Справа № 2-А-541/2009  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

0   3 вересня 2009 року.                                                                                                      с. Приазовське      

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:  

головуючого судді  Діоба Г.О.,  

розглянувши в порядку письмового провадження  справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, про оскарження бездіяльності Управління Пенсійного фонду України  в Приазовському районі Запорізької області  та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії, згідно до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  

ВСТАНОВИВ:  

28 липня 2009 року   позивач   звернулась   до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області і просить  поновити строк позовної давності за даним позовом, як пропущений з поважних причин, визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення  права  на 30% підвищення пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком, зобов’язавши сплатити недоплачену суму з урахуванням  індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3% річних від простроченої суми, зобов’язати відповідача виплачувати пенсію у подальшому, з дати винесення рішення суду з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, витребувати в Управлінні Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області довідку про розмір виконаних доплат, згідно Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, зобов’язати відповідача визначити конкретну суму заборгованості, яка утворилася внаслідок недоплати  щомісячної надбавки до пенсії 30% та проіндексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3% річних від простроченої суми з 09.07.2007 року по 31.12.2007рік та з 22.05.2008 року по теперішній час. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що   вона   має статус дитини  війни і  згідно  зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   їй   повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем  в 2006 та 2007 роках така допомога не виплачувалась, а  тільки з 01.01.2008 року виплачується в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року  та  № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року   вирішено поновити пільги для дітей війни, т   ому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в установленому розмірі є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.  Позивач вказує, що про факт порушення прав   їй   стало відомо від інших постраждалих від порушень, тільки після отримання відповіді від відповідача, і він не міг знати, що відповідач порушить його права, крім того зазначає, що на ці правовідносини не повинні поширюватися строки позовної давності, згідно ч. 1 ст. 268 ЦК України.  

  Позивач в адміністративному позові клопоче про розгляд справи за   її   відсутності. Клопотання про розгляд справи за його відсутності також надав і відповідач в надісланому  до суду  запереченні проти позову.  

Відповідно до вимог частини 3 статті 122 КАС України якщо клопотання про розгляд справи у їх відсутності  заявили всі особи, які беруть у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, тобто,  згідно п.10  ч.1 ст. 3 КАС України, суд розглядає і вирішує справу  без виклику осіб, які беруть участь у справі  та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.      

Відповідач -  Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі  в  запереченні проти позову просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що фінансування виплат за Законом України  № 2195 «Про соціальний захист дітей війни»  проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а також з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення  дії ст. 6 вказаного Закону та до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. В 2008-2009 роках державна соціальна допомога «дітям війни» виплачується з 01.01.2008 року з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом на 01.01.2009 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Як встановлено,  позивач відповідно до ст.1 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.  

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 – 2007 років пенсія     ОСОБА_1   не підвищувалася. В 2008 та 2009 роках позивач   отримувала   підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто  із січня 2008 року  - 47 грн., із квітня  - 48,1 грн.,  із   липня – 48,2 грн., із  жовтня  по цей час – 49,8 грн.  

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», тому нарахування та  виплата вказаної надбавки не проводилася.  

Дія ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій, статті 95 Конституції України.  

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.  

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та виплати у розмірах, передбачених Законом України ?ро соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007 року).  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008  від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41  розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»  

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України  з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.  

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо  застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «дітям війни»  має бути мінімальний розмір пенсії за віком і  яка розраховується  відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Відповідач,   в надісланому до суду запереченні проти позову,  вимагає застосувати до вимог позивача строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.  

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до   ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач в своїх вимогах просить поновити строк позовної давності, як пропущений з поважної причини, так як дізнався про порушення своїх прав   від інших постраждалих від порушень.  

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп та № 10-рп/2008, якими визнані неконституційними положення  Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо призупинення дії  положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були прийняті (відповідно) 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року і офіційно опубліковані (відповідно)  27 липня 2007 року та 06 червня 2008 року. Зазначені рішення   носять відкритий характер і в установленому порядку були опубліковані в офіційних виданнях.  

Позивач мав можливість і повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту опублікування рішень Конституційного Суду України. Будь-яких доказів про відсутність можливості дізнатися про порушення своїх прав або звернення до суду у передбачений строк,  ним не надано.  

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності наявні докази, вважає необхідним відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині вимог, що стосуються  2007 року та з 22.05.2008 року п   о 27.07.2008 року   , тобто більш ніж за рік до дня пред’явлення адміністративного позову, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду і не встановлення судом поважності причин його пропущення.  

Посилання позивача на те, що на ці правовідносини  не поширюються строки позовної давності відповідно до п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України суд вважає безпідставним, так як цей спір вирішується в порядку КАС України та не стосується  права власності позивача.  

Крім того, судом враховуються вимоги  ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», згідно якої саме нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В даному випадку мають  місце не нараховані  суми, тому суд приходить до висновку, що  повинен застосовуватись, встановлений законом  річний строк звернення до суду та без нарахування компенсації.    

Вимоги позивача про зобов’язання  відповідача  в подальшому з дати винесення рішення судом  виплачувати пенсію з урахуванням підвищення, задоволенню не підлягають, так як згідно ст. 104 КАС України,  до суду має право звернутися особа, яка вважає, що вже порушено її право. Тобто, суд не може наперед вирішити чи буде порушене право позивача в майбутньому.         

На думку суду,  вимоги позивача про зобов’язання відповідача сплатити недоплачену суму з урахуванням індексів інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3 % річних від простроченої суми є необґрунтованими і не містять посилань на нормативні акти, якими така відповідальність передбачена, хоча  за змістом відповідають  положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України та  задоволенню не підлягають, так як не нараховане та невиплачене підвищення до пенсії  не є грошовим зобов’язанням.  

Крім того, вимоги позивача про зобов’язання відповідача визначити конкретну суму заборгованості, яка утворилася внаслідок недоплати щомісячної надбавки до пенсії згідно Закону № 2195 є тотожними з вимогами позивача про зобов’язання відповідача здійснити донарахування вказаних невиплачених сум, тому задоволенню не підлягають.    

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає сторона, і  вважає, що відповідач припустився протиправної бездіяльності, оскільки не здійснював жодних дій, пов’язаних з перерахуванням та виплатою підвищення до пенсії   ОСОБА_1   як «дитині війни» у відповідності з діючим законодавством за період   з 28 липня  2008 року по 03 вересня 2009 року.  

Керуючись с т.ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України,  суд        

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді не донарахування  і не виплати   ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 28 липня 2008 року по 03 вересня 2009 року   .  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити донарахування та виплату   ОСОБА_1   підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”  за період   з 28 липня 2008 року по 03 вересня 2009 року   в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.  

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до   Дніпропетровського   апеляційного адміністративного суду через   Приазовський   районний суд.  

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                                                                                   Г.О. Діоба