УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року липня місяця «21» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого: Куриленка О.С. Суддів: Яковенко Л.Г.

Синельщікової О.В. При секретарі: . Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ „Авто люкс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3. на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення про донарахування суми компенсації за шкоду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходить з того, що особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду. Для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у разі якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції під час розрахунку розміру втрати заробітку (доходу) виходив з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений для відповідного періоду, зменшуючи його на відсоток втрати працездатності потерпілим.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам ст. ст. 1195, 1197 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 400 грн., тобто розміру мінімальної заробітної плати, встановленого з 1

Справа №22-ц-517/2008 Головуючий в суді І інстанції: Захарова І.О.

Доповідач: Куриленко О.С.

грудня 2006 року, за весь період втрати працездатності позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки такий порядок законом не передбачений.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Цими ж законами встановлюється і конкретний часовий проміжок, протягом якого діє той чи інший розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір інших компенсацій встановлено судом на підставі належних і допустимих доказів у справі, підстав для перегляду розміру компенсації за медикаментозне лікування не вбачається, оскільки фактичний розмір необхідних витрат зазначеного характеру не підтверджений.

Відмовляючи у стягненні моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що компенсація моральної шкоди була виплачена потерпілому під час розгляду кримінальної справи з ТОВ „Авто люкс" у розмірі 10 000 грн., що є достатнім для компенсування такої шкоди.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок не суперечить вимогам розумності і справедливості, а доводи апеляційної скарги не надають підстав для збільшення цього розміру.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але

може бути оскаржена в двомісячний строк безпосередньо до суду касаційної інстанції.