У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2006 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2005 року

ОСОБА_2,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2. від призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на нього відповідних обов'язків.

За вироком суду ОСОБА_2. визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 жовтня 2005 року приблизно о 23 год., перебуваючи у власному будинку в АДРЕСА_1,  умисно завдав потерпілій ОСОБА_1 декілька ударів палкою та гумовим шлангом, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та на те, що судом не було вирішено цивільний позов. Крім того вказує, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2. у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, що по суті у касаційній скарзі не оспорюється.

Посилання потерпілої на те, що при розгляді справи в апеляційній інстанції було порушено її право, оскільки вона погано себе почувала і розгляд справи необхідно було відкласти, є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Як убачається з матеріалів справи при розгляді справи в апеляції була присутня потерпіла, а також її представник і ніяких клопотань, щодо відкладення справи у зв'язку з поганим почуттям потерпілої не заявлялося.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Твердження потерпілої про те, що судом не було вирішено цивільний позов щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки цивільний позов потерпіла по справі не заявляла.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_2. від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України у вироку належним чином мотивовано.

Посилання потерпілої на те, що призначене судом покарання не є достатнім для виправлення засудженого, а обставини справи і дані про особу засудженого не надавали суду підстав для звільнення ОСОБА_2. від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає тяжкості злочину та даними про його особу.

Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 щодо засудженого ОСОБА_2 відмовити.

С у д д і :

Кравченко К.Т.                              Пошва Б.М.                                Канигіна Г.В.