ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2017 рокусправа № 808/3163/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (довіреність від 15 вересня 2017 року),

відповідача: - ОСОБА_2 (довіреність від 24 листопада 2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року

у справі №808/3163/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт»

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року №0000961400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 443668,00 грн., №0000971400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1998,00 грн. (т. 1 а.с. 117-123).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує та просить вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Фаєрвей» за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, за результатами якої складено акт від 13 вересня 2016 року №1688/08-15-14/30733132 (т. 1 а.с. 12-22).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією на 1332,00 грн. за січень 2016 року та завищення залишку від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 443668,00 грн. за січень 2016 року (т. 1 а.с. 22).

На підставі акту від 13 вересня 2016 року №1688/08-15-14/30733132 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0000961400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 443668,00 грн.; №0000971400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1998,00 грн., в тому числі 1332 грн. за основним платежем та 666,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с.37, 39).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями рішеннями від 06 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що між VOLVO CONSTRUCTION EQUIPMENT AB (комітент) в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей», товариством з обмеженою відповідальністю «Р.ІМ.» (комісіонер) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (комісії) від 11 січня 2016 року №190/022, за умовами якого Комісіонер бере на себе зобов'язання за рахунок Комітента здійснити від свого імені та за комісійну плату продаж фізичній або юридичній особі (покупцю) транспортного засобу (надалі - ТЗ), а саме: екскаватору VOLVO EC290ВNLC, заводський номер НОМЕР_5, 2008 року випуску, двигун НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7. Під час приймання ТЗ на комісію комісіонер має виписати комітентові квитанцію або, у випадках наявності вказівки комітента продати ТЗ конкретному покупцеві, - скласти акт технічного стану ТЗ або його складової частини, що має ідентифікаційний номер. ТЗ продається за ціною 2670000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%. Комісіонер зобов'язаний продати ТЗ Покупцю за ціною, зазначеною у пункті 2.2.1 цього договору; під час приймання ТЗ на комісію скласти акт технічного стану ТЗ або його складової частини, що має ідентифікаційний номер. Комітент зобов'язаний надати Комісіонерові ТЗ для його продажу Покупцю з моменту підписання даного договору; підписати акт прийому-передачі ТЗ з Комісіонером. Покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу ТЗ, зазначену в пункті 2.2.1 цього договору, Комітенту; підписати акт прийому-передачі ТЗ з Комісіонером; прийняти ТЗ. Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за договором. Договір складено в м. Києві (т. 1 а.с. 42).

На підтвердження повноважень товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» діяти від імені VOLVO CONSTRUCTION EQUIPMENT AB позивачем надана довіреність від 01 січня 2016 року №57/354 (т. 1 а.с.43).

При цьому судом першої інстанції установлено, що до перевірки зазначена довіреність не надавалася, як зазначає позивач, з причини хвороби, на час перевірки, головного бухгалтера підприємства та виконання його обов'язків новим головним бухгалтером, який не до кінця був ознайомлений з усім обсягом документації.

На виконання умов договору купівлі-продажу (комісії) від 11 січня 2016 року №190/022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Р.ІМ.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт», у місті Києві, складено акт приймання-передачі машини від 11 січня 2016 року (т. 1 а.с.137). позивачем також надано акт приймання-передачі машини від 11 січня 2016 року, складеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт», товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» та товариством з обмеженою відповідальністю «Р.ІМ.» (т. 1 а.с.44). Крім того, надано акт технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів або їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери №190/022 (без дати), підписаний членами комісії комісіонер: товариства з обмеженою відповідальністю «Р.ІМ.» та комітентом товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» (т. 1 а.с.139).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» виписано в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» податкову накладну від 11 січня 2016 року №17 на загальну суму 2670000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 445000,00 грн.; видаткову накладну від 12 січня 2016 року №8/12-01/16; рахунок від 12 січня 2016 року №8 (т. 1 а.с.46-48).

Оплата товару здійснена позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 13 січня 2016 року №1023 (т. 1 а.с. 45).

Крім того, позивачем надано свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4, виданого Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області від 26 лютого 2016 року щодо екскаватора VOLVO EC290ВNLC (т. 1 а.с. 49).

Також, до матеріалів справи позивачем надано договір оренди рухомого майна від 22 січня 2016 року №22/01/2016, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «КАТ ЛТД» (орендар), з а умовами якого позивачем передано у тимчасове володіння екскаватора VOLVO EC290ВNLC. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акт здачі-приймання від 22 січня 2016 року, рахунки-фактури, виписки з банківського рахунку про отримання оплати за договором оренди, та договір застави транспортних засобів від 29 березня 2016 року №ТЗ-ZAP-73/16.1-К/14/ВО-ZAP-50/1, укладеного між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» (заставодавець) про передачу в заставу в забезпечення виконання боржником (товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське») кредитного договору від 14 травня 2014 року №473/16.1-К/14 предмету застави, в тому числі екскаватору VOLVO EC290ВNLC (т. 1 а.с. 50-61, 62-65).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків й інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складанням яких має оформлюватися господарська операція. Між тим, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Враховуюче те, що укладання договору і складання на виконання його умов інших документів відбувалося у м. Києві, а місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» є м. Гуляйполе Запорізької області, дослідженню підлягають обставини перевезення транспортного засобу - екскаватору VOLVO EC290ВNLC на адресу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» (замовник) укладено договір від 12 січня 2016 року №12/01-16 на надання транспортних послуг, за умовами якого товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» прийнято на себе зобов'язання з надання транспортних послуг автомобільним транспортом позивача на перевезення екскаватора VOLVO EC290ВNLC, а саме: автомобілем РЕНО, державний номерний знак НОМЕР_1, державний номерний знак причепа НОМЕР_3, водіями ОСОБА_3, ОСОБА_4, за маршрутом: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3. Строки надання послуг: з 12 січня 2016 року по 15 січня 2016 року. Загальний кілометраж - 1750 км, загальна вартість замовлення - 46200,00 грн. (т.1 а.с. 214-215).

