Судове рішення #66712
(10/173)15/266/15

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 червня 2006 р.                                                                                   

№ (10/173)15/266/15  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:



Остапенка М.І. (головуючий),


Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому

за участю представника

касаційну скаргу

судовому засіданні у м. Києві

ВАТ “Чернігів-Авто” – Кравченка В.В.

Відкритого акціонерного товариства “Чернігів-Авто”

 на постанову

 від 23.03.2006

 Київського апеляційного

 господарського суду

 у справі

№ (10/173)15/266/15

 господарського суду

Чернігівської області

 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант”

 до

Відкритого акціонерного товариства “Чернігів-Авто”,

Товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-96”

 про

стягнення 78899,63 грн.



Представники позивача та ТзОВ “СУ-96” в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.


ВСТАНОВИВ:


          У травні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Чернігів-Авто” та товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-96”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідачів збитки за договором про спільну діяльність від 15.01.1993 в сумі 104273,33 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.02.2006 у справі № (10/173)15/266/15 припинено провадження у справі за позовом до ТзОВ “СУ-96”. Позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ “Чернігів-Авто” на користь ТзОВ “Атлант” 78762,20 грн. збитків. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ “Чернігів-Авто” просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.03.2006, рішення суду першої інстанції від 03.02.2006 та припинити провадження у справі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 113 ГПК України, ст.ст. 174, 226 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника ВАТ “Чернігів-Авто”, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.01.1993 між обласним підприємством “Чернігівавтосервіс”, малим колективним підприємством “МП-2” та товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант” був укладений договір про спільну діяльність, згідно умов якого сторони домовились про будівництво житлового будинку на спорудження якого кожен з них вносить свою частку грошей та виконує відповідні роботи. По закінченню будівельних робіт загальна площа будинку повинна бути розподілена між сторонами цього договору.

07.05.1996 додатковою угодою до зазначеного договору сторони погодили виділення товариству “Атлант” однієї квартири № 12 загальною площею 64,26 м2.

Судом, з посиланням на рішення арбітражного суду Чернігівської області від 08.08.2000 у справі за № 10/222 за позовом ТзОВ “Атлант” до ВАТ “Чернігівавто”, ТзОВ “СУ-96” про виділення квартири, також встановлено, що станом на 01.04.1995 позивач перерахував та виконав робіт на суму 70869602,00 крб. та по квитанції від жовтня 1996 року перерахував ще 2970,00 грн. за участь у будівництві жилого будинку в с. Олександрівка, Чернігівського району, що 26.10.1999 зазначений житловий будинок було прийнято в експлуатацію.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача грошової суми, апеляційний суд виходив з того, що у вищезгаданих правовідносинах позивач є учасником спільної часткової власності, яка виникла на підставі укладеного договору про сумісну діяльність, і оскільки умови цього договору були порушені, відповідач, як особа, яка порушила зобов`язання, має відшкодувати позивачу збитки.

З такими висновками обох судових інстанцій погодитись не можна, оскільки останні, встановлюючи наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, всупереч ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не встановили, та не послались на те у своїх рішеннях, в чому полягає причина спору що виник між сторонами, які саме обов`язки за договором мали нести сторони, в чому саме полягало їх невиконання з боку відповідачів, яким саме чином це позначилось на правах позивача чи є в тому вина з боку відповідачів і які докази про це свідчать.

З наявних же матеріалів справи випливає, що у зв`язку з укладенням вищезазначеного договору сторони дійсно приймали на себе певні зобов`язання; що житловий будинок по вул. Корольова, 19, в с. Олександрівка, Чернігівського району було збудовано та прийнято в експлуатацію; що відповідачі вдавались до відповідних заходів, направлених на виконання рішення суду від 08.08.2000 по справі № 10/222, яким вони були зобов`язані виділити позивачу квартиру № 12, що міститься у будинку, розташованому за вищезазначеною адресою, а також, що виконати це рішення у повному обсязі було неможливо через те, що згадана квартира була зайнята фізичними особами.

Оскільки оскаржувані рішення були постановлені судами без з`ясування вищенаведених обставин, вони не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам закону, а отже підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить на підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігів-Авто” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2006, рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2006 у справі № (10/173)15/266/15 скасувати.

Справу передати до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд в іншому складі суддів.



Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.


Суддя                                                                                                   Харченко В.М.


Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація