номер провадження справи 12/100/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 Справа № 908/1462/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1462/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол»

про стягнення 272293,25 грн.

за участю представників:

від позивача - Павленко Р.О., довіреність № 484 від 20.03.2017 року

від відповідача - Школяренко О.В., паспорт серія НОМЕР_1 від 03.12.2009 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 08.08.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 06.09.2017 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» про стягнення основного боргу в сумі 215450,52 грн., пені в сумі 21356,47 грн., інфляційних витрат в сумі 48411,71 грн. та трьох процентів річних в сумі 7799,70 грн. за договором № 764 про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води від 30.12.2008 року.

08.08.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 79 ГПК України про зупинення провадження у справі № 908/1462/17 до вирішення питання Конституційним Судом України за поданням Верховного Суду України у справі № 1-45/2016.

В ухвалі суду від 06.09.2017 року дана оцінка та вирішено питання щодо вказаного клопотання відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2017 року надав суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у зв'язку із часткової оплатою відповідачем суми основного боргу, та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» основний борг в сумі 195561,03 грн. Також позивачем надано додаткові докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2017 року надав суду заяву про застосування при розгляді справи передбачених законодавством строків позовної давності. Також відповідачем надано додаткові докази.

13.09.2017 року від позивача до суду надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у зв'язку із часткової оплатою відповідачем суми основного боргу, та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» основний борг в сумі 194725,37 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення основного боргу та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:

- основного боргу в сумі 194725,37 грн.,

- пені в сумі 21356,47 грн.,

- інфляційних витрат в сумі 48411,71 грн.,

- трьох процентів річних в сумі 7799,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2017 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням зменшеня, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2017 року проти задоволення позову заперечив. При цьому стверджував, що відповідачем сплачено основний борг у більшому розмірі ніж вказано позивачем. Також, надав додаткові докази та просить суд застосувати передбачені законодавством строків позовної давності.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 30.12.2008 року між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» відповідно до п. 1.2 Статуту, далі Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маттіол», далі Споживач, був укладений договір № 764 про надання послуг з центрального опалення, далі Договір.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати споживачеві вчасно та відповідної, якості послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно пунктів 3.1, 3.3 Договору розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку. Плата за надані послуги вноситься споживачем на підставі платіжного документа на розрахунковий рахунок Виконавця через банки, які приймають комунальні платежі та касу підприємства теплових мереж.

Умовами пункту 3.4 Договору сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Підпунктом 4.2 Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: оплачувати послуги в установлені договором строки, а у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановленому законом та договором розмірі.

Відповідно до пункту 5.1. Договору Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, а саме за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Згідно пункту 9.1 Договору договір укладений на 1 рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив в повному обсязі оплату за спожиту теплову енергію за період з березня 2016 року по травень 2017 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 194725,37 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з березня 2016 року по травень 2017 року позивачем виписано рахунки-акти наданих послуг, зокрема:

рахунок-акт наданих послуг № 3028 за березень 2016 року - на суму 16288,48 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 3885 за квітень 2016 року - на суму 2918,12 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 4742 за травень 2016 року - на суму 2990,91 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 5602 за червень 2016 року - на суму 3001,70 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 6462 за липень 2016 року - на суму 3133,22 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 7321 за серпень 2016 року - на суму 3133,22 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 8182 за вересень 2016 року - на суму 3133,22грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 9043 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року - на суму 19454,95 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 9904 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року - на суму 39307,16 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 10687 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року - на суму 60679,84 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 912 від 31.01.2017 року за січень 2017 року - на суму 75966,12 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 1768 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року - на суму 65218,34 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 2499 від 31.03.2017 року за березень 2017 року - на суму 26843,17 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 3257 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року - на суму 4194,81 грн.;

рахунок-акт наданих послуг № 4011 від 31.05.2017 року за травень 2017 року - на суму 4194,81грн, всього на загальну суму 330458,07 грн.

Факт отримання уповноваженою особою товариства відповідача вказаних рахунків-актів наданих послуг підтверджується маршрутними листами з березня 2016 року по травень 2017 року, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с. 2, 30, 52, 54, 57, 69, 81, 89, 94, 99, 104, 109).

