ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2006 р. | № 20/8д |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Чабана В.В.
Ковтонюк Л.В.
за участю представників: |
позивача Манойло Н.Г. довіреність № 10/7792-24 від 30.12.2005 |
відповідача Козак Т.В. довіреність № 139 від 28.09.2005 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 |
у справі господарського суду | № 20/8д Запорізької області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” |
про | спонукання внесення змін до договору |
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Дніпроенерго” (далі –ВАТ “Дніпроенерго”) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (далі –ВАТ “Запоріжжяобленерго”) про спонукання відповідача укласти додаткову угоду до укладеного між сторонами 21.12.1999 договору на користування електричною енергією № 238.
Клопотанням від 26.01.2006 позивач уточнив позовні вимоги, просив спонукати відповідача внести зміни до договору № 238 від 21.12.1999 шляхом підписання додаткової угоди № 6 від 26.10.2005.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2006 (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 (колегія у складі суддів: Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В., Хуторного В.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовими актами, ВАТ “Дніпроенерго” звернулось з касаційною скаргою, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорених судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.12.1999 між ВАТ “Дніпроенерго” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж укладений договір № 238 на користування електричною енергією, за умовами якого відповідно до додатку 2.1 до договору відповідач зобов’язався забезпечувати позивача(основного споживача) та його субспоживачів електроенергією, в т. ч. і населення м. Енергодара, а позивач зобов’язався здійснювати облік використаної субспоживачем електроенергії та збір платежів, отриманих від субспоживачів, в т.ч. з населення за електроенергію, та перераховувати відповідачу.
У додатку № 2.1 до договору міститься перелік місць установки електролічильників і застосованих тарифів, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію субспоживачам Енергодарського комбінату соціально-побутових послуг. У подальшому до договору укладались додаткові угоди.
26.10.2005 позивачем на адресу відповідача була направлена додаткова угода до договору на користування електричною енергією від 21.12.1999 № 238 для підписання, якою передбачено виключення з об’єму електроенергії, що підлягає сплаті ВАТ “Дніпроенерго”, електроенергії, що споживається субспоживачами з урахуванням технологічних втрат в межах ВАТ “Дніпроенерго”, пов’язаних з передачею електроенергії даним субспоживачам.
Приймаючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши подані у справі докази, дійшли висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду даної справи відсутні підстави для спонукання відповідача внести зміни до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони укладаючи спірний договір, не передбачили підстав для зміни договору та узгодили, що у разі виникнення спору з приводу внесення змін, спір вирішується у встановленому законодавством порядку.
В обґрунтування позову позивач послався не та, що відповідно до п. 7.12 Правил користування електричною енергією (в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 № 928) обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, визначеним за показами розрахункового засобу обліку основного споживача, та обсягом електричної енергії, визначеним за засобом обліку субспоживача, з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.
Проте на час звернення позивача з позовом до суду є чинними Правила користування електричною енергією, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України України від 17.10.2005 № 910, відповідно до п. 1.7, 1.8 яких у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача. У разі використання технологічних електричних мереж основного споживача електропередавальною організацією відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання субспоживача. Договір про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем або споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, має укладатись після укладення між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживача (споживача). При цьому перед укладенням відповідного договору між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) субспоживач має узгодити з постачальником електричної енергії точку продажу для нього електричної енергії.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час розгляду справи як позивач, так і відповідач не укладали усі договори, які передбачені Правилами, та які необхідні для проведення розрахунків згідно із запропонованою позивачем у проекті формулою, і , відповідно внесення змін до договору.
Відтак, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі № 20/8д залишити без змін.
Головуючий В.Карабань
Судді: В.Чабан
Л.Ковтонюк