ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________

2-а/381/219/17

381/3204/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Соловей Г.В.

з участю секретаря Момот Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області адміністративну справу в порядку адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, посилаючись на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії. 26.12.2006 року йому була встановлена інвалідність II групи, внаслідок захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами та доповненнями, він має право на отримання одноразової компенсації при встановленні інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати. 22.08.2017 року він звернувся з заявою про виплату йому одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Своїм листом відповідач повідомив, що правові підстави для виплати компенсації за встановлення ІІ групи інвалідності відсутні. Вважає, що дії відповідача є протиправними та просить визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у виплаті одноразової компенсації та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2017 року відкрито скорочене провадження у справі.

13.09.2017 року до суду подано заперечення відповідача на зазначений адміністративний позов.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2017 року у зв’язку з неможливістю ухвалення законного судового рішення, за наданими суду запереченнями відповідача, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі справу призначено за загальними правилами.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою позицію тим, що в 2017 році позивач звернувся до управління з заявою про виплату одноразової компенсації, але враховуючи вимоги Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, який затверджено постановою КМУ від 26 жовтня 2016 року № 760, останньому було відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, так як з дня встановлення інвалідності до дня звернення з вказаною заявою до відповідача, минуло більше шести місяців, у зв’язку з чим, відповідач, згідно п. 3 вказаного порядку, втратив право на отримання вищевказаної компенсації.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали особової справи на позивача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено і сторонами визнаються ті обставини, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 26.12.2006 року йому була встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК.

У серпні 2017 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення ВК Фастівської міської ради із заявою щодо виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами. Відповідач своїм листом від 30.08.2017 року № 1717 роз’яснив позивачу, що його заяву від 22.08.2017 року розглянуто однак в зв»язку з тим, що інвалідність внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов»язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому встановлена 26.12.2006 року, останній втратив право на отримання одноразової компенсації, так як звернувся з відповідною заявою після спливу 6 місяців з дня встановлення інвалідності, що передбачено п.3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, який затверджено постановою КМУ № 760 від 26.10.2016 року (далі Порядок № 760).

Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової компенсації з підстав пропуску ним строків, передбачених п.3 Порядку № 760.

Положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначається Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 48 ЗУ № 796-ХІІ, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сімям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (частина 3 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

На підставі пп.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено розміри виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень Закону № 796-XII визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», встановлений розмір одноразової компенсації інвалідам ІІ групи в сумі 284,4 гривні.

Таким чином, визначаючи розмір одноразової компенсації, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону, в редакцій чинній на час виникнення у позивача права на отримання такої компенсації.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

На даний час вищезазначені прикінцеві положення та постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», є діючими та не визнані неконституційними.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 760 від 26.10.2016 року якою був затверджений Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок № 760).

Даний Порядок № 760 регулює питання здійснення виплати передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян.

Відповідно до п.2 Порядку № 760, одноразова компенсація виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Пунктом 3 Порядку № 760 передбачено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою КМУ від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Як встановлено судом, інвалідність позивача, внаслідок захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була встановлена 26.12.2006 року.

Тобто, з 26.12.2006 року позивач має право на виплату одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 ЗУ № 796-ХІІ.

Позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату йому одноразової виплати, як інваліду ІІ групи 22.08.2017 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Рішенням від 9 лютого 1999 року N 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Виходячи з наведеного вбачається, що Порядок № 760, який набрав чинності 02.11.2016 року, в частині п.3, застосовуватися до позивача не можна, так як інвалідність, з якою пов»язується настання його права на отримання одноразової допомоги, встановлена останньому в 2006 році.

Акти, які діяли з 1993 року по 02.11.2016 року, а саме ЗУ № 796-ХІІ, роз'яснення Мінчорнобиля України, Мінфіну України, Мінсоцзахисту України та Мінпраці України від 01.12.92 р. NN 1160/ЗК, 13-412/338, 02-29, 09-4172; наказ МНС від 31.12.96 N 28 "Про затвердження Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника", зареєстрований у Міністерстві юстиції 14.04.97 за № 129/1932 строки звернень громадян із заявами стосовно отримання вказаних одноразових компенсаційних виплат часом не обмежували.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової компенсації з підстав пропуску ним строків звернення з заявою до уповноваженого органу, передбачених п.3 Порядку № 760 є неправомірною.

При цьому суд зазначає, що позивач у 2017 році звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 ЗУ № 796-ХІІ, але будь-якого рішення за його заявою по суті відповідачем прийнято не було.

Обовязок щодо здійснення нарахування та проведення виплати позивачеві одноразової компенсації, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом, покладений саме на орган соціального захисту населення за місцем перебування позивача (місцем реєстрації).

В судовому засіданні встановлено, що одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат УСЗН виконавчого комітету Фастівської міської ради позивачу нарахована не була.

При вивчені письмових матеріалів справи по суті заяви останній рішення фактично не приймав (відповідач і не відмовляв в призначені компенсації і не приймав рішення про її призначення).

З пояснень позивача вбачається, що одноразової компенсації як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він взагалі не отримував.

Таким чином з дати встановлення позивачу інвалідності (з 26.12.2006 року) виплата ОСОБА_1 одноразової компенсації, згідно ст. 48 ЗУ № 796-ХІІ, відповідними органами, які були уповноважені на виплату вказаної компенсації, не проводилась.

Разом з тим, слід зазначити, що суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування виплати замість органу, на який покладено такі повноваження.

З огляду на викладене, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права щодо стягнення з відповідача одноразової компенсації у розумінні ч.4 ст. 105 КАС України є неналежним способом судового захисту такого права у спірних правовідносинах.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 11 КАС України, принципом адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Вказане не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, проте, суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Відповідно до частини 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, з метою дотримання і захисту прав ОСОБА_1, вийти за межі позовних вимог позивача і для повного захисту його прав:

1) визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення ВК Фастівської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової компенсації, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати;

2) зобовязати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який є інвалідом 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС.

Судові витрати, від сплати яких позивач при зверненні до суду звільнений, а відповідач має пільги щодо сплати судового збору (п. 18 ч. 1 ст. 5 Закон України «Про судовий збір»), відповідно до чинного законодавства компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 2,11,12,71,99,100,158-163,186 КАС України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення ВК Фастівської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової компенсації, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати;

Зобовязати Управління соціального захисту населення ВК Фастівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

В задоволенні іншої частини позовних вимог вдмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статті 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Соловей Г.В.