Відповідачем були здійснені часткові оплати боргу на загальну суму 135732,70 грн. що підтверджується відомостями про оплату що надходили через касу позивача, платіжними дорученнями та прибутково касовими ордерами, копії яких містяться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 87-109, т. 3 а с. 3-28, 31-50, 55, 58-67, 70-71, 73-74, 76-79, 82-87, 90-92, 95-97, 100-102, 105-107, 110-112, 123-124).

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 194725,37 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.07.2016 року по 29.06.2017 року в сумі 21365,47 грн. на підставі п. 3.4 Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.07.2017 року по 29.06.2017 року в сумі 7799,70 грн. та інфляційні втрати за загальний період з серпня 2014 року по червень 2016 року в сумі 48411,71 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі за спожиту в період з березня 2016 року по травень 2017 року теплову енергію, а наявність заборгованості за договором в сумі 194725,37 грн. підтверджено матеріалами справи з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 194725,37 грн. підтверджено рахунками-актами наданих послуг з березня 2016 року по травень 2017 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

У судовому засіданні 14.09.2017 року представник відповідача стверджував, що відповідачем сплачено основний борг у більшому розмірі ніж вказано позивачем, проте доказів в підтвердження своїх доводів, як і оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 764 про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води від 30.12.2008 року в сумі 194725,37 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованості, що існували за період часту з червня 2016 року по травень 2017 року, за загальний період з 21.07.2016 року по 21.06.2017 року на загальну суму 21365,47 грн.

Проте, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, у тому числі при визначенні початку періоду нарахування пені, зокрема не враховано, що строки оплати припадають на вихідні дні. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Законодавство» за рахунками-актами за спожиту теплову енергію:

- за рахунком-актом наданих послуг № 5602 за червень 2016 року пеня за період з 21.07.2016 року по 20.01.2017 року складає 431,73 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 6462 за липня 2016 року строк оплати якої настав 20.08.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.08.2016 року, прострочка виникла з 23.08.2016 року, відповідно пеня за період з 23.08.2016 року по 15.11.2016 року складає 133,01 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 7321 за серпень 2016 року пеня за період з 21.09.2016 року по 20.03.2017 року складає 335,14 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 8182 за вересень 2016 року пеня за період з 21.10.2016 року по 20.04.2017 року складає 351,35 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 9043 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року строк оплати якої настав 20.11.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.11.2016 року, прострочка виникла з 22.11.2016 року, відповідно пеня за період з 22.11.2016 року по 20.05.2017 року складає 1653,13 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 9904 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року пеня за період з 21.12.2016 по 20.06.2017 року складає 2576,97 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 10687 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року пеня за період з 21.01.2017 року по 29.06.2017 року складає 5560,33 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 912 від 31.01.2017 року за січень 2017 року пеня за період з 21.02.2017 року по 29.06.2017 року складає 5367,75 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 1768 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року пеня за період з 21.03.2017 року по 29.06.2017 року складає 3791,34 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 2499 від 31.03.2017 року за березень 2017 року пеня за період з 21.04.2017 року по 29.06.2017 року складає 1037,24 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 3257 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року строк оплати якої настав 20.05.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.05.2017 року, прострочка виникла з 23.05.2017 року, відповідно пеня за період з 23.05.2017 року по 29.06.2017 року складає 63.57 грн.;

Розрахунок пені за рахунком-актом наданих послуг № 4011 від 31.05.2017 року за травень 2017 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 21326,35 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» пені підлягають задоволенню частково в сумі 21326,35 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договором, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.07.2014 року по 26.06.2017 року в сумі 7799,70 грн. та інфляційні втрати за загальний період з серпня 2014 по травень 2017 року в сумі 48411,71 грн.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунками-актами наданих послуг. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми «Законодавство» за рахунками-актами наданих послуг, в яких допущені помилки:

