ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 523/8116/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Шепітко І.Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Федусика А.Г.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просив:

- визнати протиправною дії Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови у поновленні ОСОБА_2 нарахування та виплати раніше призначеної йому пенсії за віком;

- зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити та виплатити ОСОБА_2 раніше призначену йому пенсію за віком, починаючи з 12.04.14 року.

Обґрунтовуючи позивні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що він проживав у Суворовському районі міста ОСОБА_1 та отримував пенсію за віком, після виїзду його на постійне місце проживання до США виплату пенсії було припинено. Представник позивача звернувся із заявою до УПФ про відновлення виплати пенсії за віком, проте, рішенням керівника УПФ у задоволені заяви було відмовлено.

Суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 ч.2.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Одесі в частині вимог з 12.04.2014 року по 06.12.2016 року було залишено без розгляду.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду та ухвалу від від 20 червня 2017 року про залишення без розгляду частини позивних вимог скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст.183-2.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 до 2013 року проживав у Суворовському районі міста ОСОБА_1 та отримував пенсію за віком з 08.06.1988 року, згодом виїхав на постійне місце проживання до США, у зв'язку з чим виплату пенсії було припинено.

12.04.2017 року представник позивача за довіреністю звернувся із заявою до УПФ про поновлення виплати пенсії за віком позивачеві.

Рішенням від 06.04.2017 року №585/3-5 відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії за віком, у зв'язку з тим, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником, яким не є представник за довіреністю.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що набрало чинності рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі має відновити виплату пенсії позивачу, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Разом з тим, пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.

З 01.04.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2 ч.1 ст.49 якого, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та США стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Приписами ч.2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, у зв’язку з чим виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

При цьому, відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

Крім того, у п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, а тому суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Тобто, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п.2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Згідно п.2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

У відповідності до п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Пунктом 4.10 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про те, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником, яким не є представник за довіреністю, є необґрунтованими, оскільки пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на відновлення виплати його пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно п.4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права та Ухвали суду про залишення без розгляду вимог за період з 12.04.2014 року по 06.12.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню за період з 07.12.2016 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 має законне право на відновлення виплати його пенсії за період з 07.12.2016 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направленні її копій сторонам і є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв