ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 18/267пн (17/318пн) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Орендного підприємства “Точмаш” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. та рішення господарського суду Луганської області від 08.09.2005р.
у справі №18/267пн(17/318пн) господарського суду Луганської області
за позовом Орендного підприємства “Точмаш”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
“Холдингової компанії “Луганськтепловоз”
про визнання права власності та витребування майна
за участю представників:
ОП “Точмаш” –не з’явилися;
ВАТ “Холдингова компанія “Луганськтепловоз” –Нечай О.В.
в с т а н о в и л а :
Орендне підприємство “Точмаш” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом та просило суд:
- визнати за ним право власності на плавучі транспорті засоби -2 у кількості 15, а саме: №№920101109, 920501132, 920701145, 920801147, 920601139, 920601140, 920201114, 920601138, 920701142, 920801146, 920801148, 920901150, 920901149, 920901151, 920701144;
- зобов'язати відповідача - Відкрите акціонерне товариство „Холдингова компанія „Луганськтепловоз" передати зазначене майно ОП „Точмаш".
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що право власності на зазначене майно він набув відповідно до умов договору оренди №2/8 від 07.10.93р., викупивши його у ВО „Луганськтепловоз" (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ВАТ „ХК „Луганськтепловоз" у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи, що оборотні засоби, у складі яких передавалось спірне майно - 15 виробів ПТЗ-2 (знаходились у незавершеному виробництві), за умовами договору оренди №2/8 від 07.10.93р., передавались лише у користування. Оскільки, спірне майно не використано позивачем, на думку відповідача, воно мало бути повернуто після закінчення строку дії договору оренди.
Крім того, відповідач зазначає про пропущення позивачем строку позовної давності (т.1 а.с.50-53).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.09.2005р. у позові відмовлено (т.2 а.с.133-135).
Вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими, суд першої інстанції виходив з того, що
- договір оренди не передбачав права викупу орендованого майна і у подальшому сторонами окрема угода щодо викупу майна не укладалась;
- спірне майно за час оренди використане не було і підлягає поверненню орендодавцю;
- спірне майно виготовлене та визнано придатним до експлуатації до укладення договору оренди.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. рішення господарського суду Луганської області від 08.09.2005р. залишено без змін (т.2 а.с.133-135).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ОП “Точмаш” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами норм матеріального права
Відповідач у справі – ВАТ “Холдингова компанія “Луганськтепловоз” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить у її задоволенні відмовити.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ОП “Точмаш” подано клопотання про відкладення розгляду скарги у зв’язку з хворобою директора підприємства та неможливістю явки у судове засідання.
Подане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки: позивач належним чином повідомлений про час і місце засідання суду касаційної інстанції; явка представника ОП “Точмаш” не визнана обов’язковою касаційною інстанцією; у разі неможливості явки повноважного представника у судове засідання, позивач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у суді; не надано доказів наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є, зокрема, право власності на плавучі транспорті засоби -2 у кількості 15, а саме: №№920101109, 920501132, 920701145, 920801147, 920601139, 920601140, 920201114, 920601138, 920701142, 920801146, 920801148, 920901150, 920901149, 920901151, 920701144.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОП “Точмаш” обгрунтовувало свої вимоги тим, що набуло право власності на вказане майно, яке йому було передано у складі оборотних засобів механоскладального цеху №2, на підставі договору оренди №2/8 від 07.10.93р., викупивши його у подальшому.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.10.93р. між Луганським тепловозобудівельним заводом ВО „Луганськтепловоз”, правонаступником якого є відповідач, та Організацією орендарів Орендного підприємства „Точмаш” укладено договір оренди №2/8, за умовами якого позивачу у строкове платне користування передавалось державне майна, а саме –майно механоскладального цеху №2 Луганського тепловозобудівельного заводу.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” (в редакції, чинній на момент укладення договору), об’єктом оренди є, зокрема, цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць). При цьому, згідно ст.ст.16, 17 Закону, діяльність структурного підрозділу, майно якого передано в оренду, припиняється, а створене орендарем підприємство, господарське товариство стає правонаступником прав та обов’язків державного підприємства, пов’язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Отже, виходячи з положень вищенаведених норм права, суди дійшли правильного висновку про те, що в оренду у даному випадку передавалось не окреме індивідуально визначене майно, а цілісний майновий комплекс механоскладального цеху №2 Луганського тепловозобудівельного заводу. При цьому, спірне майно передано в оренду позивачу у складі оборотних засобів відповідно до передаточного балансу у користування за плату (п.1.2 договору).
На момент укладення договору оренди, орендар набував право викупу об’єкта оренди, якщо це було прямо передбачено договором, що визначено ст.28 Закону.
Судами встановлено, що під час укладення договору оренди сторонами не досягнуто згоди щодо викупу оборотних засобів і така умова відсутня у тексті договору.
Строк дії договору сторонами визначено до 31.12.1998року (п.6.1 договору).
До закінчення строку оренди, до Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій, назва якого викладена у редакції “Про оренду державного та комунального майна”, Законом України від 14.03.95р. №98/95-Вр “Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" внесені зміні і доповнення.
Так, відповідно до ст.4 Закону (в редакції від 14.03.95р.), грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. При цьому, визначення порядку викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, покладено на Кабінет Міністрів України.
На виконання ст.4 Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95р. №629 затверджено Порядок викупу орендарем оборотних матеріальних засобів.
Між тим, після внесення відповідних змін до законодавства, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідна угода між сторонами укладена не була.
Порядок повернення об’єкта оренди на момент закінчення строку дії договору був визначений нормами Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.97р. №847 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.97р. №847).
Так, відповідно до пп.15,16 Порядку, у разі, коли в оренду передавалися оборотні засоби, які були використані орендарем, орендар має компенсувати їх вартість з урахуванням інфляції (сума компенсації розраховується в порядку, визначеному п.31 Методики оцінки вартості майна при приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.96р. №961); а у разі, коли частина переданих в оренду матеріальних оборотних засобів не була використана орендарем і їх наявність підтверджується інвентаризацією, то такі оборотні засоби враховуються, з відповідною дооцінкою, як державна частка оборотних засобів орендного підприємства.
Судами не встановлено, що зазначене майно, яке передавалось у складі оборотних засобів, було використані орендарем у період дії договору оренди. Те, що вказане майно не використане також підтверджується і поданням позивачем цього позову про визнання права власності на таке майно та витребування його з володіння відповідача.
Враховуючи встановлені судами обставини, ними зроблений правильний висновок про те, що позивач не набув право власності на спірне майно.
Так, в силу п.1 ст.25 Закону, передача в оренду не припиняє права власності на це майно і, одним із обов’язків орендаря у разі закінчення строку дії договору, за змістом ст.30 Закону, є повернення орендодавцеві об’єкту оренди.
Таким чином, оскільки об’єктом оренди за умовами вищевказаного договору є цілісний майновий комплекс з його активами та пасивами, то за змістом вищевказаних норм, підлягає поверненню на момент закінчення строку дії договору саме майновий комплекс, який розглядається як активи та пасиви, відображені у балансі.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. у справі №18/267пн(17/318пн) господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу Орендного підприємства “Точмаш” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.