З наданої позивачем товарно-транспортної накладної від 12 січня 2016 року №7652 вбачається, що водієм/експедитором автомобільного перевізника товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» є ОСОБА_3, перевезення екскаватора VOLVO EC-290ВNC від вантажовідправника товариства з обмеженою відповідальністю «Файрвей» до вантажоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» здійснено автомобілем НОМЕР_2 з пункту навантаження АДРЕСА_2 до пункту розвантаження - АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 218). На підтвердження виконання умов договору також надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 травня 2016 року №10000000191 та рахунок на оплату від 31 травня 2016 року №420 з надання автопослуг автомобіля РЕНО з перевезення екскаватора VOLVO EC-290ОВNC з м. Козелець (т. 1 а.с. 216, 217).

Разом з тим, у наданій позивачем податковій накладній від 31 травня 2016 року №100, в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «автопослуги автомобіля ДАФ» (т.1 а.с. 219).

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, які надавалися товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» на запит контролюючого органу щодо здійснення перевезення екскаватора.

Так, судом першої інстанції установлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що договір, наданий товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» від 12 січня 2016 року №12/01-16 на надання транспортних послуг суттєво відрізняється від договору від 12 січня 2016 року №12/01-16 на надання транспортних послуг наданого позивачем, а саме: у договорі наданого товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» зазначено маршрут: Запорізька область, м. Гуляйполе, м. Козелець - Запорізька область, м. Гуляйполе - Костянтинівка Донецької області; загальний кілометраж складає 1748 км, загальна вартість замовлення вказано 5244 грн. (т. 1 а.с. 192).

Крім того, в рахунку на оплату від 31 травня 2016 року №420 та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 травня 2016 року №10000000191, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське», зазначено про надання автопослуг автомобілем ДАФ з перевезення екскаватора ВОLВО з м. Козелець (т. 1 а.с. 193-194).

Крім того, при дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції установлено, що згідно з договором купівлі-продажу (комісії) та складеними на виконання його умов документами, їх складання та приймання-передача транспортного засобу здійснювалося 11 січня 2016 року у м. Києві. При цьому, транспортування транспортного засобу здійснювалося з м. Козелець Чернігівської області 12 січня 2016 року безпосередньо в день укладання договору надання транспортних послуг. Між тим, 11 січня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» виписано товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» податкову накладну, тобто ще до виставляння рахунку на оплату та видаткової накладної (12 січня 2016 року) та оплати (13 січня 2016 року). Транспортування транспортного засобу також здійснювалося ще до оплати за нього.

Також суд першої інстанції зазначив, що згідно з обома договорами на надання транспортних послуг, такі послуги надавалися у строк з 12 січня 2016 року по 15 січня 2016 року, проте товарно-транспортну накладну виписано безпосередньо в день укладання договору, а акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок на оплату і податкову накладну виписано 31 травня 2016 року.

Суд першої інстанції звернув увагу й на те, що позивачем до матеріалів справи надано два різних за змістом акти приймання-передачі машини (а.с.44, 137).

У зв'язку з вищенаведеним суд першої інстанції критично поставився до договору застави транспортних засобів, за яким позивач в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» власних кредитних зобов'язань передав публічному акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» у заставу екскаватор VOLVO EC290ВNLC.

Крім того, слід зазначити, що надані позивачем документи містять різні назви екскаватору, що придбавався та перевозився, а також інші дефекти у формі наданих позивачем документів, зокрема, не зазначення ПІБ і посад осіб, що підписують документи, укладені на виконання умов договору купівлі-продажу (комісії).

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не дають можливості ідентифікувати господарську операцію з купівлі екскаватору VOLVO EC290ВNLC та зробити висновок про те, що така операція здійснена реально, адже наведені вище дефекти у первинних документах зазначеної господарської операції викликають обґрунтований сумнів в її товарності та, як наслідок, настанні реальних змін в майновому стані суб'єкта господарювання.

Окрім іншого, підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом є отримана контролюючим органом податкова інформація Головного управління ДФС у Запорізькій області від 01 червня 2016 року №3293/7/08-01-14-07-11, яка свідчить про неможливість встановлення первинного походження екскаватору VOLVO EC290ВNLC, а також зазначено про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєрвей» працівників, складських приміщень в м. Козелець, не встановлено факту придбання ним екскаватора VOLVO EC290ВNLC та ввезення його на митну територію України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що відповідачем доведена правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року №0000961400 та №0000971400, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Заповіт» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим