Справа № 587/2203/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання рішення недійсним та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 28.12.2016 № 6-13359-6690/6-16 про відмову в наданні ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати їй в оренду на сім років для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 03 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держземагентства у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 161,0 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Дане клопотання задоволене не було, у зв'язку з його певними «недоліками», на думку відповідача, тому виправивши ці «недоліки», 09 липня 2013 року ОСОБА_1 вдруге звернулась до Головного управління Держземагентства у Сумській області з вказаним клопотанням.

Проте, і виправлене клопотання задоволене не було, у зв'язку з вже іншими недоліками, на думку відповідача, тому виправивши і ці «недоліки», 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 втретє звернулася до відповідача з вищевказаним клопотанням, яке також, задоволене не було.

Згодом позивачу стало відомо, що Головним управлінням Держземагентства у Сумській області були видані накази від 10.10.2013 № СМ/5924785000:15:004/00000433 і від 14.10.2013 № СМ/5924785000:15:001/00000436 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок, відносно яких ОСОБА_1 у червні - серпні 2013 року просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулась із відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду, який постановою від 05.03.2014 у справі № 818/8847/13-а визнав протиправними і скасував вищевказані накази Головного управління Держземагентства у Сумській області від 10.10.2013 № СМ/5924785000:15:004/00000433 і від 14.10.2013 № СМ/5924785000:15:001/00000436 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 12-19).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 вказана постанова суду першої інстанції була залишена без змін (а.с. 20, 21).

При розгляді вищевказаної справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 був забезпечений позов ОСОБА_1 шляхом заборони Головному управлінню Держземагентства у Сумській області затверджувати проекти землеустрою щодо відведення в оренду цих земельних ділянок ОСОБА_2 (а.с. 8-11).

Разом з тим, наказами Головного управління Держземагентства у Сумській області від 03.02.2014 № СМ/5924785000:15:001/00000126 та № СМ/5924785000:15:004/00000127 були затверджені проекти землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 та 14.03.2014 укладено відповідні договори оренди.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27.10.2015 у цивільній справі № 587/2849/14-ц:

- визнані незаконними та скасовані зазначені накази Головного управління Держземагентства у Сумській області від 03.02.2014 № СМ 5924785000:15:001/00000126 та № СМ 5924785000:15:004/00000127 відносно передачі в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок площею 29,0531 га кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,96 га кадастровий номер 5924785000:15:004:0037;

- визнані недійсними договори оренди, укладені 14.03.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області і ОСОБА_2 щодо користування вказаними земельними ділянками (а.с. 22-28).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29.12.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2016, рішення суду першої інстанції у вказаній частині було залишене без змін (а.с. 29-41).

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З наведених правових норм вбачається, що земельні ділянки площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), розташовані за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, є сформованими, оскільки визначена їх площа, їм присвоєні кадастрові номери та інформація про них внесена до Державного земельного кадастру. Крім того, дані земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В абз. 3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою.

Земельні ділянки, відносно яких ОСОБА_1 в червні - серпні 2013 року просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, у лютому 2014 року вже були сформованими (визначена їх площа, присвоєні кадастрові номери та інформація про них внесена до Державного земельного кадастру), а також зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з цим 19.02.2015 та 15.01.2016 ОСОБА_1 зверталась із клопотаннями до Головного управління Держземагентства у Сумській області про надання їх в оренду для ведення фермерського господарства (без розроблення проекту землеустрою) (а.с. 42-45).

Проте, ці клопотання задоволені не були.

30.08.2016 ОСОБА_1 знов звернулась до відповідача із клопотанням про розгляд раніше поданих клопотань від 19.02.2015 та від 15.01.2016 про надання в оренду даних земельних ділянок, яке також задоволено не було (а.с. 46-48).

Листом від 28.12.2016 № 6-13359-6690/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача, що починаючи з 03.04.2016 згідно Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 № 1012-VIII надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства здійснюється на конкурентних засадах (земельних торгах), тому відмовило позивачу у наданні земельних ділянок в оренду (а.с. 49, 50).

В даному випадку за своєю правовою природою даний лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.12.2016 № 6-13359-6690/6-16 є рішенням про відмову в наданні земельних ділянок в оренду.

В частині 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

До 03.04.2016 в частині 2 (абзац 16) ст. 134 Земельного кодексу України існувала норма, яка дозволяла надавати в оренду громадянам земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення конкурсу (аукціону), проте Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIIІ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», який набрав чинності 03.04.2016, вказану норму було виключено.

Отже, як на час подання клопотань у червні - серпні 2013 року, так і на час подання клопотань 19 лютого 2015 року та 15 січня 2016 року, у позивача було право на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства без проведення конкурсу (аукціону). Але, після того законодавство змінилось, і на даний час таке право втрачене. Проте, дане право втрачено внаслідок неправомірних та незаконних дій Головного управління Держгекадастру у Сумській області, що встановлено вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Так, наприклад, правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин редакції закону, яка існувала на момент звернення особи та передбачала надання відповідних прав без проведення аукціону, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.09.2016 №К/800/21319/16.

Отже, з урахуванням вказаного офіційного роз'яснення Конституційного Суду України про дію законів та інших нормативно-правових актів у часі до подій щодо подання позивачем клопотань у червні - серпні 2013 року, лютому 2015 року та січні 2016 року, необхідно застосовувати редакцію частини 2 (абзац 16) ст. 134 Земельного кодексу України яка дозволяла надавати в оренду громадянам земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення конкурсу (аукціону).

Враховуючи вищенаведене рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99, слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції до 01.05.2016, тобто як на час подання позивачем клопотань у червні - серпні 2013 року, лютому 2015 року та січні 2016 року про надання земельних ділянок в оренду), у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладення договору оренди.

Роз'яснюючи вказану норму, Пленум Верховного Суду України у пункті 7 (абз. 4) постанови від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» наголосив, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією, на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство.

Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо органи державної влади безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» та від 13 лютого 2011 року у справі «Чуйкіна проти України»).

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідності наступних звернень до суду.

Як підтверджується матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області неодноразово, безпідставно відмовляло позивачу спочатку в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а потім у наданні земельних ділянок в оренду.

Тобто, відсутні законні відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, встановлені ст. ст. 122, 123, 186-1 Земельного кодексу України, як щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так і щодо відмови у наданні земельних ділянок в оренду.

Внаслідок цього, позивачем було втрачене право на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства в оренду без проведення аукціону.

Тому, виходячи з усіх вищенаведених фактичних обставин даної справи, зазначених судових рішень, які набрали законної сили, єдиним можливим та правильним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати позивачу в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Суд вважаю, що при фактичних обставинах даної справи такий спосіб захисту порушеного права повністю відповідає вимогам ст. ст. 8, 19, 58, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 122, 123, 152, 186-1 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції до 01.05.2016), рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, постанові Верховного Суду України від 16.09.2015, та зазначеним рішенням Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, необхідно визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 28.12.2016 № 6-13359-6690/6-16 про відмову в наданні ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради, також необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, та разом з тим, суд вважає, що вимога про зобов’язання надати земельні ділянки в оренду на певний строк, а саме на сім років, не підлягає задоволенню в зв’язку з її необґрунтованість.

Крім того, необхідно стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 та 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 28.12.2016 № 6-13359-6690/6-16 про відмову в наданні ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 29,0531 га, кадастровий номер 5924785000:15:001:0343 та площею 132,9603 га, кадастровий номер 5924785000:15:004:0037, які розташовані на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.В. Дашутін