У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2006 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, не працюючого, відповідно до ст. 55 КК України 1960 р. судимості не має, 

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України - на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 4 ст.187 КК України - на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Донецька, не працюючого, судимого 06.07.2006 р. Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч.1 ст.296 КК України - на 5 місяців арешту,

за ч. 3 ст. 187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

03.12.2005 р. ОСОБА_2, ОСОБА_1 і особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, в кафе “У каміна”, яке знаходиться в м. Донецьку, вживали алкогольні напої. Під час цього ОСОБА_2 запропонував їм вчинити розбійний напад на його діда ОСОБА_3 з метою заволодіння його грошима. На цю пропозицію ОСОБА_1 і особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, дали згоду, одночасно домовившись, що вчинення злочину, можливо, буде поєднано із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень. Узгодивши час, місце і спосіб вчинення злочину та розподіливши між собою ролі, вони всі, у той же день, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прибули до будинку ОСОБА_3, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою подальшого їх невпізнання та неможливості ідентифікації відбитків пальців рук, усі учасники нападу одягли на голови заздалегідь підготовлені жіночі панчохи, а на руки  будівельні рукавички, після чого зайшли у двір будинку. Зламавши вхідні двері, вони проникли в будинок ОСОБА_3. Там ОСОБА_1 разом із особою, яка перебуває у розшуку, зайшли у кімнату, де знаходився ОСОБА_3. У цей час ОСОБА_2, знайшовши в коридорі будинку ключі, пішов до льоху й проник до нього. ОСОБА_1 разом із іншим співучасником на виконання спільного плану, направленого на заволодіння грошима ОСОБА_3, скоїли на нього напад. Поваливши потерпілого на диван, вони стали наносити йому удари руками і ногами по голові, шиї і грудній клітці, вимагаючи видати гроші. Оскільки ОСОБА_3 відмовився це зробити, ОСОБА_1 зіштовхнув його на підлогу, і, виходячи за межі спільного з ОСОБА_2 умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з метою вбивства ОСОБА_3 при вчиненні розбійного нападу, продовжили наносити йому удари руками, ногами і металевим циліндром по різним частинам тіла, включаючи грудну клітку, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, у результаті яких він помер.  

У той час, коли співучасники били ОСОБА_3 з метою одержання грошей, ОСОБА_2 обшукавши підвал, знайшов там гроші в сумі 5 200 грн., якими заволодів, про що повідомив  третього співучасника. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 і зазначена вище особа залишили будинок ОСОБА_3, а викрадені кошти розділили між собою, скориставшись ними за власним розсудом.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із його засудженням за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, просить вирок у цій частині скасувати і справу закрити, а   у решті вирок змінити та пом'якшити покарання, призначене йому  за ч.4 ст.187 КК України. На обґрунтування своїх вимог він указує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не прийняв до уваги його та ОСОБА_2 показання про відсутність попередньої змови між ними на вчинення умисного вбивства ОСОБА_3. Судом також не враховано, що коли вони залишали місце вчинення злочину, потерпілий був ще живий, однак, не дивлячись на це, суд узяв до уваги висновки комісійної судово-медичної експертизи, у якій вказано, що смерть потерпілого настала 03.12.2005 р. Окрім того, він стверджує, що суд не в повному обсязі врахував обставини, які пом'якшують покарання за ч.4 ст.187 КК України: щире каяття,  наявність у нього матері, яка потребує допомоги. Також зазначає, що судом неправильно встановлено строк із якого відраховується початок відбуття ним покарання.

Відносно ОСОБА_2 вирок не оскаржено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала, що скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а вирок необхідно в порядку ст.395 КПК України уточнити, вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.

Так, із показань ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_3. під час уживання алкогольних напоїв розповів йому та ОСОБА_4 про те, що у його діда ОСОБА_3 є гроші і запропонував заволодіти ними. Погодившись із пропозицією ОСОБА_2, вони узгодили можливість застосування до ОСОБА_3  насильства в разі, якщо той відмовиться видати гроші. Приблизно о 18 годині вони втрьох прибули до будинку, де мешкав ОСОБА_3. Домовившись, що ОСОБА_2 буде шукати гроші, а вони утримувати ОСОБА_3, він та  ОСОБА_4, одягнувши для того, щоб не бути впізнаними та не залишити слідів пальців рук, попередньо придбані в магазині жіночі  панчохи та рукавиці, зламавши двері, зайшли в будинок, де в кімнаті знаходився ОСОБА_3. Він штовхнув останнього руками в груди, від чого той упав  на диван. На їх вимогу сказати де знаходяться гроші, потерпілий відповів, що грошей у нього немає. Тоді він руками та ногами у зимових черевиках  й ОСОБА_4 стали наносити ОСОБА_3 удари, стягнули його на підлогу і продовжували бити в голову, грудну клітину, інші частини тіла. Коли вони шукали в кімнатах гроші, в будинок зайшов ОСОБА_2 і повідомив, що знайшов гроші. Перед тим як залишити будинок, ОСОБА_4 ударив ОСОБА_3 металевим циліндром у голову. Гроші, що знайшов ОСОБА_2, були в  скляній 3-х літровій банці, і в подальшому вони розділили їх між собою порівну.

