Резерв плюс» позбавило мешканців будинку №9А на вул. Лемківській вже існуючих заїздів до своєї власності, чим грубо порушено їхні права, то слід зазначити наступне:

Як стверджують позивачі при прийнятті спірної ухвали №2182 від 29.06.2017 Львівська міська рада ухвалила: передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку №9А на вул. Лемківській, чим фактично знівельовано та не взято до уваги документацію, згідно якої дані заїзди за вказаною адресою вже існують і мешканці будинку №9А на вул. Лемківській користуються даними заїздами.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Отже, для встановлення заїзду та дороги з просп. ОСОБА_7 до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9А необхідне рішення Львівської міської ради. Проте, судом встановлено, що станом на сьогодні Львівська міська рада жодних рішень щодо встановлення заїзду та дороги з просп. ОСОБА_7 до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9А не приймала.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. До містобудівної документації належать: генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території.

В судовому засіданні встановлено, що в генеральному плані міста Львова та плані зонування території не передбачено дороги ( заїзду), про яку зазначають позивачі, що також свідчить про те, що Львівська міська рада не погоджувала встановлення заїзду та дороги з просп. ОСОБА_7 до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9А.

Документи, на які посилаються позивачі у своїй позовній заяві як на підтвердження встановлення заїзду та дороги з просп. ОСОБА_7 до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9А є неналежними доказами, оскільки такі документи не належать до містобудівної документації, не погоджувались Львівською міською радою а тому фактично свідчать про самовільне встановлення такої дороги.

Крім того, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 землі загального користування – це землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування.

Судом встановлено, що Львівською міською радою не приймалось будь - якого рішення щодо віднесення земельної ділянки чи її частини до земель загального користування для влаштування заїзду та дороги з проспекту ОСОБА_7 до існуючих житлових будинків по вул. Лемківська, 9а.

Що стосується посилання позивачів на порушення їх прав в майбутньому в зв’язку з відсутністю заїзду до будинку по вул.. Лемківській 9А у м.Львові, то слід зазначити, що пунктом 3.1 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.Лемківській,9» дано вказівку Департаменту містобудування передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку №9-а на вул. Лемківській.

З огляду на викладене, можливість заїзду до будинку 9А по вул. Лемківській у м.Львові буде передбачена при розробленні містобудівної документації ще до початку забудови суміжної земельної ділянки, а відтак ні права мешканців ОСББ «Елітний люкс», ні права ДП «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» в майбутньому порушені не будуть.

Що стосується доводів ОСББ «Елітний люкс» про порушення його права користування земельною ділянкою в зв’язку з відсутністю заїзду до неї, то слід зазначити наступне:

Вищий господарський суд України в «Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» від 01.01.2010 року вказує, що право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене. У вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребує в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, а саме: права власності або права користування. Право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться відповідний об’єкт нерухомого майна, переходить до його набувача виключно за умови, що в момент його відчуження у попереднього власника таке право було і що це право користування було належним чином оформлене згідно з вимогами земельного законодавства України. При цьому, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не є підставою для автоматичного виникнення права користування земельною ділянкою, на якій він розташований, оскільки чинним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» передбачено відповідну процедуру (порядок та умови) набуття права землекористування. Обов'язковою умовою для надання у користування земельної ділянки є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0795 га по вул.. Лемківській 9А зареєстроване за Державним підприємством «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі Державного ОСОБА_6 серія ЯЯ №177923 яким визначено цільове призначення земельної ділянки «обслуговування побутового корпусу». ОСББ «Елітний люкс» набуло право власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Лемківській 9А не за договором відчуження. Відсутні докази звернення ОСББ «Елітний люкс» до Львівської міської ради із заявою щодо оформлення землекористування. Відтак, суд вважає, що позивачем ОСББ «Елітний люкс» не обґрунтовано належним чином порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів у даній справі.

Необґрунтованими є також доводи ДП «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» про те, що передача ТзОВ «Резерв плюс» в оренду земельної ділянки площею 1,4804 га по вул. Лемківській 9 у м. Львові на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради, порушує його права та законні інтереси, оскільки позбавляє позивача повноцінно користуватися земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому об’єкти нерухомого майна.

Проте, слід звернути увагу, що об’єкти нерухомого майна, які належить на праві власності позивачу знаходиться за межами спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Предметом спору у даній справі є оспорювання ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 р. «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», яка є суміжною земельною ділянкою і жодним чином не порушує права позивача-2 на користування належною йому земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись 1,2,3,4,12,32,33,34,35,36,43,49, 82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.10.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.