Червоноградський міський суд Львівської області

м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 15, 80102, (03249) 3-95-93

Справа № 2 - а -179/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

Головуючого - судді Рак Л. С.

при секретарі Вороняку A.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ДАІ ГУМВСУ в Львівській області про визнання постанови інспектора ДПС Жовківського взводу БДПСДР при ГУМВСУ у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Львівській області про визнання постанови інспектора ДПС Жовківського взводу БДПСДР при ГУМВСУ у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування.

Позовну вимогу мотивував тим, що постановою серії ВС № 311701 від 11.01.2011р. його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Вважає, що постанова є безпідставною, не базується на доказах, зазначене правопорушення не відповідає обставинам справи, а постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Просить постанову серії ВС № 311701 від 11.01.2011 р. скасувати з закриттям провадження по справі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та пояснив, що правопорушення не вчиняв, а дана постанова винесена з порушенням чинного законодавства. Просив позов задоволити, зіславшись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Львівській області в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений.

Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови серії ВС № 311701 від 11.01.2011р., встановлено, що 11.01.2011 р. о 17 год. 20 хв. по а/д Львів - Рава-Руська в с. Гряда керував транспортним засобом «ВАЗ », р.н. НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 22 км./год., а саме рухався зі швидкістю 82 км/год., чим допустив порушення п. 12.6 ПДР України, серійний номер приладу «Радіс» № 2648. Враховуючи, що громадян ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, керуючись положеннями ст. 283 КУпАП, інспектором постановою серії ВС № 311701 від 11.01.2011 р. накладено штраф у розмірі 255 грн.

Як вбачається зі змісту постанови, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості «Радіс» № 2648.

Проте, така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Прилад «Радіс», яким фіксувалася швидкість, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14і КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції, і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

З матеріалів справи не можливо встановити на якій саме ділянці шляху рухався вказаний транспортний засіб, не має зображення дорожніх знаків про обмеження швидкості, з якою має рухатись автомобіль, не надано технічної характеристики фіксуючого пристрою, не зазначено анкетних даних інспектора, відповідального за надання метрологічної інформації.

В даному випадку це є суттєвим і для оцінки законності та достовірності фіксації порушення Правил дорожнього руху. Зокрема, відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожно - патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затв. наказом МВС України від 13.11.2006р. №1111 до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому, суд вважає, що при оцінці як законності так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Судом встановлено також, що у постанові серії ВС № 311701 від 11.01.2011р. не наведено даних про допуск приладу «Радіс» №2648 до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність». Зокрема, у відповідності до ст. ст. 10 - 15 даного Закону, на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів, згідно змісту оскаржуваної постанови, не було представлено.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань, проте, відповідачем і такі дані не вказані. Також відповідач не зазначив чи пристрій, яким здійснювалося фіксування руху транспортного засобу відповідає вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, у певних умовах його експлуатації, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 11 вищезазначеного Закону.

Відповідно, такі результати фіксації не відповідають вимогам закону і не можуть використовуватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відсутні також докази належності вимірюваної швидкості саме автомобілю, яким керував ОСОБА_1 Фактично співробітником ДАІ, що склав постанову, було продемонстровано тільки час вимірювання швидкості. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля, яким керував ОСОБА_1 неможливо, а за таких умов може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача. При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості, можливо поряд із більшою швидкістю рухалися декілька автомобілів.

Тому, співробітнику ДАІ під час оформлення матеріалів адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови слід було навести докази, що вимірювалася швидкість саме автомобіля, належного позивачу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в

його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необгрунтованим. Оскільки покази технічного приладу «Радіс » № 2648 отримані не в автоматичному режимі, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Крім цього, ч 3 ст. 70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно де ч 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судове засідання не надано суду обґрунтованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також відомостей стосовно доводів позивача, яким чином відбувалась фіксація правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з’ясувавши обставини в адміністративній справі, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 287,288,289,292,293 КУпАП, ст,, ст. 6,9,10,11,69,70,71,86,159- 163 КАС України та на підставі ЗУ «Про міліцію», наказу МВС України від 13.11.2006р.№ 1111 «Про

затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС України», розпорядження МВС України від 21.05.2009р. № 466 № »Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням фото- і кінозйомки, відеозапису», -

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Постанову про адміністративне правопорушення серії ВС № 311701 від 11.01.2011р., винесену інспектором ДПС Жовківського взводу БДПСДР при ГУМВСУ у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст.. 122 ч.І КУпАП України у виді штрафу в розмірі 255 грн.-скасувати.

Справу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.122 ч.І КУпАП України - провадженням закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті.

Суддя Л.С.Рак