- за рахунком-актом наданих послуг № 5436 від 30.06.2014 року за червень 2014 року строк оплати якої настав 20.07.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.07.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року, відповідно три процента річних за період з 22.04.2014 року по 13.10.2014 року складає 4,38 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 7209 за серпень 2014 року строк оплати якої настав 20.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.09.2014 року, прострочка виникла з 23.09.2014 року, відповідно три процента річних за період з 23.09.2014 року по 18.11.2014 року складає 2,62 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 9827 за листопада 2014 року строк оплати якої настав 20.12.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.12.2014 року, прострочка виникла з 23.12.2014 року, відповідно три процента річних за період з 23.12.2014 року по 07.07.2015 року складає 230,10 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 4052 за травень 2015 року строк оплати якої настав 20.06.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.06.2015 року, прострочка виникла з 23.06.2015 року, відповідно три процента річних за період з 23.06.2015 року по 20.09.2015 року складає 4,18 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 6600 за серпень 2015 року строк оплати якої настав 20.09.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.09.2015 року, прострочка виникла з 22.09.2015 року, відповідно три процента річних за період з 22.09.2015 року по 21.10.2015 року складає 1,97 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 8799 за листопад 2015 року строк оплати якої настав 20.12.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.12.2015 року, прострочка виникла з 22.12.2015 року, відповідно три процента річних за період з 22.12.2015 року по 11.05.2016 року складає 150,21 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 966 за січень 2016 року строк оплати якої настав 20.02.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.02.2016 року, прострочка виникла з 23.02.2016 року, відповідно три процента річних за період з 23.02.2016 року по 27.02.2017 року складає 1127,86 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 2170 за лютий 2016 року строк оплати якої настав 20.03.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.03.2016 року, прострочка виникла з 23.03.2016 року, відповідно три процента річних за період з 23.03.2016 року по 27.04.2017 року складає 634,95 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 6462 за липень 2016 року строк оплати якої настав 20.08.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.08.2016 року, прострочка виникла з 23.08.2016 року, відповідно три процента річних за період з 23.08.2016 року по 15.11.2016 року складає 13,16 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 9043 від 31.10.2016 за жовтень 2016 року строк оплати якої настав 20.11.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.11.2016 року, прострочка виникла з 22.11.2016 року, відповідно три процента річних за період з 22.11.2016 року по 29.06.2017 року складає 213,84 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг № 3257 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року строк оплати якої настав 20.05.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.05.2017 року, прострочка виникла з 23.05.2017 року, відповідно три процента річних за період з 23.05.2017 року по 29.06.2017 року складає 7,60 грн..

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками № 6331 за липень 2014 року, № 8083 за вересень 2014 року, № 8968 за жовтень 2014 року, № 10652 за грудень 2014 року, № 601 за січень 2015 року, № 1460 за лютий 2015 року, № 2320 за березень 2015 року, № 3191 за квітень 2015 року, № 4904 за червень 2015 року, № 5753 за липень 2015 року, № 7443 за вересень 2015 року, № 8373 за жовтень 2015 року, № 9981 за грудень 2015 року, № 3028 за березень 2016 року, № 3885 за квітень 2016 року, № 4742 за травень 2016 року, № 5602 за червень 2016 року, № 7321 за серпень 2016 року, № 8182 за вересень 2016 року, № 9904 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року, № 10687 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року, № 912 від 31.01.2017 року за січень 2017 року, № 1768 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року, № 2499 від 31.03.2017 року за березень 2017 року, № 4011 від 31.05.2017 року за травень 2017 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 7343,91 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 7343,91 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Втім, розрахунку інфляційних витрат позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» за рахунками-актами наданих послуг:

- за рахунком-актом наданих послуг від № 8083 за вересень 2014 року сума інфляційних витрат за період з грудень 2014 року по січень 2015 року складає 15,37грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 8968 за жовтень 2014 року сума інфляційних витрат за період з січня 2015 року по квітень 2015 року складає 1172,17 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 9827 за листопад 2014 року сума інфляційних витрат за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року складає 4910,30 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 10652 за грудень 2014 року сума інфляційних витрат за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року складає 3451,95 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 601 за січень 2015 року сума інфляційних витрат за період з квітень 2015 року по грудень 2015 року складає 4777,63 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 1460 за лютий 2015 року сума інфляційних витрат за період з травень 2015 року по січень 2016 року складає 1103,99 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 2320 за березень 2015 року сума інфляційних витрат за період з серпня 2015 року по березень 2016 року складає 373,37 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 4904 за червень 2015 року сума інфляційних витрат за вересень 2015 року складає 3,17 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 8373 за жовтень 2015 року сума інфляційних витрат за період з грудня 2015 року по березень 2016 року складає 71,34 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 8799 за листопад 2015 року сума інфляційних витрат за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року складає 338,48 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 9981 за грудень 2015 року сума інфляційних витрат за період з травня 2016 року по серпень 2016 року складає (-) 93,46 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 8799 за листопад 2015 року сума інфляційних витрат за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року складає 338,48 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 966 за січень 2016 року сума інфляційних витрат за період з квітня 2016 року по лютий 2017 року складає 4373,60 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 2170 за лютий 2016 року сума інфляційних витрат за період з червня 2016 року по лютий 2017 року складає 1891,34 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 3028 за березень 2016 року сума інфляційних витрат за період з червня 2016 року по травень 2017 року складає 1715,67 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 3885 за квітень 2016 року сума інфляційних витрат за період з серпень 2016 року по жовтень 2017 року складає 18,81 грн.;

- за рахунком актом наданих послуг від № 7321 за серпень 2016 року сума інфляційних витрат за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року складає 227,37 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 9043 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року сума інфляційних витрат за період з січня 2017 року по травень 2017 року складає 690,78 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 9904 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року сума інфляційних витрат за період з лютий 2017 року по травень 2017 року складає 964,15 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 10687 від 30.12.2016 року за грудня 2016 року сума інфляційних витрат за період з березня 2017 року по травень 2017 року складає 1861,24 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 912 від 21.01.2017 року за січня 2017 року сума інфляційних витрат за період з квітня 2017 року по травень 2017 року складає 1248,57 грн.;

- за рахунком-актом наданих послуг від № 1768 від 28.02.2017 року за лютого 2017 року сума інфляційних витрат за травень 2017 року складає 669,26 грн.

Розрахунок інфляційних витрат за рахунками-актами наданих послуг № 7209 за серпень 2014 року, № 5753 за липень 2015 року, № 4742 за травень 2016 року, № 5602 за червень 2016 року, № 8182 за вересень 2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За рахунками-актами наданих послуг № 5436 від 30.06.2014 року за червень 2014 року, № 6331 за липень 2014 року, № 7443 за вересень 2015 року, № 6462 за липень 2016 року, № 2499 від 31.03.2017 року за березень 2017 року нарахування інфляційних витрат на вказані у розрахунку позивача періоди, відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, не здійснюються.

Так, з врахуванням викладеного, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 30644,97 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 30644,97 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Стосовно вимог відповідача щодо застосування передбачених законодавством строків позовної при розгляд даної справи, викладених у заяві від 06.09.2017 року, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ст. 253 передачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Умовами пунктів 3.1, 3.3 Договору сторони узгодили, що розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.

Тобто враховуючи приписи ст. ст. 253 та 254 ЦК України строк з якого у позивача виникає право на з'явлення вимог про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат, починає перебіг з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, або якщо 21 число припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день - з першого за ним робочого дня.

Як вбачається із матеріалів справи позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» основного боргу, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за договором № 764 про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води від 30.12.2008 року, надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» на адресу Господарського суду Запорізької області 14.07.2017 року про, що свідчить штамп поштового відділення на конверті (т.1 а.с 66).

Згідно розрахунку позивача, пеню він починає нараховувати з 21.07.2016 року, три процента річних з 21.07.2014 року, інфляційні витрати з серпня 2014 року. Отже при нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат позивачем не були порушені строки передбачені ст. ст. 257 та 258 ЦК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.09.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол», юридична адреса: 72355, Мелітопольський район, с. Тамбовка, вул. Леніна, 143, поштова адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50 річчя Перемоги, 28, код ЄДРПОУ 32262894, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, код ЄДРПОУ 05541114, основний борг в сумі 194725 (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 37 коп., пеню в сумі 21326 (двадцять одна тисяча триста двадцять шість) грн. 35 коп., три проценти річних в сумі 7343 (сім тисяч триста сорок три) грн. 91 коп., інфляційні витрати в сумі 30644 (тридцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3810 (три тисячі вісімсот десять) грн. 61 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» пені в сумі 39,12 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» трьох процентів річних в сумі 455,79 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттіол» інфляційних втрат в сумі 17766,74 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 22.09.2017 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.