ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2017 Справа № 904/8238/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_4

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро

про стягнення 9 010,89 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Орел В.Ю., адвокат, Угода про надання правової допомоги № 29/08/17 від 29.08.17р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 9010,89 грн. - збитків, витрат по сплаті судового збору та витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані, порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині несвоєчасної передачі та звільнення орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 р. по справі № 904/8238/17 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2017 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволені позовних вимог, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі та ухвалі про відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 р. та від 20.09.2017 р. надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських об'єднань (49024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код3041511232) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію Господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "за закінченням терміну зберігання".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.10.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений Договір № 01/10/16 оренди офісним приміщень (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого орендодавець передав орендарю в оплатне тимчасове користування, а орендар приймає у строкове платне користування офісні приміщення, що визначена у цьому Договорі оренди (надалі - іменується приміщення), та зобов'язується сплачувати орендну плату.

Приміщення № 1001 розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, буд. 2. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору приміщення, що передається в оренду, вважається переданими орендареві в оренду з моменту підписання повноважними представниками сторін акта приймання-передачі. Підписання акта свідчить про фактичну передачу приміщення у користування орендареві.

01.10.2016р. між позивачем та відповідачем підписано Акт прийому-передачі про передачу відповідачу офісного приміщення № 1001, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Глінки, буд. 2, загальною площею, що передається в оренду 81,8 кв.м. (а.с. 23).

Згідно п. 3.3.6. Договору орендар зобов'язаний від свого імені, не пізніше 30 календарних днів з дати акту приймання - передачі приміщення в оренду укласти договори з постачальниками комунальних та інших послуг, необхідних для використання приміщення, що передається в оренду у відповідності зі п. 1.4. цього Договору (газове, електричне та водопостачання, каналізація, вивіз сміття та ін.) та за свій рахунок здійснювати розрахунки за цими договорами. Платежі за цими договорами не включаються до орендної плати, або компенсувати рахунки, що надає керуюча компанія ТОВ "Акта-Сервіс" згідно договору відшкодування витрат балансоутримувача № 1501/МБЦ/С від 02.06.2016 р.

Строк дії цього Договору складає 6 місяців з дати підписання акту приймання передачі (п. 5.1. Договору).

Пунктом 7.1. Договору визначено, що повернення орендодавцю приміщення, здійснюється у 3 денний термін з моменту закінчення дії цього Договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору при поверненні приміщення від орендаря до орендодавця має бути складений акт приймання-передачі, який підписується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повернув позивачу приміщення лише 31.05.2017 р.

Проте, відповідач не здійснив компенсації рахунків, які надавала керуюча компанія ТОВ "Акта-Сервіс" згідно договору відшкодування витрат балансоутримувача № 1501/МБЦ/С від 02.06.2016 р. за період квітень та травень 2017 р. на загальну суму 9010,89 грн., що підтверджується рахунком-фактури № 1501/МБЦ/С0417-230828 від 25.04.2017 р. (а.с. 44). При цьому відповідач користування орендованим приміщенням в період з квітня по травень 2017 р., що свідчать акти надання послуг від 30.04.2017 р. та 31.05.2017 р. (а.с. 30-31).

Згідно з п. 8.4. Договору у разі несвоєчасної передачі та звільнення приміщення, що передається в оренду у зв'язку із закінченням дії цього Договору або при виникненні випадку обумовленого п. 11.2.1 цього Договору, орендар відшкодовує орендодавцю, всі понесені збитки, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦКУ орендну плату за фактичне використання приміщення, що передається в оренду в повному обсязі.

Внаслідок оплати позивачем вартості з компенсації спожитих відповідачем комунальник послуг на суму 9010,89 грн. (а.с. 45), позивач звернувся до суду за захистом порушеного права щодо стягнення з відповідача на свою користь відшкодування збитків у розмірі 9010,89 грн., що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач здійснивши оплату вартості з компенсації спожитих відповідачем комунальних послуг на користь відповідача, поніс збитки в сумі 9010,89 грн., які спричинені не сплатою відповідачем компенсації рахунків за період з квітня по травень 2017 р.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 9010,89 грн. - збитків.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Судом встановлено, що 29.08.2017 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (клієнт - позивач) з Адвокатом Орлом Вадимом Юрійовичем укладено Угоду про надання правової допомоги № 29/08/17, відповідно до якої адвокат має право надавати клієнту правову допомогу, представляти його інтереси у господарському суді; як у суді першої інстанції так і в судах апеляційної та касаційної інстанції, з усіма правами, які надані законом громадянину України, представнику, заявнику, позивачу, щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_1, адреса: 49024, АДРЕСА_2, тел. НОМЕР_2 збитків, пов'язаних, з компенсацією витратбалансоутримувача згідно договору № 1501/МБЦ/С від 02.06.2016 р. та пов'язаних з цим судових та інших витрат.

Відповідно до квитанції № 0.0.839596935.1 від 31.08.2017 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахувала Адвокату Орлу Вадиму Юрійовичу

суму 2000,00 грн. за послуги адвоката (а.с. 51).

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49024, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51100, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_3) 9010,89 грн. (дев'ять тисяч десять грн. 89 коп.) - збитків, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) - судового збору, 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) - витрат на оплату правової допомоги адвоката, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 04 " жовтня 2017 р.

04.10.2017