Справа № 363/1986/13-к Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.

Провадження № 11/780/22/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 45 03.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

3 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: -ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

прокурора - Пухи І.Ю.,

виправданого -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією заступника начальника Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5. на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, на утримані має неповнолітню дитину, працюючого директором ТОВ «СРТ-Центр», на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України визнано невинуватим і виправдано в зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.       

В С Т А Н О В И Л А:

Як зазначено у вироку, органами досудового слідства ОСОБА_4, обвинувачується в тому, що працюючи з 14 червня 2006 року на посаді старшого державного інспектора – начальника Київського територіального відділу Верхньодніпровського державного басейнового управління Держрибінспекції, подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства акт № 44 технічного обслуговування автомобіля НОМЕР_1, який містить завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту його не проведення, що відбулося за наступних обставин.

Так, 8 вересня 2006 року начальником Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі ВДБУОВЖР) ОСОБА_6 за пропозицією старшого державного інспектора – начальника Київського територіального відділу ОСОБА_4 укладено з ПП «ОСОБА_7Л.» договір № 875 про надання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів на суму 29900,00 грн. На підставі даного договору для проведення ремонту на СТО ПП «ОСОБА_7Л.» в м. Києві по вул. Червоногвардійській, 34 доставлено автомобіль НОМЕР_2, який рахувався за Київським територіальним відділом і є власністю Верхньодніпровського басейнового управління.

28 вересня 2006 року Верхньодніпровським ДБУОВЖР на виконання умов даного договору, на підставі рахунків фактур №/№ 83, 84, 85, 86, 87 від 22 вересня 2006 року, платіжним дорученням № 547 перераховано бюджетні кошти (КЕКВ 1135) на рахунок ПП «Друма» у АКБ «Правекс-банк» в сумі 20 618,00 грн. ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ремонт згаданого автомобіля не проводився, доповів начальнику Верхньодніпровського ДБУОВЖР ОСОБА_6 про завершення ремонту автомобіля НОМЕР_3.

29 вересня 2006 року для одержання автомобіля з ремонту ОСОБА_4 видано доручення серії ЯЗУ № 729253. Того ж дня ОСОБА_4 у м. Києві по вул. Червоногвардійській, 34 в адміністративному приміщенні СТО ПП «ОСОБА_7Л.», діючи з метою документально приховати факт не проведення ремонту, переконав працівника ПП «ОСОБА_7Л.» ОСОБА_8 та директора ОСОБА_7 у законності своїх дій, підписав з останнім акт технічного обслуговування № 44 від 29 вересня 2006 року, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо виконання та прийняття робіт з ремонту автомобіля НОМЕР_2 на суму 20 618,00грн.

У кінці вересня на початку жовтня 2006 року зазначений акт ОСОБА_4 з метою приховання факту не проведення ремонту автомобіля подав до бухгалтерії Верхньодніпровського ДБУОВЖР в м. Вишгороді по вул. Шолуденка, 11 на підтвердження виконання ремонту автомобіля НОМЕР_2 і таким чином його використав.

Дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_4 по обвинуваченню за ч. 3 ст. 358 КК України, суд першої інстанції, наводячи обґрунтування тааналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Крім того, суд зазначив, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України ґрунтується на доказах, як зібрані у справі за попереднім обвинуваченням за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Жоден із свідків не дав свідчень які б підтверджували інкриміноване ОСОБА_4обвинувачення за ч.3 ст. 358 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який підтримував обвинувачення в суді 1 інстанціїподав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, за яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не зазначено мотивів, на підставі яких суд не прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1277/17-45 від 17.03.2017 року. Також зазначає, що акт № 44 від 29 вересня 2006 року по своїй суті відповідає ознакам офіційного документа, а тому висновок суду про відсутність предмета злочину, передбаченого ст. 358 КК України є хибним внаслідок невірного тлумачення поняття офіційного документа. Крім того, висновки суду про те, що акт № 44 від 29 вересня 2006 року технічного обслуговування автомобіля є неналежним доказом та джерело його походження невідоме не відповідають дійсності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію, думку виправданого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора,перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Статтею 22 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Доводи апеляції прокурора про те, що акт № 44 технічного обслуговування автомобіля від 29.09.2006 року являється офіційним документом, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 358 КК України ( в редакції, що діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_4 дій ),  настає лише за використання завідома підробленого документу. Цей документ повинен надавати певні права або звільняти від певних обов’язків особу, яка його використовує. Тобто, кримінальна відповідальність настає лише за використання особою певного документу з метою отримання певних прав або звільнення від певних обов’язків. На думку колегії суддів акт № 44 технічного обслуговування автомобіля від 29.09.2006 року є звичайним документом бухгалтерського обліку і в даному випадку не може бути визнаний предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України в редакції станом на 29.09.2012 року.

З пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення не вбачається, які права надавав чи від яких обов’язків звільняв ОСОБА_4 акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ –396206 д.н.з. НОМЕР_4.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі про те, що судом не зазначено мотивів, на підставі яких суд не прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1277/17-45 від 17.03.2017 року є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судом за клопотанням прокурора було призначено судово-економічну експертизу. Відповідно до зазначеного висновку експерта, згідно вимог щодо господарських операцій і первинних документів визначених у Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, форма акту №44 від 29.09.2006 року технічного обслуговування автомобіля містить необхідні для первинного документу реквізити, проте не відповідає переліку документів, що засвідчують надання послуг по технічному обслуговуванню згідно Правил надання послуг з технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, які були затверджені Міністерством транспорту України від 11.11.2002 р. №792.

Акт №44 від 29.09.2006 року технічного обслуговування не містить таких реквізитів, а саме: державного номеру автомобіля у відповідній графі; надпису «виправлено»; дати відповідних виправлень; підтвердження виправлення підписами осіб, що підписали документ; прізвища та ініціали особи, якою було внесено виправлення.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що акт № 44 від 29.09.2006 року технічного обслуговування автомобіля не можна вважати офіційним документом та взагалі документом, який надає певні права або звільняє від певних обов’язків, а оскільки судом вичерпано всі можливості встановлення офіційного походження вказаного акту, що є обов’язковим елементом складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_4 дій), то суд визнає його неналежним доказом, оскільки джерело його походження невідоме, а тому не може бути оцінено судом як доказ.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт № 44 технічного обслуговування автомобіля не може бути визнаний офіційним документом та взагалі документом, який надає певні права або звільняє від певних обов’язків.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи прокурора під час апеляційного розгляду про те, що судом у вироку не викладено формулювання обвинувачення, яке визнано судом не доведеним.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, ретельно дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності і надавши їм належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано виправдав ОСОБА_4 за пред’явленим обвинуваченням за ч.3 ст. 358 КК України у зв’язку відсутністю в його діянні складу злочину.

Порушення норм кримінально – процесуального законодавства при розгляді справи, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено.

Виходячи з наведеного, апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПКУкраїни ( в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію заступника начальника Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 –залишити без задоволення.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_4 – залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: