ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 9/1-2005(8/276,3/460) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Торжок” Товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ-Кэпитал” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р.
у справі №9/01 господарського суду Миколаївської області
за позовом Приватного підприємства “Раязіл Фасад”
до відповідача Дочірнього підприємства “Торжок” Товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ-Кэпитал”
третя особа Дочірнє підприємство “Науково-технічний центр “Якість” Відкритого акціонерного товариства “Будівельна фірма “Миколаївбуд”
про стягнення 141 184,04грн.
за участю представників:
ПП “Раязіл Фасад” –Майснер В.А.;
ДП “Торжок” ТОВ “КИТ-Кэпитал” –Іванов Г.М.;
ДП “Науково-технічний центр “Якість” ВАТ “Будівельна фірма “Миколаївбуд” –не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Приватне підприємство “Раязіл Фасад” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило стягнути з відповідача –Дочірнього підприємства “Торжок” Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Калина” 141 184,40грн., у т.ч.134 288,75грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції за виконані роботи відповідно до умов договору підряду №2-С від 16.04.2003р., 663грн. в рахунок трьох відсотків річних та 7956грн. пені.
Вимоги позивача обґрунтовані не виконанням відповідачем у встановлений договором строк взятих на себе зобов’язань за договором в частині оплати виконаних робіт (т.1 а.с.3-4).
До прийняття рішення по суті, позивачем збільшено розмір заявлених ним вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 138 892,84грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 3 976,96грн. в рахунок трьох відсотків річних та 14 184,5грн. пені (т.1 а.с.54-55).
Відповідач у справі – ДП “Торжок” ВАТ “Концерн “Калина” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на не, що позивачем не усунуті виявлені недоліки робіт (т.1 а.с.36-37).
Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.
Під час останнього розгляду спору у даній справі, позивачем подано заяву про збільшення розміру заявлених вимог. У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача 150 309,20грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 3 976,96грн. в рахунок трьох процентів річних, 47723,54грн. пені (т.2 а.с.3-4).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2005р. відповідача у справі замінено правонаступником –ДП “Торжок “ ТОВ “КИТ-Кэпитал” (т.2 а.с.42-43).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.02.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ДП “Науково-технічний центр “Якість” ВАТ “Будівельна фірма “Миколаївбуд” (т.2 а.с.98).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.03.2006р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.107-109).
Заявлені позовні вимоги визнані судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки при прийнятті робіт за договором виявлені недоліки, які позивач не усунув, що надає право відповідачу затримати виконання зобов’язання з оплати робіт за договором.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення заявлених вимог. Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції з ДП “Торжок” ТОВ “КИТ-Кэпитал” підлягає стягненню на користь ПП “Раязіл Фасад” 132 565,40грн. основної заборгованості, 17 743,80грн. збитків від інфляції, 3 976,96грн. в рахунок трьох процентів річних, 23 861,77грн. пені (т.2 а.с.141-147).
Скасовуючи прийняте судом першої інстанції рішення та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- позивач повністю виконав роботи, передбачені умовами укладеного договору;
- виявлені недоліки усунуті позивачем, що підтверджується актами виконаних робіт;
- об’єкт, на якому виконувались роботи, зданий в експлуатацію, що спростовує твердження відповідача про неякісність робіт та порушення будівельних норм, при цьому, відповідачем не надано доказів усунення недоліків робіт іншими будівельними організаціями;
- боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних;
- умовами договору передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДП “Торжок” ТОВ “КИТ-Кэпитал” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.04.2003р. між сторонами у справі –ДП “Торжок” ВАТ “Калина” та ПП “Раязіл Фасад” укладено договір №2-С, предметом якого є оплатне виконання позивачем на замовлення відповідача робіт з оздоблення фасаду під час реконструкції будівлі тубно-косметичного корпусу за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська,106. У подальшого до договору сторонами вносились зміни шляхом підписання додаткових угод.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є підрядним договором.
Так, в силу ст.332 ЦК УРСР, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання за цим договором щодо оплати виконаної роботи.
Відповідно до ст.161 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору.
