Справа № 127/24653/16-ц Провадження № 22-ц/772/2430/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 24Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2017 року у справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1/а в м. Вінниця, де зареєстрована та проживає ОСОБА_2, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», однак відповідач, на порушення вимог п. 18  Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розрахунки за отримані послуги вчасно не проводить, що призвело до виникнення заборгованості за період з грудня 2010 року по жовтень 2016 року, розмір якої становить 3 066,25 грн. з урахуванням поточної оплати та щомісячних нарахувань, а також згідно ст. 625 ЦК України боржнику нараховано інфляційні в розмірі 4 369,59 грн. та 542,95 грн. – 3% річних, які позивач просив стягнути на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», а також стягнути судовий збір.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»  заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі  7 978,79 грн..

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.08.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідач, як користувач житлово-комунальних послуг, не виконала взяті на себе зобов’язання щодо оплати вказаних послуг, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та її неповнолітній син, що підтверджується витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлового комунального господарства м. Вінниці.

Правовідносини, які виникли між сторонами, щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року №630.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься на пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Звернувшись в суд з позовом КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, обґрунтовуючи вимогу наданням даних послуг та відсутністю їх оплати.

Частиною 1 ст. 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до оборотної відомості та розрахунку позовних вимог за період з грудня 2010 року по жовтень 2016 року заборгованість складає 3 066,25 грн. і згідно ст. 625 ЦК України боржнику нараховано інфляційні в розмірі 4 369,69 грн. та 542,95 грн. – 3% річних.

З матеріалів справи видно, що судовим наказом, виданим Замостянським районним судом м. Вінниці 04.01.2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»  заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 674,16 грн. станом на 07.12.2010 року.

Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2015 року скасовано судовий наказ, виданий 27.07.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 10 441,66 грн. заборгованості, з яких 6 049,87 грн. заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання, 3 895,25 грн. інфляційні витрати та 496,54 грн. – 3% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника  виконання його обов'язку. 

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №6-931цс15 від 13.01.2016 року, визначено, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, а також стягнення інфляційних витрат та 3% річних, при цьому вірно визначив період, за який необхідно стягнути вказану заборгованість за несвоєчасну оплату боржником послуг з централізованого теплопостачання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у своїй апеляційній скарзі визнає, що має заборгованість перед комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» за надані ним послуги, однак не погоджується із стягнутою із неї суми. В даному випадку відносини, які склались між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є грошовими зобов’язаннями, відповідно до яких на боржника покладено обов’язок з оплати житлово-комунальних послуг, а кредитор в свою чергу має право вимагати сплату коштів за надані послуги, при цьому за прострочення виконання боржником зобов’язань настають наслідки щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Викладене в апеляційній скарзі твердження про сплив позовної давності відносно окремих платежів на увагу не заслуговує, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, що відповідачем зроблено не було.

Щодо посилань відповідача на те, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності їй та декільком іншим особам, які в квартирі не проживають, то судова колегія звертає увагу на те, що в даному випадку позивач, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, на власний розсуд розпорядився своїми правами щодо предмету спору та заявляючи позов визначив відповідачем безпосереднього користувача наданих послуг, а також необхідно звернути увагу на те, що розглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: