7 травня 2007 року                                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) “Інтермол” про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2006 року, -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду  із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермол” про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ “Томаківський сирзавод”. Між позивачкою та директором зазначеного підприємства ОСОБА_2 був укладений договір позики, але в кінцевий термін дії угоди позичені кошти позивачці повернуті не були. Оскільки правонаступником ТОВ “Томаківський сирзавод” на думку  позивачки є ТОВ “Інтермол”, вона просила суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції 102 288 грн. 42 коп., за порушення грошового зобов'язання  3 % річних в сумі   5061 грн. 53 коп., відсотки за користування позиченими коштами в сумі 18 824 грн. 06 коп., на відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000грн. та оплати послуг адвоката в сумі         1 000грн.

Рішенням Томаківського районного суду від 25 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду від 25 вересня 2006 року визнано неподаною та повернуто позивачці.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2006 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Крім того, з приєднаної до касаційної скарги квитанції вбачається, що позивачкою сплачено 665 грн. 12 коп. у рахунок оплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення, хоча слід було сплати суму у розмірі  635 грн. 12 коп. у рахунок державного мита і 30 грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення. Надана квитанція не свідчить про усунення позивачкою недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2006 року, оскільки вбачається, що вся сума сплачена на рахунок витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

До того ж, особа повинна була повідомити суд апеляційної інстанції про усунення недоліків по скарзі.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судова ухвала постановлена з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Оскаржувана ухвала не перешкоджає ОСОБА_1, усунувши недоліки скарги, повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою і заявою про поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                      Є.Ф. Левченко

                                                                                                                      Л.М. Лихута                     

                                                                                                                       Л.І. Охрімчук