Умовами договору передбачено поетапну оплату робіт за договором. Так, згідно п.5.1 договору оплата здійснюється наступним чином: - аванс у розмірі 261 000грн. сплачується протягом 10 банківських днів після виконання підрядником робіт відповідно до пп.1,2,3,4,5 графіку виконання робіт (додаток №3 до договору); аванс у розмірі 261 000грн. сплачується протягом 10 банківських днів після повного виконання робіт, передбачених пп.6,7,8,9,10,11,12,13 графіку виконання робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт у порядку, передбаченому п.5.3 договору. Крім того, п.5.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється після виконання всіх робіт, у т.ч. усунення недоліків та невідповідностей, виявлених під час приймання робіт за договором, та підписання акта здачі-приймання результатів робіт з зарахуванням раніше перерахованих коштів та утриманням суми штрафних санкцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання щодо виконання передбачених договором робіт, у т.ч. усунув встановлені недоліки.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підписання відповідачем акта здачі-приймання результатів робіт, за умови прийняття ним робіт за договором поетапно та фіксації сторонами обсягів таких робіт за окремі періоди, ще не свідчить про відсутність факту виконання таких робіт.
Так, одним із обов’язків замовника за договором підряду, відповідно до ст.342 ЦК УРСР, є обов’язок прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.
Отже, не виконання відповідачем обов’язку щодо прийняття виконаних робіт та підписання відповідного акта не є підставою вважати, що роботи за договором не виконані. Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що Торгово-розважальний центр по вул. М. Морській прийнятий в експлуатацію відповідно до акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 18.03.2005р., який затверджено рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 23.03.2005р. №505. При цьому, відповідачем в установленому порядку не доведено, що недоліки усувались іншими будівельними організаціями.
Відповідно до ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт виконав лише частково, заборгованість за виконані роботи становить 132 565,40грн., у зв’язку з чим обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості.
В силу ст.214 ЦК УРСР (чинному на момент звернення до суду з позовом), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Такий же обов’язок встановлений і ч.2 ст.625 ЦК України (що діяв на момент збільшення заявлених вимог та прийняття рішення судом).
Таким чином, враховуючи встановлення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено заявлені позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції.
Договором передбачена відповідальність за порушення строків здійснення кінцевих розрахунків у вигляді пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення.
Позивач просив стягнути пеню, нараховану за період з 10.12.2003р. по 10.12.2004р.
На момент набрання чинності ЦК України, строк позовної давності, що визначений п.1 ч.2 ст.72 ЦК УРСР тривалістю у шість місяців, щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 10.12.2003р. по 31.12.2004р., не закінчився.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, до заявлених вимог в частині стягнення пені підлягав застосуванню строк позовної давності тривалістю в один рік, що визначено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
Згідно з ч.232 ГК України (чинному на момент подання заяви про збільшення позовних вимог та у період, за який нарахована пеня), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи, норми Прикінцевих положень ГК України, 01.07.2004р. нарахування пені припинилось, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені підлягали задоволенню за період з 10.12.2003р. по 30.06.2004р.
Крім того, розмір пені, встановлений договором, перевищував максимальний розмір пені, визначений ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у зв’язку з чим пеня підлягає нарахуванню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
З урахуванням вищенаведених норм права, які помилково не враховані апеляційною інстанцією, вимоги в частині стягнення пені підлягали задоволенню у розмірі 9 805,85грн., у зв’язку з чим постанова апеляційної інстанції підлягає зміні у цій частині.
Також підлягають перерозподілу судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову, апеляційної скарги державним митом, а також сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, у відповідності з ст.49 ГПК України, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача понесені ним судові витрати у зв’язку з оплатою позову та апеляційної скарги державним митом у сумі 1 986,71грн.; сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 91,93грн. Отже, підлягає зміні постанова апеляційної інстанції і в частині відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Торжок” Товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ-Кэпитал” задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у справі №9/01 господарського суду Миколаївської області змінити в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з Дочірнього підприємства “Торжок” Товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ-Кэпитал” на користь Приватного підприємства “Раязіл Фасад”, а також розміру витрат, що підлягають відшкодуванню Приватному підприємству “Раязіл Фасад” за рахунок Дочірнього підприємства “Торжок” Товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ-Кэпитал”, понесених у зв’язку з оплатою позову та апеляційної скарги державним митом, сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зменшивши їх відповідно до: пені - 9 805,85грн; витрат на оплату позову та апеляційної скарги державним митом - 1 986,71грн.; витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –91,93грн.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.