ОСОБА_1 визнав наявність попередньої змови з ОСОБА_2 та особою, яка знаходиться в розшуку, про вчинення нападу на ОСОБА_3 з корисливих мотивів, а також те, що смерть потерпілого настала внаслідок заподіяних йому при розбої тілесних ушкоджень.

Його доводи про те, що в нього не було умислу та попередньої змови з особою, щодо якої справа виділена в окреме провадження, на вбивство потерпілого, спростовуються зібраними по справі доказами.

Зокрема, відповідно з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_3 заподіяні численні рани, садна та крововиливи на голові, грудній клітці та в області статевих органів, крововиливи в м'які покрови голови в тім”яно - потиличній області, переломи лівої скроневої, лівої потиличної кісток, лівого великого крила основної кості, субарахноїдальний крововилив у тім'яній області в центрі з переходом на потиличну область, крововилив у бокові шлуночки головного мозку, численні переломи ребер та перелом тіла грудини, садна та крововиливи кінцівок, переломи обох верхніх ріжків щитовидного хряща, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть    потерпілого настала від сполученої травми тіла у виді відкритої черепно - мозкової травми, тупої травми грудної клітки з  лівостороннім гемотораксом, двосторонніми переломами ребер, перелому грудини, ран статевих органів, саден та крововиливів кінцівок, переломів обох ріжків щитовидного хряща, що ускладнилась набряком головного мозку та легенів.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_1 пояснив та продемонстрував механізм заподіяння ним та другим співучасником злочинів тілесних ушкоджень потерпілому. Судово-медичний експерт прийшов до висновку про те, що смерть ОСОБА_3 могла настати від сумісних дій ОСОБА_1 та особи, щодо якої справа виділена в окреме провадження, про які ОСОБА_1 указував при відтворенні обстановки і обставин події.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 та особа, щодо якої справа виділена в окреме провадження, узгоджено  та одночасно нанесли, у тому числі й ногами в черевиках,  численні удари ОСОБА_3 в життєво важливі органи - голову та грудну клітку, враховуючи характер заподіяних потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, несумісних з життям, суд прийшов до правильного висновку про те, що вони, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_2, вступили в змову на вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 з корисливих мотивів.

Оцінюючи висновки проведених по справі судово-медичних експертиз, суд обґрунтовано визнав таким, що відповідає фактичним обставинам справи, висновок комісійної експертизи про те, що смерть загиблого настала ІНФОРМАЦІЯ_3., а не 07.12.2005р., як це вбачалось із висновків попередніх експертиз, оскільки комісійна експертиза проведена спеціалістами більш високої кваліфікації і її висновок узгоджується з матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.12.2003р. № 2 „ Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи”, якщо винний діяв із умислом на вбивство, тривалість  часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновки суду щодо його винуватості у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства з корисливих мотивів, не відповідає фактичним обставинам справи.

Засудженим не оспорюється винуватість у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбою, поєднаного з проникненням у житло та заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Його винуватість по даному обвинуваченню підтверджується також показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, даними протоколів огляду місця події, висновками судово - медичних та судово - цитологічних експертиз.

Належно оцінивши докази, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України за вказаними вище ознаками.

Призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Зокрема, судом врахована ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачені законом та наявні по справі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу засудженого.

 Що ж стосується доводів скарги засудженого щодо неправильного обчислення судом початок строку відбуття ним покарання, то це питання може бути вирішено в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України судом, який постановив вирок.

Разом з тим, в порядку ст. 395 КПК України зі вступної частини вироку належить  виключити посилання на  судимість ОСОБА_1 відповідно до вироку Кіровського районного суду м. Донецька від 11.06.1999р. за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі, покарання за яким він відбув 18.12.2001р., оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 55 КК України 1960р. ця судимість на час вчинення даних злочинів погашена.   Також мотивувальну частину вироку щодо дати настання смерті потерпілого слід уточнити, так як, визнавши, що ОСОБА_3 помер у день заподіяння  йому тілесних ушкоджень, тобто 03.12.2006р., суд помилково вказав, що це мало місце 05.12.2005р. ( т.3, а.с.159).

 Окрім того, суд у цій же частині вироку  допустив описку, вказавши, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( т.3, а.с.166) , що підлягає виключенню з вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України з  вступної та мотивувальної частин вироку Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2006 року  відносно ОСОБА_1 виключити посилання суду на судимість ОСОБА_1 за вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 11.06.1999р. та про вчинення ним злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України.  Уточнити, що смерть потерпілого ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3.

В решті цей вирок залишити без змін.

Судді:

КРАВЧЕНКО  К.Т.                 КАНИГІНА Г.В.                   КУЗЬМЕНКО О.Т.