УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2654/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої – судді Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 3 липня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа- Котвицький ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега банк», та ОСОБА_3, укладено кредитний договір № 0501/0508/88-106, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 65000 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, на строк по 22 травня 2018 року.

Договором купівлі-продажу прав вимоги від 14 серпня 2013 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Омега банк», ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, і право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання зобов’язання.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 31 серпня 2009 року передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме будівлю котельні літ. «А», загальною площею 133,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: с.Сінгури Житомирського району Житомирської області, та земельну ділянку, загальною площею 2500 кв.м., кадастровий номер: 1822087600:02:002:0068, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Троянів Житомирського району Житомирської області, пров. Шурупова.

Вказав, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що він неодноразово повідомлявся, у тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань.

Таким чином, станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 588705 грн. 19 коп., з яких тіло кредиту складає 450286 грн. 24 коп. та відсотки – 138418 грн. 95 коп.

З огляду на вищезазначене, просив суд в рахунок виконання зобов’язання щодо сплати заборгованості у розмірі 588705 грн. 19 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю котельні літ. «А», загальною площею 133,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: с.Сінгури Житомирського району Житомирської області, та земельну ділянку, загальною площею 2500 кв.м., кадастровий номер: 1822087600:02:002:0068, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Троянів Житомирського району Житомирської області, пров. Шурупова, шляхом визнання за банком права власності на дане майно.

Окрім того, просив визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 3 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, посилається на п. 12 іпотечного договору, в якому вказано, що іпотекодержатель на свій вибір застосовує один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, одним з яких є звернення стягнення за рішенням суду.

На думку апелянта, передбачений законодавством спосіб позасудового захисту не позбавляє іпотекодержателя права звернутися до суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №0501/0508/88-106 про надання останньому кредиту у розмірі 65000 дол. США, зі сплатою 13,5 %, строком по 22 травня 2018 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитною угодою 31 серпня 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку будівлю котельні літ. «А», загальною площею 133,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: с.Сінгури Житомирського району Житомирської області, по вул. Леніна, №3-а, та земельну ділянку, загальною площею 2500 кв.м., кадастровий номер 1822087600:02:002:0068, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Троянів Житомирського району Житомирської області, пров. Шурупова.

14 серпня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач набув права вимоги до позичальників за кредитними угодами та права вимоги до осіб, які надали забезпечення, у тому числі й за спірними договорами.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв’язку з чим станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 588705 грн. 19 коп., яка складається із заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 450286 грн. 24 коп., а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 138418 грн. 95 коп.

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 33 даного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст.36 даного Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п.12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у п.п.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту.

Підпунктом 12.3.1 п.12 передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». У випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише статтями 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку», статей 328,335,376,392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту забезпечених іпотекою вимог кредитора: судовий ( на підставі рішення суду) та два позасудові ( на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно ( частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №6-2967цс16.

Оскільки в іпотечному договорі міститься застереження, яке передбачає можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що є правовою підставою для реєстрації права власності позивача на зазначене нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209,303, 307, 308,313,314,315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 3 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: